
- •Хіміотерапевтичні засоби антисептики та дезінфікуючі засоби
- •Детергенти
- •Похідні нітрофурану
- •Група фенолу та його похідних
- •Барвники
- •Галогеновмісні препарати Препарати, що містять хлор
- •Окисники
- •Сполуки важких металів
- •Альдегіди
- •Кислоти та луги
- •Препарати рослин, що містять бактерицидні засоби
- •Хіміотерапевтичні засоби антибіотики
- •Біосинтетичні пеніциліни
- •Напівсинтетичні пеніциліни
- •Цефалоспорини
- •Цефалоспорини і покоління
- •Цефалоспорини іі покоління
- •Цефалоспорини ііі покоління
- •Цефалоспорини IV покоління
- •Монобактами
- •Карбапенеми
- •Препарати і покоління
- •Препарати іі покоління
- •Макроліди та азаліди
- •Препарати і покоління
- •Препарати іі покоління
- •Препарати ііі покоління (азаліди)
- •Тетрацикліни
- •Левоміцетини
- •Аміноглікозиди
- •Поліміксини (циклічні поліпептиди)
- •Рифаміцини
- •Лінкозаміди
- •Глікопептиди
- •Фузидин (фузидієва кислота)
- •Антибіотики для місцевого застосування
- •Сульфаніламідні засоби
- •Комбіновані препарати сульфаніламідів з триметопримом
- •Синтетичні протимікробні засоби різної хімічної будови
- •Хінолони
- •Хінолони і покоління
- •Хінолони іі покоління
- •Нітрофурани
- •Похідні хіноксаліну
- •Оксазолідони
- •Похідні ізонікотинової кислоти
- •Антибіотики групи рифаміцину
- •Аміноглікозиди
- •Похідні парааміносаліцилової кислоти
- •Протигрипозні засоби
- •Протигерпетичні і протицитомегаловірусні препарати
- •Засоби, які впливають на вірус імунодефіциту людини
- •Засоби, які впливають на риновіруси та пікорнавіруси (рнк-віруси)
- •Препарати, які діють на вірус натуральної віспи
- •Протималярійні засоби
- •Гематошизотропні засоби
- •Гістошизотропні засоби
- •Гамонтотропні засоби
- •Принципи вибору протималярійних засобів
- •Засоби для лікування амебіазу
- •Засоби для лікування лямбліозу
- •Засоби для лікування трихомонадозу
- •Засоби для лікування лейшманіозу
- •Засоби для лікування системних мікозів
- •Засоби для лікування епідермомікозів
- •Препарати для лікування кандидомікозів
- •Протиглистні засоби
- •Засоби для лікування кишкових гельмінтозів Засоби для лікування кишкових нематодозів
- •Засоби для лікування кишкових цестодозів
- •Засоби для лікування позакишкових трематодозів
- •Засоби для лікування позакишкових цестодозів
- •Протипухлинні засоби
- •Алкілувальні засоби
- •Антиметаболіти
- •Протипухлинні антибіотики
- •Препарати рослинного походження
- •Ферментні препарати
- •Гормональні препарати та їх аналоги
- •Цитокіни
- •Моноклональні антитіла
- •Роль мікроелементів цинку і міді в організмі людини
- •Видалення отрути Видалення отрути, що не всмокталася
- •Видалення токсичної речовини із кровотоку
- •Усунення дії (інактивація) токсичної речовини
- •Антидоти, які зв`язують отруту і сприяють її видаленню із організму
- •Антидоти, які прискорюють біотрансформацію отрути до нетоксичних метаболітів
- •Антидоти – фармакологічні антагоністи
- •Симптоматична терапія при гострих отруєннях
- •Антивітаміни
- •Список використаної літератури
Галогеновмісні препарати Препарати, що містять хлор
Із препаратів, що містять хлор, використовують хлорне вапно, хлорамін, хлоргексидин. Ці препарати характеризують висока протимікробна активність і широкий спектр дії. До хлоровмісних сполук чутливі бактерії, віруси, амеби. Менш чутливі кислотостійкі палички, наприклад, збудник туберкульозу. У водному середовищі хлоровмісні сполуки розкладаються з виділенням атомарного хлору. Механізм дії препаратів зумовлений взаємодією хлору з білками цитоплазми мікроорганізмів. У молекулах білка хлор заміщує водень, що унеможливлює утворення водневих зв`язків між поліпептидними ланцюгами. Порушується вторинна структура білка. Деякі сполуки при розкладанні у водному середовищі виділяють не лише атоми хлору, а й кисню. Для таких препаратів характерні ще й властивості окисників. Атомарний кисень взаємодіє з білками мікробної клітини, що супроводжується їх окисненням і коагуляцією. Хлоровмісні препарати виявляють також дезодораційні властивості (усувають неприємні запахи). Більшість препаратів застосовують у медицині в основному як дезінфекційні засоби.
Хлорамін Б застосовується як антисептик. Дія препарату розвивається повільно, але продовжується тривалий час. Для хлораміну Б типові також протимікозні властивості. Застосовують препарат для промивання інфікованих ран, дезінфекції рук, інструментів, приміщень.
Хлоргексидин є одним із найактивніших антисептиків. Його водні та спиртові розчини використовують для стерилізації інструментів, промивання ран, опіків, сечового міхура, миття рук, дезінфекції приміщень.
Йодовмісні сполуки
Механізм протимікробної дії йодовмісних препаратів зумовлений взаємодією N-груп білків з йодом, для якого характерні відновлювальні властивості. При цьому відбувається коагуляція білкових молекул мікроорганізмів. Спектр протимікробної дії препаратів йоду широкий. Препарати йоду використовують як антисептики, а також для резорбтивної дії. Так, радіоактивний йод застосовують для діагностики і лікування захворювань щитовидної залози. Рентгеноконтрастні сполуки йоду використовують для діагностики захворювань печінки, нирок, бронхів, матки і судин.
Спиртовий розчин йоду застосовують для обробки рук хірурга і операційного поля, для змазування порізів шкіри, при грибкових ураженнях. Крім того, препарат використовують як відволікальний при міозитах, невралгіях.
Розчин Люголя – це розчин йоду у водному розчині калію йодиду. Застосовують його для обробки слизових оболонок глотки і гортані.
Останнім часом у медичній практиці почали застосовувати комплексні сполуки йоду з високомолекулярними поверхнево-активними речовинами: йодинол, йодовідон, йодонат. Ці сполуки називають йодофорами. Їхня перевага перед спиртовими розчинами йоду полягає в тому, що вони розчинні у воді, виявляють високу бактерицидну і сорбційну активність, не подразнюють шкіру і не провокують алергічних реакцій. Застосовують йодофори для обробки слизових оболонок рота і носоглотки, промивань та зрошень.
Окисники
Ця група препаратів містить перекис водню і калію пер-манганат. Окисники змінюють окисно-відновний потенціал середовища, порушують звичайне проходження окисно-відновних процесів у мікроорганізмів.
Перекис водню під впливом каталази швидко розкладається з утворенням молекулярного кисню, який виявляє слабку протимікробну активність. Але, утворюючи значну кількість піни при розкладанні, препарат вимиває із рани частинки гною, кров`яних згустків і змертвілих тканин, очищуючи рану. У вигляді 3% розчину перекис водню застосовують для полоскань рота і горла, при гнійному запаленні середнього вуха, для припинення носових кровотеч. Виділення пухирчиків кисню прискорює перетворення фібриногену у фібрин.
Перманганат калію виявляє більш виражену антисептичну активність, оскільки за наявності речовин, які легко окислюються, відщеплює атомарний кисень. Останній не виділяється у вільному вигляді, а відразу ж окислює речовини. Перманганат калію також виявляє дезодораційні, в`яжучі, подразливі і припікальні властивості. В`яжучий і протимікробний ефекти (у концентраціях 0,01-0,5%) використовують при промиванні ран, полосканнях, промиваннях уретри, піхви, лікуванні опіків (2-5% розчини). 0,02-0,1% розчин перманганату калію використовують для промивання шлунка при отруєннях речовинами, які легко окислюються, втрачаючи при цьому свою токсичність (наприклад, морфін).