57. Розвиток грошово-кредитної політики України

у відповідності з положеннями монетаристської теорії

Загальноекономічна та грошово-кредитна політика, що проводилась в Україні в перехідний період, поступово трансформувалася від суто кейнсіанського спрямування до монетаристського та кейнсіансько-монетаристського синтезу:

Роки	Теоретичний базис	Характеристика етапу
1991-1994 рр.	Кейнсіанські методи регулювання економіки	Перебільшувалась роль та можливості держави в регулюванні економіки, переоцінювались можливості фіскально-бюджетного механізму у вирішення соціально-економічних задач, у результаті чого економічне життя країни виявилось некерованим: ринки розбалансовані, державні фінанси підірвані, бюджет непомірно дефіцитний, сфера обігу переповнена зайвими грошима, виробництво швидко скорочується, гіперінфляція
1994-1999 рр.	Економічна політика проводилась на дуалістичних засадах – управління реальною економікою та фіскально-бюджетною сферою здійснювалось кейнсіанськими методами, а управління монетарною сферою – монетаристськими	Такий дуалізм негативно вплинув на хід ринкової трансформації економіки, на макроекономічну стабілізацію та оздоровлення державних фінансів, поглибив розрив між секторами реальної економіки та грошово-кредитною сферою, бо не було створено механізму саморегуляції ринкової економіки
з 2000 р.	Орієнтація грошово-кредитної політики на монетаристські підходи до економічного регулювання	Перехід до жорсткої грошово-кредитної політики та орієнтації її на регулювання грошової маси відповідно до динаміки обсягу ВВП, зниження інфляції, лібералізація кредитного та валютного ринків, запровадження режиму плаваючого валютного курсу, розвиток ринку цінних паперів та посилення суто економічних інструментів грошово-кредитного регулювання

58. Загальні передумови та економічні чинники,

ЩО ОБУМОВЛЮЮТЬ НЕОБХІДНІСТЬ КРЕДИТУ.

Коли товарно-грошові відносини ставали більш регулярними, товаровиробники все частіше опинялися в ситуації, коли продав­цеві потрібно було продати товар, а в покупця не було грошей, щоб його купити (оскільки він ще не виготовив свій товар або виготовив, але не продав його з тих чи інших причин). За таких умов акт купівлі-продажу товару не міг відбутись. І тут на допо­могу приходив кредит - за наявності довіри продавця до покуп­ця товар продавався з відстроченням платежу, у кредит. Отже, кредит виник у зв'язку з потребами реалізації товарів. Тому про­тиріччя руху вартості у сфері товарного обігу, пов'язані з труд­нощами еквівалентного обміну між економічно відособленими товаровиробниками, був первинною, загальною передумовою появи кредиту.

В умовах сучасного товарного виробництва, коли воно набуло загального характеру, економічні зв'язки не тільки в межах однієї країни, айв усьому світі дуже ускладнилися. За таких умов навіть неможливо уявити їх без кредиту. Адже завдяки спеціалі­зації виробників на виготовленні певних товарів і викликаному нею кооперуванню суспільне виробництво перетворилось у свого роду величезний замкнутий ланцюг тісно пов'язаних між собою товарно-грошовими відносинами ланок - товаровиробників, продавців, споживачів. І щонайменше порушення у будь-якій із цих ланок може призвести до того, що вона не розрахується за своїми зобов'язаннями з іншими його ланками. Як наслідок, мо­же бути порушений нормальний обмін товарами між окремими учасниками товарно-грошових відносин, тобто цей ланцюг може «розірватись».

Якраз у цьому полягає абстрактно-теоретична можливість кризи збуту товарів у суспільстві, котра стає реальною, якщо по­дібні порушення набувають масового характеру. Усе це може до­сить негативно вплинути на фінансово-господарську діяльність цілого ряду учасників суспільного відтворення. Тому суспільство повинно мати у своєму розпорядженні такі економічні інструме­нти, за допомогою яких можна було б запобігати перебоям у сфері суспільного виробництва. Щоб уникнути таких кризових явищ і використовується кредит. Саме він забезпечує можливість безперебійно здійснювати виробництво товарів та обмін ними. Отже, існування товарного виробництва і пов'язаного з ним то­варного обігу у сучасних умовах є найбільш загальною передумо­вою існування кредиту.Окрім цих загальних передумов існування кредиту, є ряд спе­цифічних чинників, які їх конкретизують:

Чинник	Характеристика
майно­ве розшарування суспільства	Коли бідний мусить звертатися за позичкою до багатого. У сучасних умовах така причина втратила своє значення, оскільки високий розвиток кредитних відносин дає можливість бідному звернутись за кредитом до спеціалізова­них кредитних установ.
гарантії повернення кредиту	Для виникнення кредитних відносин потрібно також, щоб той, хто надає кредит, довіряв тому, хто хоче його отримати. Проте ни­ні самої довіри замало, бо майже завжди існує ризик несвоєчасно­го чи неповного повернення кредиту. А тому кредиторові, як пра­вило, потрібні ще певні гарантії його повернення, отримані чи від самого позичальника (наприклад, у вигляді застави), чи від того, хто має певний капітал або майно, чи від страхової компанії тощо. Кредитна угода передбачає матеріальну відповідальність її учасників за виконання взятих на себе зобов'язань. Тому учасни­ки угоди мають бути юридично самостійними особами. Фізичні ж особи можуть стати суб'єктами кредитних відносин за умови їх дієздатності з правового погляду.
отримання пози­чальником регулярних доходів	За рахунок яких він зможе погасити кредит. Ними можуть бути виторг від реалізації товарів, отримувані заробітна плата, пенсія тощо, надходження податків та ін. Як пра­вило, за відсутності цієї передумови кредит не надається. Напри­клад, він не може надаватись організаціям, закладам і установам, які повністю перебувають на бюджетному фінансуванні. Але в окремих випадках, коли є надійна гарантія виділення бюджетних асигнувань у недалекому майбутньому, їм також може бути надано кредит.
Для юридичних осіб - суб'єктів господарювання: їх функціонуван­ня на засадах комерційного чи господарського розрахунку.	У першому випадку діяльність підприємницької структури здійс­нюється, як кажуть, на свій страх і ризик. У другому випадку є можливість, у разі необхідності, отримати допомогу від свого вищого органу управління (міністерства, відомства тощо).

Під впливом різних чинників потреба підприємств у капіталі коливається як протягом одного циклу, так і в різних циклах кругообороту. Ці коливання бувають двох видів - сезонні та по­стійні. Сезонні коливання переважно викликані природними чин­никами, а постійні - в основному різними випадковими причи­нами.

З метою забезпечення безперервності індивідуального кругообороту капіталу обидва види цих коливань зумовлюють не­обхідність кредиту. За характером та обсягами ці коливання іс­тотно різняться:

Передумовами існування кредиту є розвиток товарно-грошових відносин, функціонування економічних агентів на засадах комерційного чи господарського розрахунку, наявність у них поточних або майбутніх доходів. А конкретними причинами, що обумовлюють необхідність кре­диту, є коливання потреби в коштах і джерелах їх формування у юридичних та у фізичних осіб. Коли в одних із них кошти виві­льняються, іншим їх не вистачає. Ця суперечність розв'язується за допомогою кредиту.