Засоби, які знижують рівень холестерину у крові Статини (інгібітори синтезу холестерину)

У наш час цю групу розцінюють як найбільш ефективну у лікуванні гіперліпідемій різних типів, у тому числі найтяжчих форм. Статини інгібують фермент 3-гідрокси-3-метилглутарил-КоА-редуктазу. Це супроводжується гальмуванням синтезу холестерину в печінці на стадії утворення мевалонової кислоти. У результаті печінка втрачає близько 60% холестерину, який необхідний для синтезу жовчних кислот. Дефіцит холестерину у печінці компенсується за рахунок підвищення використання холестерину та його ефірів із їжі і шляхом вивільнення його із тканин судин. Відкладання холестерину припиняється, й атеросклеротичні зміни судин зазнають зворотного розвитку. Виведення холестерину і його перенесення до печінки здійснюють ЛПВЩ, кількість яких зростає. При цьому печінка не утворює, а навпаки - поглинає із крові атерогенні ЛПДНЩ і ЛПНЩ. Важливо, що статини не блокують синтез холестерину у корі надниркових залоз і статевих залозах, де він необхідний для продукування кортикостероїдів, чоловічих і жіночих статевих гормонів. Не страждає синтез холестерину і в ЦНС.

Ловастатин, симвастатин і правастатин - природні сполуки, які продукуються деякими видами грибів. Інші сполуки - синтетичні.

Оскільки синтез холестерину відбувається переважно вночі, препарати приймають, як правило, ввечері під час їди (натщесерце всмоктування препаратів гірше). Частково статини метаболізуються у печінці. Незмінені препарати та їх метаболіти виводяться із організму з жовчю та сечею. Препарати добре переносяться хворими. Лікувальний ефект досягає максимуму через 4-6 тижнів від початку приймання. Із побічних ефектів можуть спостерігатися погіршення функції печінки, що супроводжується підвищенням рівня трансаміназ у крові; міопатії (болі у м`язах).

Секвестранти жовчних кислот

Ця група препаратів представлена ентеросорбентами та аніонообмінними смолами (холестирамін і колестипол). Завдяки своїм численним четвертинним амонієвим радикалам вони зв`язують аніонні групи жовчних кислот, утворюючи недисоціюючі комплекси, які виводяться з калом. Препарати не розчинні у воді і не всмоктуються із кишечника. У печінці починається посилена утилізація атерогенних ліпопротеїнів (ЛПНЩ і ЛПДНЩ) із крові, зменшується їх продукція, підвищується сорбція за допомогою антиатерогенних ЛПВЩ із тканин (у тому числі із судинної стінки). Одночасно у печінці підвищується синтез холестерину, необхідного для утворення жовчних кислот.

Лікувальний ефект проявляється через 30-40 діб від початку приймання препаратів. Застосовують секвестранти в основному при гіперліпідемії ІІ типу. При високій гіперхолестеринемії їх комбінують з іншими препаратами.

Холестирамін приймають у вигляді порошку. Дозу підвищують поступово протягом місяця від 3 до 16-24 г на добу. Препарат має дуже неприємний смак і запах, через що багато хворих відмовляються від його приймання. Із побічних ефектів найбільш типові запори, нудота, блювання.

Колестипол краще переноситься хворими. Добова доза препарату на початку лікування становить 5-10 г, потім її поступово збільшують протягом 2-3 місяців до 30 г. Після досягнення ефекту дозу препарату зменшують до мінімальної.

Всмоктуванню холестерину із кишечника шляхом утворення комплексів перешкоджає також -ситостерин (рослинний стероїдний засіб). Застосовують препарат при ІІ типі гіперліпопротеїнемії. Ефективність -ситостерину невисока. Препарат добре переноситься хворими. Недоліком є висока вартість.

Останніми роками стали широко використовувати неспецифічні сорбенти жовчних кислот і холестерину: рослинні волокна, пектини, целюлозу, слиз із насіння рослин, камеді, а також напівсинтетичні речовини - сульфатовані похідні хітозанів (виділяють із панцирів ракоподібних), поліманози, препарати, подібні до активованого вугілля, активований лігнін. Ці засоби добре зв`язують жовчні кислоти, холестерин, мікробні токсини, мікроелементи. Застосовують їх по 20-50 г на день. Препарати добре переносяться хворими, але не мають достатнього самостійного значення для лікування гіперліпідемій.