Засоби для лікування кишкових цестодозів

Для лікування кишкових цестодозів використовують фенасал, празиквантель, екстракт чоловічої папороті, насіння гарбуза.

Фенасал чинить виражений вплив на різні види стьожкових гельмінтів (свинячий та бичачий ціп’яки, широкий лентець та інші). Препарат пригнічує процеси фосфорилювання у мітохондріях цестод, засвоєння кисню і глюкози паразитами, паралізує їх нервово-м`язовий апарат. Крім того, при застосуванні фенасалу руйнуються покривні тканини гельмінтів, оскільки препарат знижує їх стійкість до протеолітичних ферментів шлунково-кишкового тракту.

Лікування фенасалом потребує спеціальної підготовки хворого: вуглеводна дієта, оскільки білки зв`язують препарат і він втрачає свою активність. Напередодні ввечері хворому дозволяють лише чай і фруктові соки, а на ніч ставлять клізму. Препарат приймають вранці натщесерце. Застосування проносних засобів показане лише під час лікування теніозу (з метою попередження розвитку цистицеркозу). При лікуванні інших цестодозів проносні не призначають. Фенасал швидко і повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту, 25-30% препарату виводиться із організму із сечею, інша кількість – з калом. При застосуванні фенасалу можуть виникати побічні ефекти у вигляді нудоти, блювання, болю в животі.

Празиквантель (билтрицид) – високоефективний препарат для лікування кишкових цестодозів, позакишкових трематодозів і цистицеркозу. Під впливом празиквантелю у паразитів розвивається спастичний параліч, зумовлений проникненням кальцію всередину клітин гельмінтів. Паралічу гельмінтів передує короткочасне підвищення м`язової активності гельмінтів. Препарат добре всмоктується під час приймання всередину, швидко метаболізується у печінці, виводиться із організму через нирки. Із побічних ефектів можуть спостерігатися диспепсія, головний біль, запаморочення, шкірні висипання.

Екстракт чоловічої папороті виділяють із кореневищ цієї рослини. Препарат містить дезаспідин, дезаспідіол та інші похідні флороглюцину. Препарат призначають всередину. Із шлунково-кишкового тракту він практично не адсорбується, але за наявності жирів його всмоктування зростає, що може стати причиною отруєнь. Препарат спричиняє параліч м`язів гельмінтів, у результаті чого вони не можуть прикріплятися до стінок кишечника. Призначають екстракт чоловічої папороті при теніозі, теніаринхозі, дифілоботріозі, гіменолепідозі. У зв`язку з можливістю розвитку токсичних ефектів лікування проводять лише в умовах стаціонару. Лікування проводять за певною схемою. За 2-3 дні до призначення препарату призначають дієту, до складу якої входять пісні продукти, які легко засвоюються. Напередодні приймання препарату вечеряють склянкою чаю з сухарем. На ніч призначають сольовий проносний засіб. Вранці наступного дня ставлять очисну клізму, потім хворий приймає препарат (необхідну кількість капсул протягом 30 хвилин). Щоб прискорити евакуацію препарату із шлунка у кишечник, рекомендують запити капсули розчином гідрокарбонату натрію, який сприяє розслабленню воротаря. Через 1-1,5 години дають сольовий проносний засіб, а якщо через 3 години немає ефекту, то хворому роблять очисну клізму. Під час приймання препарату можуть спостерігатися такі побічні ефекти, як головний біль, блювання, пронос. У тяжких випадках розвиваються судоми, параліч, пригнічення дихання, атрофія зорового нерва, порушення серцевої діяльності, колапс. У зв`язку з високою токсичністю препарат застосовують рідко.

Насіння гарбуза – давній засіб для лікування цестодозів. Антигельмінтна активність препарату зумовлена кукурбітином, який міститься у зеленій шкірочці насіння гарбуза. За два дні до початку лікування вранці призначають клізму, а ввечері – сольовий проносний засіб. Вранці в день приймання препарату обов`язково ще раз роблять очисну клізму. Курс лікування складається із 3-4 одноденних циклів з тижневою перервою. Препарат частіше приймають у вигляді відвару, який готують із подрібненого неочищеного насіння. Сировину заливають подвійною кількістю води і випарюють 2 години при повільному нагріванні на водяній бані. Після цього фільтрують і приймають натщесерце протягом 20-30 хвилин. Через 3 години дають сольовий проносний засіб, а ще через 30 хвилин ставлять очисну клізму. Для дорослих відвар готують із 500 г неочищеного насіння. Із побічних ефектів характерні диспептичні явища.

Засоби, що застосовують при кишкових

трематодозах

Для лікування кишкових трематодозів застосовують чотирихлористий етилен. Препарат погано всмоктується із кишечника. При підготовці хворого до дегельмінтизації протягом 1-2 днів призначають їжу, яка не містить жирів, але багата на вуглеводи. Також хворому протипоказані алкогольні напої. Через 15-20 хвилин після приймання препарату хворому дають сольовий проносний засіб.

ЗАСОБИ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ПОЗАКИШКОВИХ

ГЕЛЬМІНТОЗІВ

Засоби для лікування позакишкових

нематодозів

Із позакишкових нематодозів найчастіше спостерігаються філяріатози (у тому числі й онхоцеркоз, при якому вражаються тканини ока). До препаратів, які застосовують при цих гельмінтозах, відносять дитразин та івермектин.

Дитразину цитрат – ефективний препарат для лікування філяріатозів (найвища ефективність виражена щодо мікрофілярій). Препарат легко всмоктується із шлунково-кишкового тракту, частково метаболізується і виводиться із сечею протягом 2 діб. Під впливом дитразину дорослі самки мікрофілярій втрачають здатність давати потомство і гинуть. Вважають, що препарат пригнічує здатність філярій протистояти фагоцитозу. Дитразин забезпечує виражений терапевтичний ефект лише на ранніх стадіях захворювання. Використовують дитразин при філяріатозах різної локалізації. Із побічних ефектів типові головний біль, слабість, нудота, блювання. Ці ускладнення минають швидко і зумовлені дією продуктів розпаду мікрофілярій.

Високоефективним препаратом, який діє на мікрофілярії (не впливає на макрофілярії), є івермектин. Це напівсинтетична макроциклічна лактонова сполука, що є продуктом актиноміцетів. Ефект розвивається після однократного приймання всередину. Механізм дії івермектину зумовлений розвитком у гельмінтів в`ялого паралічу в результаті пригнічення препаратом медіатору ГАМК. Івермектин пригнічує життєдіяльність філярій і стронгілоїд. Найвища ефективність препарату спостерігається під час лікування онхоцеркозу, особливо при ураженні очей. Із побічних ефектів можливі лихоманка, сонливість, запаморочення, головний біль, бронхоспазми та ін.

Для лікування трихінельозу, який уражає м`язи та кишечник, ефективних препаратів немає. Деякий позитивний ефект забезпечує мебендазол.