65. Ринок: сутність, функції, суб’єкти та об’єкти.

Ринкові відносини — це відносини і зв’язки, які складаються між продавцями і покупцями в процесі купівлі-продажу товарів. Суб’єктами ринкових відносин є споживачі, виробники і постачальники ресурсів. Споживачами виступають ті суб’єкти, які мають гроші: підприємці, наймані працівники, дрібні товаровиробники, пенсіонери, учні та студенти. Таким чином, суб’єктом ринкових відносин виступає майже все населення країни. За умов ринкової економіки щоб споживати, потрібно спочатку купити на ринку. Виробниками продукції виступають підприємства — капіталістичні і прості товаровиробники. Вони виробляють товари і послуги, які мають задовольнити потреби споживачів — покупців. При аналізі ринкових відносин прийнято також виділяти два таких основних суб’єкти: домогосподарства і підприємства. Ці суб’єкти властиві для моделі чистої ринкової економіки, за якої роль держави в економічних процесах мінімальна. Основними об’єктами ринкових відносин є: товари і послуги, які постачені на ринок або які можуть бути постачені за певного рівня ціни. До товарів ми включаємо і капітальні блага, тобто засоби виробництва; робоча сила, або праця; земля та інші природні ресурси; нерухомість: будівлі, споруди, житло. Домогосподарства виконують дві основних функції в ринковій економіці: вони є основними постачальниками всіх економічних ресурсів і водночас основною видатковою групою в національному господарстві.

73. Змішані ринки. Монополістичний ринок.

Розвиток монополістичного (корпоративного) капіталізму видозмінює галузеву структуру господарства і структуру ринків загалом. На зміну вільній (чистій) конкуренції приходить її антипод — абсолютна (чиста) монополія. Разом з тим формуються проміжні моделі ринків — олігополія і монополістична конкуренція (детальний аналіз цих ринкових структур наведено у працях Е. Чемберліна "Теорія монополістичної конкуренції" і Дж. Робінсон "Економічна теорія недосконалої конкуренції"). Прикладом ринку чистої конкуренції дещо умовно можна вважати сільське господарство, монополістичної конкуренції — роздрібну торгівлю, олігополії — автомобільну, електротехнічну промисловість, чистої монополії — місцеві підприємства комунального господарства. Характерною ознакою сучасного періоду є домінування у країнах з розвиненою економікою олігополій — панування у більшості галузей невеликої кількості найбільших підприємств. У політекономічному аспекті олігополістична структура ринку розглядається як створення умов, за яких ліквідуються всі суперечливі ознаки монополії та додаються анархічні наслідки вільної конкуренції, поєднуються переваги великого виробництва з конкурентною поведінкою компаній.

64. Відмінність між категоріями землевласник і землекористувач

Власниками земельних ділянок є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності (пп. 14.1.34 ПК). Власник має право володіти, користуватися та розпоряджатися належною йому земельною ділянкою. Землекористувачі - це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані в користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (пп. 14.1.73 ПК). Право користування землею - це право володіння та користування земельною ділянкою. Воно включає право постійного користування земельною ділянкою та право оренди земельної ділянки. Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння та користування земельною ділянкою, яка перебуває в державній або комунальній власності, без установлення строку. Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники, а земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів - відповідні сільські, селищні та міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. Таким чином, відмінність землекористувача від власника земельної ділянки полягає в тому, що землекористувач не має права розпоряджатися земельною ділянкою. Отже, власники земельних ділянок та землекористувачі, яким земельні ділянки надані в постійне користування, є платниками земельного податку, а орендарі земельних ділянок державної та комунальної власності є платниками орендної плати за такі земельні ділянки.