2. Особливості міфологічного світогляду

Міфологічний світогляд – система поглядів на об’єктивний світ і місце в ньому людини, заснована не на теоретичних доказах і міркуваннях, а на художньому переживанні світу або суспільних ілюзіях, народжених неадекватним сприйняттям великими групами людей соціальних процесів і своєї ролі в них.

Характерні риси

1. Емоційно – образна форма – знаходить прояви у зображенні героїв, богів, духів

2. Антропоморфізм і анімізм – олюднення природи і перенесення людських рис на навколишній світ, олюднення і наділення душею Космоса, природних сил

3. Відсутність рефлексії – роботи свідомості, думки людини, спрямованої на осмислення будь-чого за допомогою вивчення і порівняння

4. Утилітарна спрямованість (утилітаризм – спрямованість на отримання з будь-чого користі) – міфологічні проблеми, пов’язані з практичними завданнями людини (щасливе життя, захист від голоду, хвороб тощо)

Роль міфології у житті сучасного суспільства вважається неоднозначною:

- Позитивно-прогресивна роль міфологічного світогляду полягає в тому, що він здатній орієнтуватися на мрію, яка потрібна будь-якій людині в нормальному стані;

- Негативно-реакційна роль міфологічного світогляду полягає в тому, що сучасна політична міфологія досить часто використовується політичними організаціями і владними структурами для цілеспрямованого програмування масової свідомості, формування лояльно конформістських або радикально – агресивних суспільних настроїв.

Запитання.

1. Як міфологія вплинула на формування релігійного світогляду?

2. Поясніть, як ви розумієте твердження, що від міфології науковий світогляд запозичує думку про нерозривну єдність людини і природи. Як це визначає подальший розвиток.

3. Визначте роль міфології у виникненні й розвитку філософії.

3. Поняття релігії

Американський письменник другої половини ХІХ – початку ХХ т.. Амброз Бірс назвав релігію «донькою Надії та Страху, яка пояснює Неуцтву природу непізнаванного». Феномен релігії має важливе значення для розуміння духовного життя людини і суспільства. Зміст поняття «релігія» вчитель може розкрити коментуючи його визначення , наведене у підручнику або , шляхом аналізу спільних рис і відмінностей наведених альтернативних визначень :

• Система вірувань (догм) і практики (ритуали і заборони), пов’язана з відчуттям божественного , яка об’єднує своїх прихильників і в єдину моральна община

• Світогляд і світосприйняття а також відповідна поведінка, що визначається вірою в існування Бога

• Відчуття пов’язаності ,залежності і повинності стосовно таємної сили яка дає опору і гідне вшанування

• Прагнення людини до життя у єдності з надприродним абсолютом , який звично називають богом і що втілює у собі вищу досконалість могутність сенс буття

• Духовний феномен який виражає віру людини в існування надприродного Начала і є для неї засобом спілкування з ним та входження в його світ.

На думку дослідників виникнення релігії було величезним поступом в історії людства. «головна мета релігії, - афористично висловився англійській письменник Томас Гард,- не в тому щоб осилити людину в небі, а в тому щоб небо у його душі» Релігія проголошує потойбічне життя відплатою за життя людини. У «цьому світі» можна грішити і спокійно жити але на «тому світі» за все доведеться відповісти. У такий спосіб релігія здійснює соціальний контроль за поведінкою особи. Не менш важливим було те що релігія морально зрівняла всіх людей: нікому не було дозволено порушувати заповіді Бога багатому чи бідного, правителю чи рабу, жінці чи чоловіку. Принципова відмінність релігії від міфології полягає в тім що носієм міфологічного світогляду є родова спільнота, а релігія спрямована на окрему особу. Не менш важливим було те, що релігія морально зрівняла всіх людей: нікому не було дозволено порушувати заповіді Бога – багатому чи бідному, правителю чи рабу, жінці чи чоловіку. Принципова відмінність релігії від міфології полягає в тім, що носієм міфологічного світогляду є родова спільнота, а релігія спрямована на окрему особу. Основою міфу був страх і зовнішній контроль, а релігії – віра і мораль. Міфологія набагато більше приділяла уваги поясненню світу, ніж релігія. Головним для релігії є моральне регулювання соціального життя.

Функції релігії – основні засоби її дії характер і напрями впливу на людину і суспільства.

• Світоглядна – релігійне світорозуміння, пояснення світу, природи, людини, сенсу її існування, світоспоглядання, світовідчуття і ставлення до світу.

• Компенсаторна – соціальна нерівність компенсується рівністю у гріховності й стражданні; людська роз’єднаність замінюється братерством у релігійній громаді; безсилля людини компенсується всесиллям Бога

• Комунікативна - «спілкування з Богом» розцінюється як вища форма спілкування, що відбувається у культовій діяльності (богослужіння у храмах, участь у таїнствах тощо); спілкування між віруючими

• Регулятивна – регулятор поведінки людей, впорядковує думки, прагнення і дії людей, груп, громад за допомогою певних ідей, цінностей, традицій тощо

• Інтегруюча – об’єднання людей, їх поведінки, діяльності, думок, почуттів, прагнень, зусиль соціальних груп та інститутів з метою збереження стабільності суспільства і зміцнення особи

• Культуротранслююча – залучення людини до культурних традицій і цінностей релігійної культури, розвиток писемності, книгодрукування, мистецтва, а також один із засобів передачі накопиченої культурної спадщини від одного покоління до іншого

• Легітимізуюча – узаконювання певних суспільних порядків, інститутів, відносин, норм, зразків з точки зору вищої вимоги – максими (латин. maxima – вищій принцип), на основі якої здійснюється оцінка явищ і формується ставлення до них

Структура релігії

• Релігійна свідомість – свідомість у якій домінує ідея надприродного. Її складовими є релігійна психологія і релігійна ідеологія

• Релігійна віра – різновид віри, в якій без доказів та індивідуальної перевірки реальності визнається надприродне в тому чи іншому його прояві

• Релігійні дійства ( культ) – чітко визначені дії і вчинки, спрямовані на досягнення стану контакту з Абсолютом (заклинання, молитви, піст, покоління певним особам, речам, святим місцям тощо); специфічний стан релігійної людини, яка саме тому вважає себе віруючою

• Релігійні організації – об’єднання послідовників тієї або іншої релігії, що виникають на основі спільних вірувань і організацій

Типи: церква - автономний суворо централізований інститут, який обслуговують професійні священнослужителі; секта – об’єднання віруючих, що протиставило себе пануючому релігійному напряму; деномінація – специфічне утворення, що конфронтує як з церквою, так і з сектою