
- •Походження грошей. Роль держави у творенні грошей.
- •Роль держави у творенні грошей
- •Роль держави в еволюційному процесі творення грошей
- •Сутність грошей. Гроші як гроші та гроші як капітал.
- •Вартість грошей.
- •Функції грошей.
- •6. Якісні властивості грошей
- •7. Роль грошей у розвитку економіки.
- •Сутність та економічна основа грошового обороту.
- •Модель грошового обороту. Грошові потоки та їх балансування.
- •Модель сукупного грошового обороту
- •Зміст потоків у моделі
- •10. Структура грошового обороту за економічним змістом та формою платіжних засобів.
- •11. Маса грошей в обороті. Грошові агрегати та грошова база.
- •12. Швидкість обігу грошей.
- •13. Закон грошового обігу.
- •14. Механізм зміни маси грошей в обороті.
- •15. Грошово-кредитний мультиплікатор.
- •17.Інституційна модель грошового ринку
- •18.Структура грошового ринку.
- •19. Попит на гроші. Чинники впливу на попит на гроші.
- •21.Пропозиція грошей. Чинники формування пропозиції грошей.
- •22.Граф модель грош ринку. Рівновага на грош ринку та %.
- •23.Заощадження та інвестиції в механізмі грошового ринку.
- •24.Сутність, призначення та структура грошової системи.
- •25.Види грошових систем та їх еволюція.
- •26. Створення і розвиток грошової системи україни
- •6.Розроблення та випробування на практиці спеціальних заходів з подолання гіперінфляції та регулювання інфляції.
- •27. Державне регулювання грошового обороту і місце в ньому фіскально-бюджетної та грошово-кредитної політики.
- •28. Грошово-кредитна політика: сутність та цілі.
- •29.Інструменти грошово-кредитної політики.
- •30.Монетизація бюджетного дефіциту та валового внутрішнього продукту в Україні.
- •31. Сутність та види інфляції
- •32. Закономірності розвитку інфляції
- •33. Причини інфляції
- •34. Економічні і соціальні наслідки інфляції:
- •35. Державне регулювання інфляції.
- •36. Особливості інфляції в Україні
- •37. Основні напрямки стабілізації національної грошової одиниці
- •38. Сутність та види грошових реформ.
- •Особливості проведення грошової реформи в Україні.
- •Сутність валюти та валютних відносин.
- •41. Конвертованість валюти
- •42. Валютний ринок.
- •43. Операції на валютн ринку
- •44. Валютний курс
- •45. Ек осн та режими вал курсів
- •Валютні системи та валютна політика.
- •47. Особливості формування валютної системи україни
- •48. Платіжний баланс
- •Золотовалютні резерви в механізмі валютного регулювання.
- •50. Світова та міжнародна валютні системи
- •51. Міжнародні ринки грошей та капіталів.
- •52. Класична кількісна теорія грошей.
- •М → р, де м - сума грошей, р - рівень ринкових цін.
- •53. Неокласичний варіант кількісної теорії грошей.
- •54. Внесок д.Кейнса у розвиток кількісної теорії грошей.
- •55. Сучасний монетаризм як альтернативний напрямок кількісної теорії.
- •56. Сучасний кейнсіансько-неокласичний синтез теорії грошей
- •57. Розвиток грошово-кредитної політики України
- •58. Загальні передумови та економічні чинники,
- •59. Сутність та структура кредиту
- •60. Теоретичні концепції кредиту
- •62. Форми види та функції кредиту.
- •63. Характеристика основних видів кредиту
- •64. Економічні межі кредиту
- •65. Позичковий процент
- •66. Роль кредиту у розвитку економіки
- •67. Розвиток кредитних відносин в україні в перехідний період
- •68. Сутність, призначення та види Фін. Посередництва.
- •Загальна схема фінансового посередництва
- •70. Банк. Система: сутність, принципи побудови, функції
- •71. Особливості побудови банківської системи україни
- •72. Небанківські фінансово-кредитні установи
- •Договірні фінансово-кредитні устаноВи
- •73. Призначення, статус та основи організації центрального банку
- •74. Основні напрями діяльності центрального банку.
- •75. Походження та роль центральних банків.
- •76. Становлення центрального банку України
- •77. Поняття, призначення та класифікація комерційних банків
- •78. Походження та розвиток комерційних банків
- •79. Основи організації та специфіка діяльності окремих видів комерційних банків.
- •81. Активні операції банків
- •82. Розрахунково-касове обслуговування клієнтів.
- •Банківські послуги.
- •Стабільність банків і механізм її забезпечення.
- •85. Особливості становлення і розвитку комерційних банків в Україні.
- •86. Міжнародний валютний фонд і його діяльність в Україні.
- •Регіональні міжнародні фінансово-кредитні інституції.
- •89. Європейський банк реконструкції та розвитку.
- •Банк міжнародних розрахунків.
86. Міжнародний валютний фонд і його діяльність в Україні.
МВФ засновано в 1944 році згідно з рішенням Бреттон-Вудської конференції, де зібралися представники 44 держав. МВФ розпочав свою діяльність у Вашингтоні в травні 1946 року у складі 39 країн.
Міжнародний валютний фонд було створено з метою регулювання валютних відносин між країнами-членами. МВФ повинен відігравати подвійну роль: з одного боку, стежити за виконанням своїми членами визначених правил поведінки в галузі валютно-фінансових відносин, а з іншого - надавати ресурси для фінансування дефіцитів платіжних балансів тим країнам, які цього потребують. При наданні кредитів МВФ ставить перед країнами-борж-никами деякі політичні та економічні умови, які втілюються у програмах перебудови економіки.
Кожна країна-учасниця, вступаючи у Фонд, робить відповідний внесок, який визначається встановленою квотою. Розмір такої квоти, що переглядається з періодичністю у п'ять років, розраховується на основі оцінки економічного потенціалу окремих країн у світовому господарстві. Відносно до розміру квот визначається "вага" голосу кожної країни в керівництві Фондом та обсяг її можливих запозичень.
Кредити, що залучаються від МВФ, використовуються для підтримки курсу національної валюти та для фінансування дефіциту платіжного балансу України і покликані пом'якшити економічні труднощі у процесі проведення економічних реформ, які дають змогу забезпечити у перспективі економічне зростання в країні. Без проведення програми економічних перетворень фінансова підтримка з офіційних джерел не має сенсу, бо в цьому разі позичкові кошти використовуватимуться на фінансування лише поточних проблем платіжного балансу, які без реформування економіки знову нагромаджуватимуться і перетворюватимуться у додатковий тягар. Значною мірою завдяки співробітництву з МВФ наша країна спромоглася залучити значні кредитні ресурси Світового банку.
Взаємини України й МВФ офіційно почалися 1995 року, коли була запущена перша із програм кредитування. Після цього щороку до 1998 запускалася нова програма, у сумі їх було чотири. В 2000 роки, до кризи 2008 року, Україна лише один раз зверталася до Фонду - в 2004 році. Однак, незважаючи на те, що програма була затверджена, українська сторона, у підсумку, обійшлася без цього джерела фінансування. В 2008 році Україна,дуже сильно постраждавши від кризи, знову була змушена звернутися до Фонду. Перша кредитна програма на умовах стенд-бай розміром в 16,4 мільярдів доларів, з яких було використано 10,4 мільярди тривала до середини 2010 року, після чого її змінила іншапрограма, розміром 15,15 мільярдів доларів. Саме вона була припинена в 2011 році у зв'язку з невиконанням українською владою умов Фонду. МВФ виконує в міжнародній економіці функцію кредитора останньої інстанції, до якого звертаються тільки в кризових ситуаціях. Через це його програми, як правило, прив'язуютьсядо виконання певних умов, покликаних запустити економічнезростання і забезпечити тим самим повернення кредитів. Україна не була тут винятком. Рекомендації МВФ зіграли велику роль у макроекономічній стабілізації в середині 90-х років. Тоді Україні вдалося скоротити дефіцит бюджету, приборкати гіперінфляцію й стабілізувати курс валюти. Ці заходи призвели до загальної стабілізації економіки й дозволили їй почати рости. На жаль, цей процес був незабаром припинений кризою в РФ після дефолту 1998 року й лише у першому десятилітті 21 століття в Україні почалося більш-менш нормальне економічнезростання. Програми кредитування 2008 й 2010 років призвели до створення нового пакету вимог реформістського характеру. Ці вимоги були зафіксовані в меморандумі, підписаному Фондом і українською стороною в середині 2010 року. Саме з невиконанням ряду вимог із цього меморандуму й пов'язано заморожування програми
87. Світовий банк.Світовий банк являє собою групу споріднених організацій, тому досить часто говорять про групу Світового банку. До неї входять: Міжнародний банк реконструкції та розвитку (саме його інколи називають скорочено Світовим банком), Міжнародна асоціація розвитку, Міжнародна фінансова корпорація, Багатостороння агенція гарантування інвестицій, а також Міжнародний центр урегулювання інвестиційних конфліктів. Офіційні цілі членів Групи Світового банку - зменшення бідності і підвищення життєвих стандартів країн-членів шляхом сприяння економічному розвитку останніх і залучення ресурсів з розвинутих країн до країн, що розвиваються. Зазначимо, що основна різниця між Світовим банком і МВФ полягає в тому, що МВФ більше концентрує свою увагу на питаннях короткострокової фінансової стабільності в країнах, тоді як Світовий банк зосереджується переважно на середньо- та довгострокових (за терміном реалізації) проектах структурних та галузевих перетворень в економіках країн. Ось чому, коли йдеться про фінансову стабілізацію в Україні, то це питання насамперед стосується діяльності МВФ. Коли ж мова йде про структурні і галузеві реформи, то тут на перший план серед міжнародних фінансових організацій постає Світовий банк, який концентрує свою увагу на перетвореннях на мікрорівні, на питаннях приватизації, дерегуляції галузевих перетворень, сприяє реформуванню енергетичної галузі, сільського господарства, соціального сектора тощо. Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) на початку своєї діяльності був призначений стимулювати приватні інвестиції у західноєвропейських країнах після Другої світової війни. МБРР надає довгострокові позички країнам-членам та гарантує кредити, які надані цим країнам приватними банками та іншими кредиторами на двосторонній основі.
Міжнародна асоціація розвитку (МАР) була створена як філія МБРР у 1960 р. з метою зберегти вплив розвинутих західних держав на країни, що розвиваються. МАР надає безпроцентні кредити на строк до 50 років (з 1986 р. - строк надання кредитів скорочено до 40 років для найменш розвинутих країн та до 35 років - для інших країн "третього світу").
Міжнародна фінансова корпорація (МФК) була організована у 1959 р. за ініціативою США з метою заохочування розвитку приватних підприємств у країнах, що розвиваються.
Міжнародний центр урегулювання інвестиційних конфліктів (МЦУІК) засновано в 1966р. для сприяння припливу міжнародних інвестицій шляхом створення умов для припинення й урегулювання спорів між урядами та іноземними інвесторами.
Багатостороння агенція гарантування інвестицій (БАГІ) здійснює страхування капіталовкладень від політичного ризику на випадок експропріації, війни, зриву контрактів.