Гістошизотропні засоби

Препарати хлоридин і бігумаль згубно впливають на прееритроцитарні форми плазмодіїв. На параеритроцитарні форми плазмодіїв діють примахін і хіноцид, які за своїми властивостями подібні один до одного.

Примахін виявляє гістошизонтоцидну дію на латентні тканинні форми (брадиспорозоїти) збудників триденної малярії, які зумовлюють рецидиви захворювання. Препарат також впливає на статеві форми збудників триденної і тропічної малярії, які утворюються в еритроцитах хворого. Але гематошизотропний ефект у примахіну незначний. Призначають препарат всередину. Із шлунково-кишкового тракту примахін всмоктується добре. Максимальна концентрація у крові спостерігається через 2 години. Виводиться примахін через нирки в основному у вигляді метаболітів. Препарат показаний для попередження рецидивів триденної малярії і для профілактики поширення малярії через переносника. Часто примахін комбінують з іншими протималярійними препаратами. Із побічних ефектів характерні диспепсія, метгемоглобінемія, лейкоцитоз або лейкопенія.

Хіноцид – більш токсичний препарат, його не можна комбінувати з іншими протималярійними засобами, оскільки його токсичність при цьому зростає.

Гамонтотропні засоби

Препарати, які пригнічують розвиток статевих форм в організмі людини (примахін і хіноцид), були описані вище.

До препаратів, які пригнічують процес спорогонії у тілі комара, відносять бігумаль і хлоридин. Бігумаль призначають всередину. Препарат повільно всмоктується із шлунково-кишкового тракту і швидко виводиться із організму. Токсичність бігумалю низька, він добре переноситься хворими. Іноді можуть спостерігатися підвищення у крові кількості лейкоцитів, а у сечі з`являється незначна кількість еритроцитів. До бігумалю швидко розвивається резистентність плазмодіїв.

Принципи вибору протималярійних засобів

Протималярнійні засоби застосовують для лікування і профілактики малярії. Для лікування малярії в гострому періоді (малярійна лихоманка, малярійна кома) застосовують гематошизотропні засоби, які впливають на еритроцитарні форми плазмодіїв (хінгамін, хінін, мефлохін та ін.). Ці препарати добре проникають всередину еритроцитів і сприяють швидкому клінічному покращанню. Резистентність плазмодіїв до цих препаратів розвивається порівняно повільно.

Резервною групою (у випадку резистентності плазмодіїв до основних препаратів) є хлоридин, бігумаль, примахін, хіноцид, сульфаніламіди, сульфони і тетрацикліни. Препарати менш ефективні порівняно з вищеописаними. Їх дія розвивається повільно, а резистентність плазмодіїв – швидко. Часто використовують комбінації кількох препаратів з різними механізмами дії.

При малярійній комі призначають хінгамін і хінін парентерально. З метою профілактики рецидивів триденної і чотириденної малярії використовують примахін.

Для індивідуальної хіміопрофілактики у людей, які знаходяться в небезпечних щодо захворюваності на малярію районах використовують засоби, які впливають на прееритроцитарні форми плазмодіїв (хлоридин). Іноді з цією самою метою призначають гематошизотропні засоби (хінгамін, мефлохін та ін.).

Для загальної хіміопрофілактики, яка передбачає попередження поширення малярії від хворих людей, використовують гамонтотропні засоби (примахін, хлоридин). У цьому випадку в тілі комара не утворюються спорозоїти.