Засоби для лікування лямбліозу

Лямбліоз – захворювання, збудником якого є Lamblia intestinalis. При ураженні паразитами кишечника розвиваються дуоденіт, ентерит. Лямблії можуть проникати у жовчні шляхи і протоки підшлункової залози. Для лікування лямбліозу застосовують метронідазол (див. протиамебні засоби), фуразолідон (див. антибактеріальні засоби – похідні нітрофурану), амінохінол і ворміл.

Амінохінол – похідне хіноліну. Препарат застосовують при лямбліозі, токсоплазмозі, шкірному лейшманіозі, системних колагенозах. Ентеральне введення амінохінолу при лямбліозі більш ефективне, ніж парентеральне. Його призначають через 20-30 хвилин після їди. Після всмоктування у кров препарат виділяється з жовчю у кишечник. Після приймання однієї дози препарату виділення з жовчю у кишечник триває близько місяця. У більшості випадків препарат добре переноситься хворими. Із побічних ефектів можуть спостерігатися диспепсія, слабість, головний біль, шум у вухах, безсоння. Терапія амінохінолом може стати причиною розвитку лейкопенії, ураження паренхіми печінки та нирок.

Засоби для лікування трихомонадозу

Збудником трихомонадозу є Trichomonas vaginalis. Захворювання проходить у вигляді кольпіту або вульвовагініту (у жінок), циститу, стоматиту, коліту та уретриту. Для лікування трихомонадозу застосовують похідні нітроімідазолу – метронідазол (див. протиамебні засоби), тинідазол, нітротіазолу – нітазол, 6-метоксихіноліну – трихомонацид.

Тинідазол (фасижин) виявляє високу ефективність при трихомонадозі, крім того, згубно впливає на облігатних анаеробів. Препарат легко всмоктується із шлунково-кишкового тракту. При застосуванні тинідазолу в плазмі крові створюються більш високі концентрації препарату, ніж при застосуванні метронідазолу. Дія тинідазолу також більш тривала.

Високою активністю стосовно трихомонад характеризується трихомонацид. Препарат добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Використовують трихомонацид переважно для лікування урогенітального трихомнадозу (призначають всередину або місцево у вигляді свічок і глобул). Препарат подразнює слизові оболонки.

Із похідних імідазолу також застосовують орнідазол, міконазол, еконазол, нітазол, клотримазол, тенонітразол.

Із похідних нітрофурану для лікування трихомонадозу застосовують фуразолідон.

ЗАСОБИ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ТОКСОПЛАЗМОЗУ

Збудником токсоплазмозу є Toxoplasma gondii. Це протозойне захворювання належить до зоонозів. Існує кілька форм захворювання, які супроводжуються ураженням лімфатичних вузлів, кишечника, легенів, очей, центральної нервової системи та інших органів. При ураженні токсоплазмозом у вагітних можуть бути передчасні пологи, аборти, каліцтва у плода, дитина може народитися мертвою. З метою профілактики вродженого токсоплазмозу вагітним жінкам з позитивною реакцією на токсоплазмін призначають хлоридин або амінохінол у комбінації з сульфаніламідами. Профілактичне призначення хлоридину і амінохінолу в перші 9 тижнів вагітності протипоказане, оскільки препарати токсично впливають на плід. У цей період для попередження інфікування плода призначають сульфаніламіди. Також під час лікування токсоплазмозу використовують пентамідин.

ЗАСОБИ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ БАЛАНТИДІАЗУ

Збудником балантидіазу є інфузорія Balantidium coli, яка паразитує у товстому кишечнику. Лікування балантидіазу проводять за допомогою тетрациклінів і хініофону.