- •Походження грошей. Роль держави у творенні грошей.
- •Роль держави у творенні грошей
- •Роль держави в еволюційному процесі творення грошей
- •Сутність грошей. Гроші як гроші та гроші як капітал.
- •Вартість грошей.
- •Функції грошей.
- •6. Якісні властивості грошей
- •7. Роль грошей у розвитку економіки.
- •Сутність та економічна основа грошового обороту.
- •Модель грошового обороту. Грошові потоки та їх балансування.
- •Модель сукупного грошового обороту
- •Зміст потоків у моделі
- •10. Структура грошового обороту за економічним змістом та формою платіжних засобів.
- •11. Маса грошей в обороті. Грошові агрегати та грошова база.
- •12. Швидкість обігу грошей.
- •13. Закон грошового обігу.
- •14. Механізм зміни маси грошей в обороті.
- •15. Грошово-кредитний мультиплікатор.
- •17.Інституційна модель грошового ринку
- •18.Структура грошового ринку.
- •19. Попит на гроші. Чинники впливу на попит на гроші.
- •21.Пропозиція грошей. Чинники формування пропозиції грошей.
- •22.Граф модель грош ринку. Рівновага на грош ринку та %.
- •23.Заощадження та інвестиції в механізмі грошового ринку.
- •24.Сутність, призначення та структура грошової системи.
- •25.Види грошових систем та їх еволюція.
- •26. Створення і розвиток грошової системи україни
- •6.Розроблення та випробування на практиці спеціальних заходів з подолання гіперінфляції та регулювання інфляції.
- •27. Державне регулювання грошового обороту і місце в ньому фіскально-бюджетної та грошово-кредитної політики.
- •28. Грошово-кредитна політика: сутність та цілі.
- •29.Інструменти грошово-кредитної політики.
- •30.Монетизація бюджетного дефіциту та валового внутрішнього продукту в Україні.
- •31. Сутність та види інфляції
- •32. Закономірності розвитку інфляції
- •33. Причини інфляції
- •34. Економічні і соціальні наслідки інфляції:
- •35. Державне регулювання інфляції.
- •36. Особливості інфляції в Україні
- •37. Основні напрямки стабілізації національної грошової одиниці
- •38. Сутність та види грошових реформ.
- •Особливості проведення грошової реформи в Україні.
- •Сутність валюти та валютних відносин.
- •41. Конвертованість валюти
- •42. Валютний ринок.
- •43. Операції на валютн ринку
- •44. Валютний курс
- •45. Ек осн та режими вал курсів
- •Валютні системи та валютна політика.
- •47. Особливості формування валютної системи україни
- •48. Платіжний баланс
- •Золотовалютні резерви в механізмі валютного регулювання.
- •50. Світова та міжнародна валютні системи
- •51. Міжнародні ринки грошей та капіталів.
- •52. Класична кількісна теорія грошей.
- •М → р, де м - сума грошей, р - рівень ринкових цін.
- •53. Неокласичний варіант кількісної теорії грошей.
- •54. Внесок д.Кейнса у розвиток кількісної теорії грошей.
- •55. Сучасний монетаризм як альтернативний напрямок кількісної теорії.
- •56. Сучасний кейнсіансько-неокласичний синтез теорії грошей
- •57. Розвиток грошово-кредитної політики України
- •58. Загальні передумови та економічні чинники,
- •59. Сутність та структура кредиту
- •60. Теоретичні концепції кредиту
- •62. Форми види та функції кредиту.
- •63. Характеристика основних видів кредиту
- •64. Економічні межі кредиту
- •65. Позичковий процент
- •66. Роль кредиту у розвитку економіки
- •67. Розвиток кредитних відносин в україні в перехідний період
- •68. Сутність, призначення та види Фін. Посередництва.
- •Загальна схема фінансового посередництва
- •70. Банк. Система: сутність, принципи побудови, функції
- •71. Особливості побудови банківської системи україни
- •72. Небанківські фінансово-кредитні установи
- •Договірні фінансово-кредитні устаноВи
- •73. Призначення, статус та основи організації центрального банку
- •74. Основні напрями діяльності центрального банку.
- •75. Походження та роль центральних банків.
- •76. Становлення центрального банку України
- •77. Поняття, призначення та класифікація комерційних банків
- •78. Походження та розвиток комерційних банків
- •79. Основи організації та специфіка діяльності окремих видів комерційних банків.
- •81. Активні операції банків
- •82. Розрахунково-касове обслуговування клієнтів.
- •Банківські послуги.
- •Стабільність банків і механізм її забезпечення.
- •85. Особливості становлення і розвитку комерційних банків в Україні.
- •86. Міжнародний валютний фонд і його діяльність в Україні.
- •Регіональні міжнародні фінансово-кредитні інституції.
- •89. Європейський банк реконструкції та розвитку.
- •Банк міжнародних розрахунків.
73. Призначення, статус та основи організації центрального банку
Головне призначення центрального банку - це управління грошовим оборотом з метою забезпечення стабільного неінфляційного розвитку економіки. Центральний банк впливає на грошовий оборот через зміну пропозиції грошей і зміну ціни грошей. Своє призначення він реалізує завдяки тому, що відіграє в економічній системі особливу роль, а саме роль:
* емісійного банку;
* банку банків, тобто специфічної банківської інституції, яка формує банківські резерви і регулює діяльність банківської системи;
* органу державного управління, який відповідає за монетарну політику.
Центральний банк бере безпосередню участь у формуванні пропозиції грошей, причому як у формуванні її готівкового компоненту, так і безготівкового (депозитного). Він здійснює емісію готівки для того, щоб забезпечити нею комерційні банки в обмін на їх резерви, розміщені в центральному банку. Комерційні банки постачають готівку своїм клієнтам (вкладникам) в обмін на їх депозити в банках, залишаючи у своїх касах незначну суму готівки як резерв. Готівка, що емітована центральним банком, випущена в обіг комерційними банками і циркулює в позабанківсь-кій сфері, є важливим компонентом пропозиції грошей.
Він забезпечує банківську систему додатковими резервами, надаючи комерційним банкам позички та купуючи у них цінні папери на відкритому ринку.
Резерви банків поділяються на дві частини: резерви, що їх центральний банк вимагає нагромаджувати (обов'язкові резерви), і будь-яка сума вільних резервів, якою банки вважають за потрібне володіти (надлишкові резерви). Комерційні банки в межах надлишкових (вільних) резервів, розмір яких значною мірою залежить від норми обов'язкових резервів, надають позички своїм клієнтам-позичальникам і таким чином створюють додаткові депозити. Таким чином, центральний банк як особливий орган банківської системи створює так звані гроші підвищеної ефективності - готівку в обігу і резерви комерційних банків, що слугують базою (грошовою) для зростання пропозиції грошей.
Центральни й банк має, як правило, монопольне право здійснювати емісію готівки. Проте маса готівки, необхідна для обігу, визначається головним чином поведінкою суб'єктів економіки (фізичних і юридичних осіб), котрі вирішують, в якій пропорції вони триматимуть гроші готівкою і на депозитних рахунках у банках.
Центральний банк, регулюючи пропозицію грошей, впливає на ціну грошей, тобто на рівень процентних ставок. Між пропозицією грошей і рівнем процентних ставок існує складний двозначний взаємозв'язок.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що центральний банк відіграє провідну роль на грошовому ринку. Він впливає на стан економіки через регулювання пропозиції грошей і через здатність впливати на рівень процентних ставок.
Центральні банки здійснюють банківські операції, що приносять дохід (кредитування комерційних банків, операції з цінними паперами на відкритому ринку, операції з іноземною валютою тощо), але метою проведення цих операцій не є отримання прибутку. Центральні банки використовують ці операції як інструменти управління грошовим ринком (як інструменти монетарної політики), керуючись лише державними інтересами та чинним законодавством.
Правовий статус центрального банку: це державний орган управління з покладеними на нього особливими функціями у сфері грошово-кредитних відносин і банківської діяльності. Для реалізації цих функцій центральний банк наділяється відповідними державно-владними і цивільно-правовими повноваженнями. Він є самостійною юридичною особою; його майно відокремлено від майна держави; центральний банк може ним розпоряджатись як власник. Він не є комерційною організацією.
На ступінь незалежності центрального банку, певним чином впливає порядок призначення і звільнення вищого керівництва банку. У багатьох розвинених країнах керуючий центральним банком або призначається Президентом країни, або обирається вищим законодавчим органом державної влади, причому на строки, що перевищують термін повноважень уряду (США - 14 років, Німеччина - 8 років, Японія - 5 років). До того ж відкликати вище керівництво центрального банку або досить складно, або взагалі неможливо.
Організаційна структура центрального банку значною мірою визначається формою державного устрою країни (чи це федерація, чи це унітарна держава), національними традиціями й особливостями банківського законодавства.