Засоби для лікування системних мікозів

При глибоких або системних мікозах спостерігаються ураження печінки, кістково-суглобового апарата, лімфатичних вузлів, шлунково-кишкового тракту, мозку та його оболонок, генералізовані мікози за типом сепсису. Глибокі мікози спостерігаються рідко і важко підлягають лікуванню. Більше половини з них – це результат активізації сапрофітних дріжджоподібних грибків. Значно рідше глибокі мікози спричинені збудниками кокцидіоїдозу, криптококозу, спіротрихозу, гістоплазмозу, бластоплазмозу та іншими. При епідермомікозах (дерматомікозах) вражаються нігті, шкіра, волосся. Збудниками їх є епітеліофіти, трихофіти, мікроспори та інші гриби. Із умовно-патогенних грибків найчастіше збудниками є дріжджоподібні гриби, іноді плісняві гриби (збудники аспергільозу).

Один із основних препаратів для лікування системних мікозів - амфотерицин В, який є полієновим антибіотиком, продуктом Streptomyces nodosum. Препарат не впливає на бактерії, рикетсії та віруси. Механізм дії амфотерицину пов`язаний з порушенням транспортної функції та проникності клітинної мембрани грибів. Селективність протигрибкової дії препарату зумовлена тим, що амфотерицин взаємодіє з основним ліпідом стінки грибів – ергостеролом. Основним ліпідом клітин людини та бактерій є холестерин. Препарат спричиняє фунгістатичний ефект. Вводять амфотерицин В внутрішньовенно, у порожнини тіла, застосовують інгаляційно і місцево. Через гематоенцефалічний бар`єр антибіотик не проникає. Препарат практично не всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Близько 95% циркулюючого у крові амфотерицину В зв`язується з білками плазми. Основне місце біотрансформації – печінка. Виведення амфотерицину В відбувається повільно (за тиждень близько 20-40% введеної дози).

Амфотерицин В виявляє високу токсичність. Через це препарат вводять внутрішньовенно лише у випадках, коли мікоз загрожує життю пацієнта. Препарат розчиняють 5% розчином глюкози і вводять внутрішньовенно крапельно протягом 3-6 годин. Введення проводять через день або двічі на тиждень. Із побічних ефектів типові головний біль, лихоманка, диспепсія, зниження артеріального тиску, нефротоксичність, анемія, гіпокаліємія, порушення функції печінки, нейротоксичність, тромбофлебіти, алергічні реакції. Амфотерицин В протипоказаний при захворюваннях печінки та нирок.

Властивості мікогептину подібні до властивостей амфотерицину В. Препарат частково всмоктується із шлунково-кишкового тракту, виводиться із сечею. Препарат призначають всередину в таблетках протягом 10-14 днів двічі на добу. Крім того, мікогептин можна застосовувати місцево. Ентеральне приймання препарату може супроводжуватися розладами з боку шлунково-кишкового тракту, нирок, алергічними реакціями.

Міконазол – похідне імідазолу. Препарат призначають всередину, внутрішньовенно і субарахноїдально під час лікування глибоких мікозів. Міконазол застосовують місцево при ураженні слизової оболонки піхви дріжджоподібними грибами і для лікування дерматомікозів. Міконазол може стати причиною багатьох побічних ефектів: тромбофлебітів, нудоти, анемії, гіперліпідемії, гіпонатріємії, лейкопенії, алергічних реакцій. Однак мікогептин менш токсичний порівняно з амфотерицином В.

Кетоконазол (нізорал) при призначенні всередину легко всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Але препарат погано проходить через гематоенцефалічний бар`єр. Близько 90% кетоконазолу зв`язується з білками плазми крові. Нізорал зазнає метаболічних змін у печінці, виводиться з сечею та жовчю. Показаний препарат при глибоких мікозах, при ураженні слизових оболонок дріжджоподібними грибами. Кетоконазол може стати причиною диспептичних розладів та порушень функції печінки.

Ітраконазол – похідне тріазолу. Призначають препарат всередину. Він легко всмоктується із шлунково-кишкового тракту, але погано проникає через гематоенцефалічний бар`єр. Ітраконазол зазнає метаболізму в печінці, метаболіти та незмінений препарат виводяться через нирки. Із побічних ефектів характерні диспептичні розлади, головний біль, порушення функції печінки, алергічні реакції.

Флуконазол також є похідним тріазолу. Призначають препарат всередину. Флуконазол легко проникає через гематоенцефалічний бар`єр. Препарат виводиться у незміненому вигляді нирками. Показаний флуконазол для лікування грибкового менінгіту, кокцидіомікозу, кандидомікозу. Із побічних ефектів можуть спостерігатися диспептичні розлади, гепатотоксичність, шкірні прояви алергії.