5. Ефективність виробництва, її сутність,економічні та соціальні показники.
Сучасна економічна теорія і світова практика господарювання оцінюють результати функціонування економіки країн двома способами: економічним зростанням і ефективністю суспільного виробництва. Ці поняття близькі та взаємопов'язані одне з одним, проте не тотожні.
Економічне зростання - це розвиток національної економіки протягом певного періоду, що вимірюється абсолютним приростом обсягів валового внутрішнього продукту (ВВП), валового національного продукту (ВНП) та національного доходу (НД).
Ефективність виробництва - категорія, яка характеризує віддачу результативність виробництва. Вона свідчить не лише про приріст обсягів виробництва, а й про те, якою ціною, якими витратами ресурсів досягається цей приріст, тобто свідчить про якість економічного зростання.
Ефективність виробництва сьогодні є однією з головних характеристик господарської діяльності людини.
Ефективність - це не випадкове явище, а закономірний, стійкий, об'єктивний процес функціонування економіки, що набув рис економічного закону.
В економічній теорії та практиці розрізняють економічну і соціальну ефективність виробництва (рис. 5.9).
Рівень ефективності суспільного виробництва визначається за допомогою системи показників.
У
найзагальнішій методологічній формі
економічна ефективність суспільного
виробництва визначається як співвідношення
"результати-витрати"
за
формулою:
Однак цей показник дуже узагальнений, оскільки характеризує ефективність усіх сукупних витрат, які припадають на випуск одиниці продукції. Тому для визначення ефективного використання кожного фактора виробництва окремо, застосовується система конкретних показників: продуктивність праці; трудомісткість; фондовіддача; фондомісткість; матеріаловіддача; матеріаломісткість; капіталомісткість; екологоефективність (рис. 5.10).
З метою визначення рівня і динаміки продуктивності праці її оцінюють різними показниками.
6.Економічні показники Продуктивність праці на мікрорівні визначається як відношення обсягу виробленої продукції до кількості робітників, зайнятих у її виробництві, або до кількості відпрацьованих людино-годин за певний проміжок часу.
Продуктивність праці на макрорівні визначають як відношення національного доходу до середньої чисельності працівників, зайнятих у його створенні.
Трудомісткість - це показник, зворотний продуктивності праці, який відображає кількість затраченої живої праці на виробництво одиниці продукції.
Фондовіддача - це показник, який характеризує ефективність використання засобів праці, тобто кількість продукції, виробленої з одиниці основних виробничих фондів. Він розраховується як відношення вартості виробленої продукції до вартості основних виробничих фондів.
Фондомісткість - це зворотний показник фондовіддачі, який показує вартість витрат виробничих фондів на одиницю виробленої продукції.
Капіталомісткість — це показник, близький до показника фондомісткості продукції. Він визначається як відношення обсягу капітальних вкладень до зумовленого ним приросту обсягу виробленої продукції:
Де КQ — капіталомісткість продукції; К — обсяг капіталовкладень; Q-приріст обсягу виробленої продукції.
Екологоефективність. Сучасна економічна наука вважає, що поряд з показниками економічної ефективності слід визначати й ефективність природокористування суб'єкта господарювання за допомогою показника еколого-економічної ефективності (Е) за такою формулою:
Е = Е0- (А+В+С),
де Е0 – загальноекономічний ефект суб‘екта господарювання;а – вартість природоохоронних заходів; В – втрати від пошкодження природного середовища; С – вартість природних ресурсів.
Рентабельним може вважатися лише таке виробництво, у якого еколого-економічний ефект є додатною величиною.