Імуномодулятори

Імуностимулювальні засоби нормалізують клітинний і гуморальний імунітети. Препарати застосовують для лікування захворювань, причиною яких є недостатність імунної системи або її дисфункція: імунодефіцитні стани, хронічні інфекції, онкологічні захворювання.

Класифікація препаратів:

1 Препарати вилочкової залози: тималін, тимоптин, тактивін (Т-активін), вілозен.

2 Синтетичні засоби: левамізол (декаріс), дибазол, бемітил, пентоксил, метилурацил.

3 Препарати бактеріального походження: продигіозан, рибомуніл, бронхомунал, ІРС-19.

4 Цитокіни - препарати лімфокінів, що продукуються лімфоцитами (одержують шляхом генної інженерії): інтерферони (-, -, γ-), інтерлейкін-1 (беталейкін), інтерлейкін-2 (пролейкін), реаферон, ронколейкін.

5 Препарати рослинного походження: настойки ехінацеї, женьшеню, елеутерококу, золотого кореня та ін.

Вилочкова залоза (тимус) продукує близько 8-10 гормонів, які забезпечують дозрівання лімфоцитів і регуляцію різних стадій імунної відповіді. Тималін, тактивін, тимоптин, вилозен та ін. препарати виділені із тимуса шляхом екстракції і містять ряд тимічних гормонів. При пригніченні і дисфункції імунної системи препарати тимуса відновлюють її порушену діяльність. Активуються гуморальний і клітинний імунітети, фагоцитоз, процеси регенерації тканин і кровотворення.

Тималін і тактивін призначають при захворюваннях, зумовлених первинними і вторинним імунодефіцитами: вірусні, бактеріальні і грибкові інфекції, що мають в`ялий перебіг, опікова хвороба, трофічні виразки, пролежні, променеві ушкодження та ін. Тималін вводять внутрішньом`язово (курс 5-20 днів), тактивін - під шкіру. Вилозен закапують у ніс при ринітах і синуситах.

Синтетичні препарати, очевидно, впливають на мембранні рецептори лімфоцитів, які в нормі сприймають різноманітні впливи нейрогуморальної регуляції, у тому числі й гормонів тимуса.

Левамізол (декаріс) підвищує чутливість клітин до гормонів тимуса, стимулює системи клітинного і Т-залежного гуморального імунітетів, фагоцитоз, посилює проліферацію Т-лімфоцитів, продукцію інтерлейкінів та інтерферонів. Призначають препарат 1-2 рази на тиждень, курс лікування триває від 2-3 тижнів до року. Левамізол досить токсичний. Терапія ним може супроводжуватися шлунково-кишковими розладами, агранулоцитозом, безсонням та ін.

Дибазол активує неспецифічну резистентність організму і фагоцитоз, збільшує продукцію антитіл, інтерферонів та інших факторів імунної відповіді. Дія його розвивається поступово. Застосовують препарат для профілактики інфекційних захворювань.

Бемітил активує синтез білків та енергопродукцію у тканинах, в тому числі і в клітинах імунної системи. Препарат збільшує утворення антитіл, стимулює Т-залежні імунні відповіді, систему неспецифічної імунорезистентності, функцію макрофагів. Показаний під час лікування вірусних гепатитів, при частих респіраторних вірусних інфекціях, рецидивній бешисі, піодерміях.

Пентоксил і метилурацил широко застосовують для прискорення загоювання ран, підвищення гуморального і клітинного імунітетів, стимуляції лейкопоезу.

Продигіозан і рибомуніл - фрагменти мембран бактерій. Препарати стимулюють клітинний і гуморальний імунітети, посилюють синтез інтерферонів, підвищують неспецифічну резистентність організму. Показані для лікування інфекційних захворювань у пацієнтів з імунодефіцитом (синусити, дизентерія, гепатит В, сепсис, пневмонії, бронхіти, риніти, остеомієліт та ін.). Продигіозан вводять внутрішньом`язово 1 раз на 3-5 днів, рибомуніл призначають всередину натщесерце по 3 таблетки одноразово за схемою.

Інтерферони використовують як противірусні засоби. γ-Інтер-ферон відрізняється меншим впливом на вірусні інфекції і значною роллю у тонкій регуляції імунних відповідей. Він є лімфокіном і чинить різнобічний вплив на клітини імунної системи: пригнічує фагоцитоз макрофагами, посилює дію Т-кілерів на пошкоджені і пухлинні клітини, модулює утворення антитіл. Показаний γ-інтерферон для лікування онкологічних захворювань, ревматоїдного артриту та інших колагенозів, при хронічних вірусних і грибкових захворюваннях.

-Лейкін (інтерлейкін-1) використовується при лейкопенії, тромбоцитопенії, лімфопенії в онкологічних хворих після інтенсивної хіміо- і радіотерапії.

Ронколейкін показаний при хламідіазі, бактеріальних, вірусних і грибкових інфекціях, злоякісних новоутвореннях і гнійно-запальних захворюваннях.

Імуномодулюючу дію виявляють ряд препаратів рослинного походження: настойка ехінацеї, сироп із кореня солодки, препарати із мікроводоростей (спіруліни), а також рослинні адаптогени - препарати женьшеню, елеутерококу, золотого кореня. Вони стимулюють переважно клітинний імунітет, фагоцитоз, сприяють вивільненню інтерферонів, підвищують неспецифічну резистентність організму. Показані препарати для профілактики і лікування (в комплексній терапії) простудних захворювань, грипу, інфекційно-запальних процесів носоглотки і ротової порожнини.

ПРОТИАТЕРОСКЛЕРОТИЧНІ ЗАСОБИ

Протиатеросклеротичними (гіполіпідемічними) називають засоби різної хімічної будови, які знижують вміст холестерину і тригліцеридів та їх атерогенних носіїв у крові, що сприяє затримці розвитку атеросклерозу і його зворотному розвитку. З атеросклерозом пов`язані більшість серйозних серцево-судинних захворювань: ішемічна хвороба серця, інфаркт міокарда, енцефалопатії, інсульти, ураження судин кінцівок та ін.

В основу розвитку атеросклерозу покладено порушення ліпідного обміну, що призводить до підвищення вмісту у крові холестерину і тригліцеридів. У плазмі крові ліпіди утворюють комплекси з білками (ліпопротеїди). Розрізняють 5 видів ліпопротеїдів:

1. хіломікрони (ХМ);

2. ліпопротеїди дуже низької щільності (ЛПДНЩ);

3. ліпопротеїди проміжної щільності (ЛППЩ);

4. ліпопротеїди низької щільності (ЛПНЩ);

5. ліпопротеїди високої щільності (ЛПВЩ).

Атерогенні властивості притаманні ЛПДНЩ, ЛППЩ, ЛПНЗ: вони містять велику кількість тригліцеридів і холестерину.

Розрізняють 5 типів гіперліпопротеїнемій:

1. тип І характеризується підвищенням у крові рівня ХМ;

2. тип ІІ характеризується підвищенням у крові рівня холестерину, ЛПНЩ і ЛПДНЩ;

3. тип ІІІ характеризується підвищенням у крові ЛППЩ, ЛПДНЩ;

4. тип IV характеризується підвищенням у крові рівня ЛПДНЩ;

5. тип V характеризується підвищенням у крові рівня ХМ і ЛПДНЩ.

Гіперліпідемії І і V типів спостерігаються дуже рідко і розвиваються у дитячому віці. Ризик розвитку атеросклерозу при цьому незначний. Більшість гіперліпідемій є первинними, тобто розвиваються як наслідок порушень харчування в поєднанні з малорухомим способом життя. Вторинні гіперліпідемії розвиваються на фоні ряду захворювань (діабет, гіпотиреоз, хвороби нирок, печінки та ін.) або є наслідком терапії деякими лікарськими препаратами (-адреноблокаторами, діуретиками та ін.).

Лікування порушень ліпідного обміну починають з призначення дієти. Якщо таким шляхом досягти бажаного результату не вдається, то призначають гіполіпідемічні препарати.

В основу класифікації протиатеросклеротичних засобів покладено механізм їх дії.

1 Засоби, які знижують у крові рівень холестерину (ЛПНЩ).

1.1 Інгібітори синтезу холестерину (статини): ловастатин (мевакор), флувастатин (лескол), мевастатин, симвастатин (зокор), правастатин (ліпостат).

2. Засоби, які підвищують виведення із організму жовчних кислот (секвестранти жовчних кислот): холестирамін, колестипол.

3. Антиоксиданти: пробукол, вітамін Е (токоферол), вітамін С (аскорбінова кислота), вітамін В₆ (піридоксин), -каротин, мікродози селену.

2 Засоби, які знижують у крові рівень тригліцеридів (ЛПДНЩ): похідні фіброєвої кислоти (фібрати): клофібрат, безафібрат, гемфіброзил, фенофібрат.

3 Засоби, які знижують у крові вміст холестерину (ЛПНЩ) і тригліцеридів (ЛПДНЩ).

1. Препарати нікотинової кислоти: нікотинова кислота, аципімокс.

2. Ненасичені жирні кислоти: риб`ячий жир, меристерол, ліпостабіл, есенціале.

3. Антикоагулянти: гепарин.

4 Ангіопротектори прямої дії.

4.1 Ендотеліотропні засоби: пармідин, етамзилат, кверцетин.

4.2 Блокатори кальцієвих каналів: верапаміл, ніфедипін.

4.3 Антиоксиданти: токоферол, аскорбінова кислота, рутин, цистеїн, метіонін, глутамінова кислота.