81. Активні операції банків

Активні операції полягають у діяльності, пов’язаній із розміщенням і використанням власного капіталу, залучених і позичених коштів для одержання прибутку при раціональному розподілі ризиків і підтриманні ліквідності. Поділяються на кредитні та інвестиційні. КРЕДИТНІ ОПЕРАЦІЇ полягають у проведенні комплексу дій, пов'язаних із наданням і погашенням банківських позичок. Кредити видаються в межах наявних ресурсів банку. Про надання кредиту в розмірі більше 10% власного капіталу, ком. банк повинен повідомити НБУ. Сукупна заборгованість виданих одному позичальникові, не може перевищувати 25 % власних коштів ком. банку, а загальний розмір кредитів, наданих банком усім позичальникам - 8-кратного розміру власних коштів банку. Рішення про надання кредиту повинно прийматися колегіально (кредитним комітетом (комісією) банку, відділення, філії) і оформлятися протоколом.

Кредитування здійснюється в межах параметрів, визначених політикою банку.Кредити надаються за умов:- урахування кредитоспроможності позичальника, фінансової стабільності, рентабельності, ліквідності;- кредитувати тільки передбачені статутом позичальника види діяльності - позичальник повинен мати власне майно і брати участь у фінансуванні об'єкта, що кредитується, певною сумою власного капіталу. Банки можуть надавати незабезпечені кредити, але тільки в межах власних коштів і лише клієнтам із стійким фінансовим станом. Банки не можуть надавати кредити: на покриття збитків госп. діяльності позичальника; на формування та збільшення статутного фонду клієнта, на внесення клієнтом платежів у бюджет і позабюджетні фонди (за винятком кредитування за контокорентним рахунком); п-твам, проти яких порушено справу про банкрутство; п-твам, у контрактах яких не передбачено страхування можливих втрат; п-твам, які мають прострочену заборгованість за позиками і несплаченими процентами.

Кредити надаються на підставі укладеної між банком і позичальником кредитної угоди (договору). До укладання кредитного договору банк повинен ретельно проаналізувати кредитоспроможність позичальника, здійснити експертизу проекту чи госп. операції, що пропонується для кредитування, визначити ступінь ризику для банку та структуру майбутньої позики (сума, строк, процентна ставка тощо).

У кредитному договорі передбачається: мета, сума, строк, порядок, форма видачі і погашення кредиту, сплати процентів і основного боргу, форма забезпечення зобов'язань позичальника, процентна ставка, права, зобов'язання, можливість проведення банком перевірок на місці наявності і стану зберігання заставного майна тощо. Зміст кредитного договору визначається сторонами залежно від конкретної кредитної операції.

При виникненні у позичальника тимчасових фінансових труд. , банк може в окремих випадках надати позичальникові відстрочку (пролонгацію). Пролонгація кредиту оформляється додатковою. Банківське кред. здійснюється із застос. таких позичкових рахунків:

Простий Позичковий рахунок	найпоширеніша форма банківського кредитування. На ньому може бути лише активне(дебетове) сальдо, кожний факт видачі і погашення кредиту оформляється відповідними документами клієнта або банку (платіжне доручення, розпорядження кред. відділу банку тощо).
Спеціал.Позичковий рахунок	застосовується банком в окремих випадках(кредит. позичальника під заставу векселів тощо). Форма обліку позичок до запитання. Якщо виникає кредитове сальдо, воно в той же день має бути зарахованим на поточний рахунок позичальника. Погашення кредиту може здійснюватися як за платіжними дорученнями позичальника, так і зарахуванням коштів, які надходять на користь позичальника від боржників за векселями, у кредит спеціального позичкового рахунка.
Контокорентний рахунок (акт-пас )	обліковуються всі операції банку з клієнтом:1)за дебетом - заборгованість перед банком і всі платежі за дорученням клієнта,2) за кредитом – надход. коштів у банк від клієнта у вигляді вкладів, повернення позик тощо. Поєднує в собі позичковий рахунок з поточним і може мати дебетове або кредитове сальдо. Операції - здійснюються за допомогою письмових доручень власника рахунка.

Найважливіше значення має встановлення обґрунтованості кредиту.

Будь-яка кредитна операція пов'язана з певним ризиком того, що позичальник не зможе забезпечити своєчасного повернення боргу. Для страхування застосов. форми забезпечення боргу, тобто певні гарантії.

Викор. два види джерел погашення позичок – первинні(доходів позичальника) і вторинні(застава, гарантія, перевідступлення (цесія) на користь банку вимог і рахунків до третьої особи, іпотека, страх. угода). Банк здійснює контроль за виконанням позичальниками умов кредитного договору. Близькими за характером до кредиту є банківські активні операції лізинг та факторинг.Лізингові операції -здавання в оренду на тривалий строк предметів довгострокового користування. Орендар сплачує повну вартість узятого в оренду майна та лізинговий процент. (різновид довгострокового кредиту, що надається в майновій формі). Банк має можливість установлювати оплату за лізингову послугу нижче за позичковий % за рахунок того, що оренда надає йому право користування інвестиційними пільгами при оплаті податків.

Факторинг - купівля банком у клієнта права на вимогу боргу (без права зворотної вимоги до клієнта). За факторні послуги банк стягує з клієнта плату, яка включає комісію за послуги з обслуговування боргу і позичковий процент.

ІНВЕСТИЦІЙНІ ОПЕРАЦІЇ БАНКІВ - це вкладення коштів банку у цінні папери підприємств (державних, колективних і приватних) на відносно тривалий період. Інвестиційні цінні папери - це боргові зобов'язання у вигляді акцій, облігацій, векселів, сертифікатів тощо.Функції банківських інвестицій - створення вторинних резервів для задоволення потреби у коштах. Банки мають на меті: гарантування безпеки грошових коштів, забезпечення їх диверсифікації, доходу та ліквідності. Банківським інвестиціям властиві фактори ризику (кредитний, фінансовий та процентний ризик).

Кредитний ризик пов'язаний з тим, що фінансові можливості емітента зменшуються настільки, що він буде не в змозі виконувати своїх фінансових зобов'язань. Фінансовий ризик - що у зв'язку з непередбаченими змінами на ринку цінних паперів чи в економіці привабливість деяких ЦП може бути втрачена, тому їх продаж стане можливим лише з великою знижкою. Процентний ризик пов'язаний з фіксацією процента за облігаціями в момент їх випуску в обіг при вільному коливанні ринкових ставок. Чим більше часу до погашення облігацій, тим вищий ризик, що пов'язаний з динамікою ставки процента.

Інвестування потребує систем. аналізу ризику ЦП, які придбаває банк, оцінювання їх якості, визнач. здатності банку здійснювати інвестиції. Для цього потрібен безперервний і кваліфікований контроль за станом ринку ЦП.

Інвестиційна діяльність комерційних банків повинна мати захист від ризику збитків та втрати ліквідності. Одним із методів зменшення ризику є формування інвестиційного портфеля за рахунок багатьох видів ЦП з різним рівенем якості та строками погашення. ЦП за призначенням, поділяються на інвестиції та вторинні ліквідні резерви. Вони різняться між собою ступенем ліквідності. Вторинні резерви можна негайно перетворити в грошові кошти через продаж на ринку цінних паперів. Інвестиційні ЦП розраховані на більш тривалий строк, ніж ЦП вторинних резервів.