- •Засоби, що впливають на процеси обміну вітамінні препарати
- •Препарати водорозчинних вітамінів
- •Рибофлавін (вітамін в2)
- •Пантотенова кислота (вітамін в5)
- •Піридоксин (вітамін в6)
- •Ціанокобаламін (вітамін в12)
- •Фолієва кислота (вітамін Вс)
- •Аскорбінова кислота (вітамін с)
- •Рутин (вітамін р)
- •Жиророзчинні вітаміни Ретинол (вітамін а)
- •Ергокальциферол (вітамін d)
- •Токоферол (вітамін е)
- •Нафтохінон (вітамін к)
- •Невітамінні кофактори
- •Гормональні препарати
- •Препарати гормонів гіпоталамуса
- •Препарати гормонів передньої частки гіпофіза
- •Адренокортикотропний гормон
- •Соматотропний гормон (гормон росту)
- •Тиреотропний гормон
- •Фолікулостимулювальний гормон
- •Лютеїнізуючий гормон
- •Лактотропний гормон
- •Меланоцитостимулювальні гормони
- •Препарати гормонів задньої частки гіпофіза
- •Препарати гормонів щитовидної залози
- •Антитиреоїдні засоби
- •Кальцитонін (тирокальцитонін)
- •Препарат гормону паращитовидних залоз
- •Препарати гормонів підшлункової залози і синтетичні протидіабетичні засоби
- •Гіпоглікемічні препарати для перорального застосування
- •Похідні сульфанілсечовини
- •Бігуаніди
- •Різні препарати
- •Глюкагон
- •Препарати гормонів кори надниркових залоз
- •Глюкокортикоїди
- •Мінералокортикоїди
- •Препарати статевих гормонів
- •Препарати жіночих статевих гормонів
- •Естрогени
- •Антиестрогени
- •Гестогени
- •Антигестогенні засоби
- •Гормональні контрацептивні засоби
- •Комбіновані естроген-гестогенні препарати
- •Препарати, що містять мікродози гестогенів
- •Пролонговані прогестиновмісні препарати
- •Посткоїтальні контрацептиви
- •Вагінальні контрацептиви
- •Чоловічі контрацептиви
- •Препарати гормонів чоловічих статевих залоз (андрогени)
- •Антиандрогени
- •Анаболічні стероїди
- •Протиалергічні засоби
- •Антигістамінні засоби
- •Засоби, що перешкоджають вивільненню із сенсибілізованих тучних клітин і базофілів гістаміну та інших медіаторів алергії
- •Інгібітори лейкотрієнових рецепторів
- •Засоби, що зменшують прояви алергічних реакцій
- •Цитостатики
- •Глюкокортикоїди
- •Імуномодулятори
- •Засоби, які знижують рівень холестерину у крові Статини (інгібітори синтезу холестерину)
- •Секвестранти жовчних кислот
- •Антиоксиданти
- •Ненасичені жирні кислоти
- •Антикоагулянти
- •Ангіопротектори
- •Антиоксиданти
- •Засоби для лікування ожиріння
- •Засоби, що пригнічують апетит Засоби, що впливають на катехоламінергічну систему
- •Засоби, які замінюють жири
- •Кислоти
- •Препарати лужних і лужноземельних металів
Гіпоглікемічні препарати для перорального застосування
З 1955 року для лікування деяких форм діабету почали використовувати синтетичні препарати, які добре всмоктуються із шлунково-кишкового тракту.
Ці препарати класифікують так.
1 Похідні сульфанілсечовини.
Препарати І покоління: бутамід, хлорпропамід.
Препарати ІІ покоління: глібенкламід (манініл), гліпізид.
Препарати ІІІ покоління: глімепірид.
2 Похідні бігуанідину (бігуаніди): метформін (гліформін), буформін (глібутид).
3 Різні препарати: акарбоза (глюкобай), ізодибут, розиглітазон.
Похідні сульфанілсечовини
За тривалістю дії препарати поділяють на:
а) препарати середньої тривалості дії (8-24 години): бутамід, букарбан;
б) препарати тривалої дії (24-60 годин): хлорпропамід, глібенкламід, гліпізид, глімепірид.
Механізм дії препаратів зазначеної групи полягає у посиленні секреції інсуліну -клітинами підшлункової залози. Це є результатом блокування препаратами АТФ-залежних калієвих каналів у мембранах -клітин, що полегшує деполяризацію мембран за рахунок відкривання потенціалозалежних кальцієвих каналів, збільшення концентрації кальцію всередині клітин і полегшення секреції інсуліну із депо. Крім того, похідні сульфанілсечовини зменшують секрецію глюкагону -клітинами підшлункової залози. Одночасно підвищується чутливість -клітин до глюкози та амінокислот, що також сприяє підвищенню секреції інсуліну. При застосуванні цих препаратів підвищується кількість інсуліночутливих рецепторів на клітинах-мішенях.
Похідні сульфанілсечовини показані для лікування інсулінонезалежного цукрового діабету (частіше у людей після 40 років), діабету в дорослих з надмірною вагою. Для препаратів ІІ і ІІІ поколінь характерна більш висока гіпоглікемічна активність і менша токсичність, ніж у препаратів І покоління. Ці препарати проявляють також додатково гіпохолестеринемічний і антиагрегантний ефекти, завдяки чому покращують мікроциркуляцію у тканинах.
При терапії похідними сульфанілсечовини найчастіші побічні ефекти - це диспептичні явища. Рідше можуть спостерігатися алергічні реакції і надмірна гіпоглікемія, лейкопенія. Іноді розвивається резистентність до препаратів.
Бігуаніди
Механізм дії бігуанідів зумовлений здатністю препаратів гальмувати глюконеогенез у печінці й стимулювати поглинання глюкози м`язами, де вона утилізується шляхом анаеробного гліколізу. Крім того, бігуаніди уповільнюють поглинання глюкози із кишечника і полегшують взаємодію інсуліну з рецепторами клітин-мішеней. Бігуаніди не сприячиняють розвитку гіпоглікемії.
Терапія буформіном часто супроводжується тяжкими ускладненнями (лактатацидоз). У зв`язку з цим у наш час від його застосування відмовилися.
Із препаратів зазначеної групи найчастіше застосовується метформін. Препарату властиві антисклеротичний (зменшує в крові вміст атерогенних ліпопротеїдів) і антиагрегантний ефекти, завдяки яким покращується мікроциркуляція. Метформін є препаратом вибору при лікуванні діабету та фоні ожиріння. Терапія метформіном може супроводжуватися такими побічними ефектами, як металічний смак у роті, диспепсія. Шкірні алергічні реакції, порушення абсорбції ціанокобаламіну.