Різні препарати

У наш час для лікування цукрового діабету почали застосовувати похідні тіазолідиндіону, які підвищують чутливість клітин до інсуліну: розиглітазон і тіоглітазон. Препарати взаємодіють зі спеціальними ядерними рецепторами, результатом чого є підвищення транскрипції деяких інсуліночутливих генів і зменшення резистентності до інсуліну. При цьому підвищується утилізація тканинами глюкози і жирних кислот, пригнічується глюконеогенез.

Інша група нових препаратів для лікування діабету - препарати, що зменшують всмоктування глюкози із кишечника. Таким чином діє акарбоза. Препарат блокує у кишечнику -глюкозидазу, що супроводжується порушенням перетравлювання і затримкою всмоктування із кишечника більшості вуглеводів. Неперетравлені вуглеводи потрапляють у товстий кишечник, де під впливом мікрофлори відбувається їх розщеплення з утворенням газів (метеоризм спостерігається у 20-30% пацієнтів). Як правило, акарбоза не застосовується як препарат для монотерапії. Частіше її призначають у поєднанні з інсуліном або похідними сульфанілсечовини. Комбінація з метформіном не раціональна, оскільки акарбоза порушує його всмоктування.

При цукровому діабеті різних форм тяжкості ефективні фітопрепарати: стручки квасолі, листя чорниці та гороху, ягоди шовковиці, трава споришу і козлятнику, лікарський збір “Арфазетин” та ін.

Глюкагон

Глюкагон - поліпептидний гормон, який продукують -клітини підшлункової залози. Він підвищує вміст глюкози у крові. Ефект зумовлений посиленням розпаду глікогену й активізацією глюконеогенеза в печінці. Глюкагон взаємодіє зі специфічними рецепторами, які функціонально пов`язані із G_s-білками. Останні підвищують активність аденілатциклази. У результаті зростає рівень цАМФ, що супроводжується активацією фосфорилази і пригніченням глікогенсинтетази. Під впливом глюкагону збільшується вихід глюкози із печінки.

Аналогічні ефекти властиві гормону ентероглюкагону, який виявлений у стінках дванадцятипалої кишки, тонкого кишечника і шлунка.

Глюкагон швидко руйнується під дією фермента глюкагонази (у печінці, нирках, крові та інших тканинах). Період напіввидення гормону - 3-6 хвилин.

Глюкагон посилює скорочення серця, спричиняє тахікардію, покращує атріовентрикулярну провідність. Кардіостимулювальний ефект глюкагону зумовлений активацією захоплення іонів кальцію саркоплазматичним ретикулумом, збільшенням вмісту АТФ у міокарді. Гормон сприяє виділенню адреналіну із мозкової речовини надниркових залоз, стимулює секрецію соматотропіну і кальцитоніну.

У медичній практиці глюкагон не набув широкого застосування. Його вводять під шкіру або внутрішньовенно при гіпоглікемії, гіпоглікемічній комі, серцевій недостатності, кардіогенному шоці. Під час застосування глюкагону як кардіостимулювального засобу потрібно мати на увазі, що він підвищує потребу міокарда у кисні.

Препарати гормонів кори надниркових залоз

Кіркова речовина надниркових залоз продукує 3 групи стероїдних гормонів:

1. глюкокортикоїди - гідрокортизон і кортикостерон, який за активністю поступається першому;

2. мінералокортикоїди - альдостерон і дезоксикортикостерон;

3. статеві гормони - андрогени, естрогени і гестогени.

Найбільш цікаві для практичної медицини глюкокортикоїди.