
- •Зародження і розвиток економ.Теорії: основні школи і течії.
- •2. Предмет економічної теорії та його тлумачення різними економічними школами
- •3. Економ.Теорія. Позитивна і нормативна економ. Теорія.
- •4. Методологія економ. Дослідження
- •5. Економічні відносини, як суспільна форма функціонування продуктивних сил.
- •6. Сутність і структура економ. Відносин
- •7. Закони і категорії політ. Економії.
- •8. Функції економічної теорії
- •10. Класифікація економ. Потреб.
- •11. Економ. Інтереси. Єдність і суперечності в системі інтересів.
- •13. Суспільний поділ праці і його роль у розвитку продуктивних сил.
- •14. Відтворення. Фази відтворення.
- •15. Типи відтворення.
- •16. Економічне зростання: сутність і причини.
- •9. Економічні потреби. Економічне благо.
- •17. Фактори виробництва.
- •18. Праця як основний вартісностворюючий фактор виробництва
- •19. Інформація, як додатковий фактор виробництва.
- •20. Науково-технічний прогрес як фактор виробництва.
- •22. Підприємницькі здібності. Винагороди підприємця.
- •23. Обмеженість виробничих ресурсів. Крива виробничих можливостей.
- •24. Власність як економічна категорія.
- •25. Сруктура власності: типи, види, форми.
- •26 . Підприємство як економічне явище.
- •27. Натуральне господарство як форма організації виробництва.
- •28. Товарне виробництво і його роль у розвитку суспільного виробництва.
- •30. Товар та його властивості.
- •31. Вартість (цінність): альтернативні теорії.
- •32. Закон вартості
- •34. Сутність грошей
- •29. Проста і розвинута форми товарного виробництва
- •33.Виникнення та еволюція грошових відносин.
- •36. Функції грошей
- •35. Еволюція грошей
- •37. Грошовий обіг і його закони.
- •38. Інфляція. Причина та наслідки.
- •39. Капітал як економічна категорія товарного виробництва
- •40. Формула кругообігу капіталу.
- •41. Капітал і праця. Робоча сила як специфічний фактор виробництва
- •42.Винагорода робочої сили. Реальна і номінальна заробітна плата.
- •43. Структура капіталу
- •44. Кругообіг капіталу. Основний і оборотний капітал.
- •45. Амортизація. Фізичний і моральний знос капіталу.
- •46. Норма прибутку. Рентабельність.
- •47. Витрати виробництва
- •48. Бухгалтерські витрати
- •49. Зовнішні та внутрішні витрати виробництва
- •50. Загальні, середні та граничні витрати.
- •51. Доходи виробництва
- •52. Реалізаційні та не реалізаційні доходи
- •53. Загальні, середні, граничні доходи
- •54. Прибуток як економічна категорія
- •56. Земля як особливий фактор виробництва
- •55. Умова максимізації прибутку
- •57. Аграрне виробництво
- •61. Абсолютна земельна рента
- •58. Специфіка аграрного виробництва
- •59. Земельна рента
- •60. Диференційна земельна рента. Сутність і причини виникнення.
- •62. Монопольна земельна рента
- •63. Ціна землі
- •64. Відмінність між категоріями землевласник і землекористувач
- •65. Ринок: сутність, функції, суб’єкти та об’єкти.
- •73. Змішані ринки. Монополістичний ринок.
- •64. Відмінність між категоріями землевласник і землекористувач
- •65. Ринок: сутність, функції, суб’єкти та об’єкти.
- •67. Попит і пропонування. Ринкова рівновага.
- •66. Інфраструктура ринку
- •68. Економічна конкуренція: сутність, функції та форми.
- •69. Конкуренція і монополія. Антимонопольне законодавство і практика.
- •70. Ринки досконалої конкуренції.
- •71. Ринок чистої монополії
- •72. Ринок олігополії
- •74. Змішані ринки. Олігополістичний ринок.
- •75. Ринкова економіка.
- •12. Виробничі можливості суспільства і потреби.
65. Ринок: сутність, функції, суб’єкти та об’єкти.
Ринкові відносини — це відносини і зв’язки, які складаються між продавцями і покупцями в процесі купівлі-продажу товарів. Суб’єктами ринкових відносин є споживачі, виробники і постачальники ресурсів. Споживачами виступають ті суб’єкти, які мають гроші: підприємці, наймані працівники, дрібні товаровиробники, пенсіонери, учні та студенти. Таким чином, суб’єктом ринкових відносин виступає майже все населення країни. За умов ринкової економіки щоб споживати, потрібно спочатку купити на ринку. Виробниками продукції виступають підприємства — капіталістичні і прості товаровиробники. Вони виробляють товари і послуги, які мають задовольнити потреби споживачів — покупців. При аналізі ринкових відносин прийнято також виділяти два таких основних суб’єкти: домогосподарства і підприємства. Ці суб’єкти властиві для моделі чистої ринкової економіки, за якої роль держави в економічних процесах мінімальна.Основними об’єктами ринкових відносин є:товари і послуги, які постачені на ринок або які можуть бути постачені за певного рівня ціни. До товарів ми включаємо і капітальні блага, тобто засоби виробництва; робоча сила, або праця; земля та інші природні ресурси; нерухомість: будівлі, споруди, житло. Домогосподарства виконують дві основних функції в ринковій економіці: вони є основними постачальниками всіх економічних ресурсів і водночас основною видатковою групою в національному господарстві.
67. Попит і пропонування. Ринкова рівновага.
На осі ординат позначена ціна одиниці товару P у доларах. Це ціна, яку продавець одержує за певну запропоновану кількість товару і яку покупець заплатить за певну необхідну кількість цього товару. Вісь ординат показує загальну необхідну і запропоновану кількість товару Q у даний період часу.
Крива пропозиції S показує, яку кількість товару і по якій ціні виробники можуть продати на ринку. Крива піднімається вгору, тому що, чим вище ціна, тим більше число фірм має можливість виробляти і продавати товар. Крива попиту D показує, яку кількість продукції споживачі готові купувати по кожній ціні. Крива йде униз, тому що споживач звичайно хоче придбати більше, якщо ціна нижче. Дві криві перетинаються в точці рівноваги попиту і пропозиції, тобто при рівноважних ціні і кількості товару. При ціні 3 дол. його запропонована і необхідна кількість однакова 7 000 ц. У цій точці немає ні дефіциту, ні надлишкової пропозиції, а отже, немає тиску на зміну ціни надалі. Пропозиція і попит не завжди урівноважені на ринку. Ри́нкова рівнова́га — це така ситуація, коли плани покупців і продавців на ринку збігаються і за даної ціни величина пропозиції дорівнює величині попиту. Аналіз взаємодії попиту і пропозиції (мал.) показує, що:надлишок товару знижує ціну;дефіцит товару підвищує ціну;за ціни рівноваги не існує причин для її зміни.
66. Інфраструктура ринку
Під інфраструктурою ринку розуміють систему державних, приватних і громадських інститутів (організацій і установ) і технічних засобів, що обслуговують інтереси суб'єктів ринкових відносин, забезпечують їхню ефективну взаємодію та регулюють рух товарно-грошових потоків. Розрізняють організаційно-технічну, фінансово-кредитну та науково-дослідну інфраструктуру ринку. До організаційно-технічної інфраструктури ринку належать товарні біржі й аукціони, торгові доми і торгові палати, холдингові й брокерські компанії, інформаційні центри та ярмарки, сервісні центри, різного роду асоціації підприємців і споживачів, транспортні комунікації і засоби оперативного зв'язку. Фінансово-кредитну інфраструктуру ринку утворюють банки, фондові й валютні біржі, страхові та інвестиційні компанії, фонди профспілок та інших громадських організацій. Це - всі ті, хто здатен здійснювати і здійснює мобілізацію тимчасово вільних грошових ресурсів, перетворює їх у кредити, а потім і в капіталовкладення. Науково-дослідницька інфраструктура ринку включає в себе наукові інститути з вивчення ринкових проблем, інформаційно-консультативні фірми, аудиторські організації, спеціальні навчальні заклади. Тут ми розглянемо лише деякі елементи інфраструктури ринку. Особливе місце серед елементів інфраструктури належить біржам. Основними елементами інфраструктури сучасного ринку є: біржі (товарні, сировинні, фондові, валютні), їх організаційно оформлене посередництво; аукціони, ярмарки та інші форми організаційного позабіржового посередництва; кредитна система і комерційні банки; емісійна система та емісійні банки; система регулювання зайнятості населення і центри державного і недержавного сприяння зайнятості (біржа праці); Функції інфраструктури ринку такі: сприяння учасникам ринкових відносин у реалізації їх інтересів; прискорення оперативності та ефективності роботи ринкових суб’єктів на основі спеціалізації окремих суб’єктів економіки і видів діяльності; організаційне оформлення ринкових відносин; забезпечення форм юридичного й економічного контролю, державного і суспільного регулювання ділової практики.