55. Умова максимізації прибутку

Процес максимізації прибутку полягає у виборі фірмою такого рівня випуску продукції, який забезпечує їй одержання максимального прибутку при наявності обмежень, що накладаються на поведінку фірми кривими попиту і витрат. Отже, для максимізації прибутку фірма повинна розширювати обсяги виробництва доти, поки граничний дохід перевищує граничні витрати і негайно припинити випуск як тільки граничні витрати почнуть перевищувати граничний доход. MC=MR=P .В умовах ринкових відносин саме прибуток становить основу економічного розвитку підприємств, забезпечуючи їх життєздатність. Але існуюче уявлення про те, що основною метою діяльності підприємств стає максимізація об’єму прибутку протягом фіксованого періоду часу, є дещо спрощеним, оскільки не враховує дві дуже важливі обставини. По-перше, діяльність підприємств не завжди супроводжується одержанням прибутку взагалі або значних його об’ємів зокрема і причиною цього стають частіш за все зовнішні умови. По-друге, в останні роки значного розповсюдження дістала модель максимізації власного капіталу, тобто ринкової вартості звичайних акцій. В основі даного підходу лежить передумова, що підвищення достатку власників підприємств полягає не стільки в зростанні поточного прибутку, скільки в підвищенні ціни їх власності. Таким чином, задача максимізації прибутку стає похідною від більш глобальної мети – максимізації ринкової вартості майна. А досягнення цієї основної мети може вимагати від підприємств навіть тимчасового скорочення об’ємів прибутку для того, щоб забезпечити собі стабільні перспективи розвитку. Отже, мета даної статті полягає в тому, щоб розглядаючи альтернативні моделі поведінки промислових підприємств та багатоцільову оптимізацію їх поведінки, визначити мотив прибутку в умовах наявності багатьох цільових установок підприємства.

57. Аграрне виробництво

Аграрне виробництво - фундаментальна основа економіки й добробуту будь-якої держави, метою якого полягає в забезпеченні життєвих благ і фондів. Сільське господарство — одна з найважливіших галузей матеріального виробництва, в якій створюються матеріальні блага рослинного і тваринного походження для забезпечення населення продуктами харчування, а промисловості — сировиною. Сільському господарству притаманна ціла низка особливостей, пов’язаних з характером його виробництва, яке базується на здатності рослинних і тваринних організмів до природного відтворення, що залежить від клімату та ґрунту. Звідси випливає докорінна відмінність сільського господарства від інших галузей виробництва — у ньому економічний процес відтворення завжди тісно переплітається із природним. Тобто наслідки господарювання в цій галузі залежать як від працівника, його технічної озброєності, так і від природних умов. Виходячи із сучасного рівня розвитку продуктивних сил у суспільстві та перспектив прогресу науки можна стверджувати, що сільське господарство в найближчій перспективі залишиться тією галуззю, яка задовольнятиме основні потреби населення в продуктах харчування.