ПЕРЕДМОВА

У наш час для лікування і профілактики різних захворювань використовують велику кількість лікарських засобів. Здатність добре орієнтуватися в них з метою правильного призначення пацієнтам тих чи інших препаратів дуже важлива для лікарів будь-якої спеціальності. У зв`язку з цим виникає необхідність у високій підготовці студентів медичних ВНЗ із фармакології, знання якої є базовими, поєдную-чими теоретичні і клінічні дисципліни. Фармакологія завершує теоретичну підготовку майбутніх лікарів і є логічним продовженням курсів нормальної і патологічної фізіології, біохімії, мікробіології та анатомії. У зв`язку з цим під час викладання матеріалу автори вважали за необхідне торкнутися фізіологічних, біохімічних, імунологічних і анатомічних положень, необхідних для розуміння фармакодинаміки лікарських засобів і механізмів їх дії.

Пропонований посібник містить основні правила правопису різних лікарських форм, відомості із загальної та спеціальної фармакології.

Ураховуючи великий обсяг інформації з предмета, який повинен бути засвоєний студентами за час їх навчання, у посібнику зроблений акцент на групові властивості лікарських засобів і даний опис основних препаратів. Причому одні й ті самі препарати, які застосовуються за різними показаннями, згадуються в посібнику в різних розділах (наприклад, -адреноблокатори зустрічаються в розділах: адренергічні засоби, засоби для лікування гіпертонії, ішемічної хвороби серця та аритмій).

Основні відомості про препарати наведені в одному розділі, а додаткові – в інших. Про кожну групу препаратів, а за необхідності й про кожен лікарський засіб подані дані з фармакодинаміки, фармакокінетики, показань до застосування, побічних ефектів.

Пропонований посібник написаний з деякими елементами клінічної фармакології. Він призначений для студентів 3-го курсу вищих медичних закладів освіти і за структурою та змістом відповідає програмі з фармакології (2006 р.), ухваленій на міжкафедральній нараді завідувачів однопрофільних кафедр ВМНЗ та на засіданні Комісії з медицини Науково-методичної ради Міністерства освіти і науки України. Даний посібник пропонується студентам як джерело додаткової інформації до основного підручника з фармакології під редакцією І.С. Чекмана, що дозволить краще розібратися в навчальному матеріалі. Повний перелік препаратів, які належать до тієї чи іншої групи, а також відомості про специфіку кожного препарату можна знайти у відповідних довідниках.

Вважаємо своїм обов`язком висловити щиру вдячність співро-бітнику кафедри А.А. Качановій за постійну участь в обговоренні біохімічних, фізіологічних та інших аспектів посібника і технічне оформлення рукопису.

Автори будуть вдячні за будь-які зауваження та побажання і врахують їх у подальшій роботі над посібником.

РОЗДІЛ VІ

Засоби, що впливають на процеси обміну вітамінні препарати

Вітамінні препарати - це препарати природних вітамінів рослинного, тваринного і синтетичного походження, необхідні для здійснення нормального обміну речовин у організмі (білкового, ліпідного, вуглеводного, мінерального).

Вітамінні препарати призначають при їх дефіциті в організмі, а також для цілеспрямованої регуляції обміну речовин при певних видах патології.

Недостатність вітамінів (авітаміноз і гіповітаміноз) розвивається в результаті недостатнього надходження їх до організму, порушеннях засвоєння вітамінів при певних захворюваннях або у результаті підвищеної потреби організму у вітамінах (під час вагітності, лихоманки, тиреотоксикозу та ін.).

Препарати вітамінів залежно від їх розчинності класифікують на дві групи.

1 Водорозчинні: препарати вітамінів С, Р, В₁, В₂, В₅, В₆, В₁₂, В_с, РР.

2 Жиророзчинні: препарати вітамінів А, Е, К, D.

Препарати водорозчинних вітамінів

Тіамін (вітамін В₁)

Тіамін міститься у висівках насіння злаків, рисі, горосі, дріжджах та інших продуктах рослинного і тваринного походження.

У медицині використовують тіаміну бромід і тіаміну хлорид для приймання всередину і парентерального введення. В організмі тіамін фосфорилюється і перетворюється у тіамінфосфат і тіаміндифосфат. Останній (кокарбоксилаза) є найбільш активним. У цій формі препарат бере участь у декарбоксилюванні кетокислот:

• піровиноградної кислоти, яка необхідна для утворення ацетату, який використовується у синтезі ацетил-КоА, ацетилхоліну, стероїдних гормонів, жирних кислот;

• -кетоглутарової кислоти, яка бере участь у циклі трикарбонових кислот (Кребса), в процесі якого утворюються молекули АТФ, необхідні для роботи транспортних іонних насосів, біосинтетичних процесів та ін.

Також тіаміндифосфат є коферментом транскетолази (ключового ферменту пентозофосфатного циклу, необхідного для утворення нікотинамідних нуклеотидів, жирних кислот, нуклеїнових кислот, білків та ін.).

Таким чином, тіамін регулює вуглеводний, енергетичний, білковий та інші види обміну, ліквідує метаболічний ацидоз. При гіповітамінозі В₁ розвиваються неврити, м`язова слабість, порушується чутливість. У тяжких випадках (захворювання бері-бері) розвиваються парези і паралічі. Спостерігаються порушення з боку серцево-судинної системи, дистрофічні процеси у серці, набряки і диспептичні явища.

Активуючи аеробне окиснення вуглеводів і катаболізм глюкози у циклі трикарбонових кислот, тіамін активує енергетичний обмін, розширює коронарні судини, покращує кровопостачання міокарда та стимулює його скоротливу активність.

Препарат проявляє виражений вплив на периферичну нервову систему, при запальних захворюваннях якої порушується вуглеводний обмін і відбувається накопичення недоокислених продуктів, розвивається ацидоз (це є причиною розвитку больового синдрому при радикулітах, невритах, невралгіях). Нормалізація вуглеводного, енергетичного обмінів, активізація синтезу ацетилхоліну під впливом тіаміну сприяє відновленню нервової передачі до органів. Тіамін знижує рівень глюкози і молочної кислоти у плазмі крові, що дозволяє використовувати його для лікування діабету.

У ЦНС тіамін сприяє синтезу ГАМК, серотоніну, ацетилхоліну, нормалізуючи процеси збудження та гальмування. У шлунково-кишковому тракті вітамін нормалізує моторну і секреторну функції. Також тіамін активує епітелізацію шкіри та слизових оболонок.

Вітамін В₁ приймають всередину, вводять внутрішньом`язово, внутрішньовенно краплинно. Він активно всмоктується у кишечнику, добре проникає у різні тканини, легко проходить через плаценту. У печінці зазнає фосфорилювання. Виводиться нирками.

Тіамін призначають при гіпо- та авітамінозах вітаміну В₁, серцевій недостатності, тахіаритміях, ішемічній хворобі серця, периферичних невритах, радикулітах, невралгіях, цукровому діабеті, дерматитах, екземі, захворюваннях шлунково-кишкового тракту.

Тіамін - найбільш токсичний препарат із групи водорозчинних вітамінів. При його внутрішньовенному введенні є небезпека виникнення синаптоплегії (тіамін здатний утворювати комплекси з різними медіаторами), яка супроводжується зниженням артеріального тиску, аритміями, розслабленням скелетних м`язів (у тому числі дихальних), пригніченням центральної нервової системи.

При застосуванні тіаміну можливі порушення активності ферментів печінки і розвиток алергічних реакцій, аж до анафілактичного шоку.