Протималярійні засоби

У минулому малярія була однією з найпоширеніших хвороб на планеті. Щорічно від неї помирало близько 1 млн людей. У 50-60-х роках ХХ століття під егідою ВООЗ була проведена масштабна кампанія з боротьби з малярією, у результаті якої захворюваність різко зменшилась. Однак останніми роками через формування резистентних до препаратів штамів малярійного плазмодія і популяцій комарів, стійких до інсектицидів, захворюваність на малярію знову зросла.

Джерелом інфекції є хворий малярією або здоровий гаметоносій. Зараження людини відбувається під час укусу інфікованим комаром (рідко при переливанні крові від хворого на малярію). При цьому у кров потрапляє збудник хвороби – малярійний плазмодій.

Відомо 4 види збудників малярії:

• Plasmodium vivax – збудник триденної малярії;

• Plasmodium malarie – збудник чотириденної малярії;

• Plasmodium falciparum – збудник тропічної малярії;

• Plasmodium ovale – збудник триденної малярії (типу ovale).

Останній тип малярії спостерігається лише в тропіках.

Малярійний плазмодій проходить у організмі людини безстатевий цикл розвитку (шизогонія), а у тілі комара – статевий цикл (спорогонія). Під час укусу зараженим комаром у кров людини потрапляють спорозоїти. З током крові та лімфи вони швидко потрапляють до гепатоцитів, де проходить процес тканинної (екзоеритроцитарної) шизогонії. У результаті багатократного поділу із одного спорозоїта утворюються десятки тисяч мерозоїтів. Цей період проходить безсимптомно. Після завершення екзоеритроцитарної шизогонії тканинні мерозоїти проникають у еритроцити, де проходить стадія еритроцитарної шизогонії. Вона супроводжується руйнуванням еритроцитів і нападами малярійної лихоманки. Еритроцитарні мерозоїти знову проникають у еритроцити, після чого процес безстатевого розмноження повторюється у певному ритмі. Поряд з безстатевим розмноженням у крові людини утворюються статеві форми малярійного плазмодія – гаметоцити (гамонти, гамети): чоловічі (мікрогамети) і жіночі (макрогамети). Наявність їх у крові не супроводжується симптомами хвороби, але є небезпечною в епідеміологічному плані. Такі хворі – джерело для зараження комарів.

При тропічній і чотириденній малярії після завершення екзоеритроцитарної шизогонії паразити виходять із печінки у кров і їх подальший розвиток проходить лише в еритроцитах. При триденній малярії спостерігається зараження сукупністю спорозоїтів, яка гетерогенна у генетичному відношенні. Частина з них (тахіспорозоїти, або первинні форми) проходять стадію тканинної шизогонії відразу ж після проникнення у гепатоцити і після її закінчення залишають печінку. Інша частина спорозоїтів (брадиспорозоїти, або вторинні форми) здатні перебувати у печінці у “сплячому” стані протягом від кількох місяців (8-9) до 2 років. Після латентного періоду у них настає екзо-еритроцитарна шизогонія, яка завершується виходом паразитів у кров і розвитком первинної малярії або її рецидивом.

Тривалість спорогонії, екзо- та еритроцитарної шизогоній, можливість появи резистентних форм плазмодіїв для кожного виду паразиту різні.

У наш час для лікування малярії застосовують препарати різних хімічних груп.

1 Похідні хінолону: хінгамін, мефлохін, примахін, хіноцид.

2 Бігуаніди: бігумаль.

3 Похідні піримідину: хлоридин.

4 Сульфаніламіди.

5 Сульфони.

6 Тетрацикліни.

Промисловість випускає ряд комбінованих препаратів: “Метасельфін” (містить піриметамін і сульфален), “Факсидар” (містить піриметамін і сульфадоксин), “Факсимеф” (містить піриметамін, сульфадоксин і мефлохін), “Дарахлор” (містить піриметамін і хінгамін) та інші.

Залежно від спектра антималярійної дії виділяють такі групи препаратів.

1. Гематошизотропні засоби – засоби, які вибірково діють на безстатеві форми плазмодіїв на стадії шизогонії в еритроцитах. Під їх впливом шизоцити зникають із периферичної крові на 3-5-й день лікування. Застосування цих препаратів у гострому періоді малярії попереджає і купірує напади. До цієї групи препаратів відносять хінгамін, хінін, мефлохін. Також у вигляді комбінованих препаратів застосовують такі засоби, як гідроксихлорохін, хлоридин, бігумаль, сульфадоксин, доксициклін.

2. Гістошизотропні засоби впливають на тканинні форми плазодіїв. Препарати, які пригнічують прееритроцитарні форми плазмодіїв (тахіспорозоїти): бігумаль і хлоридин. Їх застосовують для попередження захворювання. Препарати, які діють на параеритроцитарні форми плазмодіїв (брадиспорозоїти): примахін, хіноцид. Їх застосовують для профілактики рецидивів малярії.

3. Гамонтотропні засоби пригнічують розвиток статевих форм плазмодіїв у організмі людини (в еритроцитах): примахін, хіноцид. Препарати, які пригнічують процес спорогонії у тілі комара: бігумаль, хлоридин. Ці препарати застосовують для загальної профілактики малярії.