Засоби, які впливають на риновіруси та пікорнавіруси (рнк-віруси)

Риновіруси і пікорнавіруси спричиняють гострі респіраторні вірусні інфекції, які спостерігаються досить часто. Вакцинація проти цих захворювань неефективна, оскільки налічується більше 100 серотипів риновірусів. Останніми роками вчені ведуть пошук ефективних препаратів, які могли б перешкоджати взаємодії вірусу з рецепторами клітин-мішеней, порушувати проникнення вірусів у клітини і вивільнення вірусної РНК, блокувати пермеази, які необхідні для реплікації вірусів.

Перспективним засобом при цьому є плепонарил, який поєднує високі ефективність і біодоступність з низькою токсичністю. Зараз проводять дослідження цього засобу.

Препарати, які діють на вірус натуральної віспи

Метисазон застосовують для профілактики віспи та для зменшення ускладнень противіспової вакцинації. Препарат порушує процес “збирання” віріонів, пригнічуючи синтез вірусного структурного білка. Призначають метисазон всередину. Із побічних ефектів можуть спостерігатися диспептичні явища.

ПРОТИВІРУСНІ ЗАСОБИ ШИРОКОГО

СПЕКТРА ДІЇ (У ТОМУ ЧИСЛІ ЕФЕКТИВНІ ПРИ ГЕПАТИТАХ В І С)

Інтерферони виділяють із культур лейкоцитів (-інтер-ферони), фібробластів (-інтерферони) або лімфоцитів (γ-інтерфе-рони) людини. Шляхом імплантації відповідних генів людини кишковій паличці одержують рекомбінантні інтерферони.

Інтерферон – це видоспецифічний низькомолекулярний гліко-протеїни. Власне інтерферон не виявляє противірусної активності. Він взаємодіє зі специфічними ділянками на поверхні клітин, що супроводжується активацією протеїнкіназ і утворенням низькомолекулярного інгібітора синтезу білків, який стимулює ферменти, що руйнують РНК вірусів і клітин хазяїна.

Інтерферон, крім противірусної та протимікробної дій, також активує імунітет (зростає фагоцитарна активність макрофагів, підвищується токсичність кілерів), виявляє протипухлинну і радіопротекторну активності, впливає на функції різних систем організму (в тому числі й на центральну нервову систему).

Класифікація препаратів інтерферонів:

- -2А-інтерферони: реаферон, роферон;

- -2В-інтерферони: інтрон-А, інтрен, віферон;

- -2С-інтерферони: берофор, ешферон, велферон;

- -інтерферони: бетасерон, фрон.4 - γ-інтерферони: гамаферон, імуноферон.

Як противірусні в основному застосовують -інтерферони (-2А, -2В). Інтерферони ефективні при герпетичному кератиті, герпетичному ураженні шкіри і статевих органів, ГРВІ, оперізувальному лишаї, вірусних гепатитах В і С, СНІДі.

Застосовують препарати місцево. Закапують або розпилюють у носові ходи, а також закапують у кон`юнктивальний мішок по 2-3 краплі 1-2 рази на день з метою профілактики, а з лікувальною метою – 4-6 разів на день. Місцево інтерферони використовують і під час лікування оперізувального лишаю.

Створені високоочищені інтерферони (1 мг – 5000000 ОД) для приймання всередину і парентерального введення (внутрішньовенно, внутрішньом`язово, внутрішньокістково, ендолюмбально, ендолімфатично). Препарати швидко інактивуються, тому їх призначають 4-6 разів на добу. Застосовують високоочищені інтерферони для лікування вірусних системних інфекцій та злоякісних новоутворень. Рекомбінантні інтерферони (реаферон, роферон, інтрон-А, віферон, велферон) вводять 2-3 рази на добу, причому препарати можна вводити ректально. Побічні ефекти при місцевому застосуванні інтерферонів не спостерігаються. При парентеральному введенні можливі лихоманка, головний біль, болі у м`язах, зниження артеріального тиску, аритмії, парези та паралічі, порушення кровотворення, диспепсії.

Недоліком застосування інтерферонів є те, що після 1-2 ін`єкцій розвивається звикання (рефрактерність). Для попередження рефрактерності використовують комбіноване застосування кількох індукторів інтерферонів.

Індуктори інтерферону – це засоби, які стимулюють утворення інтерферону. Вони є як природні (бактерії, віруси, рикетсії, грибки та ін.), так і синтетичні (синтетичні полінуклеотиди, поліаніони, вітаміни, низькомолекулярні засоби: тилорон, мегосин, кислота мефенамова та ін.). Із високомолекулярних засобів використовують полудан, який показаний при вірусних ураженнях слизових оболонок очей у вигляді очних крапель. Із низькомолекулярних засобів використовують тилорон, кислоту мефенамову і мегосин. При призначенні мефенамової кислоти всередину при грипі зменшуються інтоксикація та температурна реакція. Мегосин призначають місцево в основному при вірусних захворюваннях шкіри.

Властивості індукторів інтерферонів виявляють і препарати інших груп: левамізол, ізопринозин, дипіридамол, теофілін, трентал, дибазол та ін.

ПРОТИПРОТОЗОЙНІ ЗАСОБИ

Протипротозойними називають засоби, які вибірково діють на певні види найпростіших – збудників малярії, амебіазу, лямбліозу, токсоплазмозу, лейшманіозу, трихомоніазу, балантидіазу.

Доведено, що в організмі людини можуть паразитувати і спричиняти різні захворювання більш ніж 1000 видів найпростіших. Для лікування протозойних захворювань застосовують синтетичні засоби різної хімічної структури і деякі антибіотики. До протипротозойних відносять такі групи засобів.

1 Протималярійні засоби.

2 Препарати для лікування лямбліозу.

3 Препарати для лікування токсоплазмозу.

4 Засоби для лікування балантидіазу.

5 Засоби для лікування трихомоніазу.

6 Засоби для лікування лейшманіозу.