39. Особливості проведення грошової реформи в Україні.

Грошова реформа в Україні була проведена у 90-ті роки. ЇЇ можна віднести до категорії структурних реформ.

Головними особливостями реформи є:

Багаточинникова зумовленість реформи полягала в тому, що, крім економічних причин, були і політичні причини її проведення. Після отримання Україною незалежності, вона повинна була мати власні гроші і власну грошову систему, здатну забезпечувати емісію і регулювання обороту національних грошей.

Багатоцільове спрямування реформи полягало в тому, що проведення її мало три мети:

-створити національні гроші та грошову систему

-забезпечити стабільність національних грошей, щоб стимулювати економічний і соц. розвиток країни;

-сформувати і ввести в дію нові методи та інструменти регулювання грошового обороту і грошового ринку.

Довготривалість реформи. Реформа розпочалася в 1992 р. випуском у готівковий обіг купоно-карбованця багаторазового використання, і закінчилася у 1996 р. випуском в обіг гривні. Можна виділити кілька етапів реформи:

Етапи проведення реформи в Україні: І етап - У готівковий обіг випущено купоно-карбованець і законодавчо забезпечено його функціонування. Формування власного емісійного механізму, що забезпечило потреби обороту в грошовій масі.

ІІ етап - Купоно-карбованець визнано тимчасовою національною валютою і створено економічні та фінансові передумови її функціонування, насамперед як засобу обігу та засобу платежу.

ІІІ етап - Завдяки подоланню гіперінфляції, трансформації економіки, запровадженню в практику інструментів монетарного регулювання грошова реформа завершилась введенням в обіг постійної грошової одиниці – гривні.

Створення ринкового механізму монетарного регулювання:

– лібералізовано механізм ціно- і курсоутворення;

– сформовано кредитний, валютний ринки, ринок цінних паперів;

– запроваджено монетарні інструменти регулювання кількості.

Соціальний аспект реформи. Реформа базувалася на принципах повної прозорості та неконфіскаційності. При випуску в обіг гривні була проведена деномінація за співвідношенням 1:100000 цінових показників та запасів грошей для всіх категорій юридичних та фізичних осіб. Така пропорція обміну відповідала рівню інфляції за 1991-1996 рр.

Та все одно населення втратило значну частину заощаджень, зокрема розміщених в Ощадбанку і не індексованих на рівень інфляції. Тривала стагнація економіки після грошової реформи не дала підстав відшкодувати отримані збитки, а затримки з виплатами пенсій та заробітної плати, які допускалися заради стабілізації гривні після реформи, не дозволили це зробити своєчасно.

39. Сутність валюти та валютних відносин.

Валюта обслуговує зовнішньоекономічні відносини. На її основі функціонує валютний ринок, що є елементом грошового ринку, формуються такі регулятивні інструменти, як валютний курс, платіжний баланс, золотовалютні резерви.

Валюта – грошові кошти, формування та використання яких прямо чи опосередковано пов’язано зі зовнішньоекономічними відносинами.

В поняття «валюта» включаються не тільки готівка і депозити, а й платіжні документи (чеки, векселі, сертифікати, акредитиви), фондові цінності (акції, облігації) та інші фінансові інструменти іноземного та національного походження.

Валюта класифікується за кількома критеріями:

За емітентською належністю: національна, іноземна, колективна.

За режимом використання: Конвертована, Неконвертована

За сферою та метою використ.: валюта оплати, кредиту, угоди.

Національна-платіжний засіб, що емітується національною банківською системою

Іноземна-платіжний засіб, що емітується банківськими системами інших країн.

Колективна-платіжний засіб, що емітується міжнародними фінансово-кредитними установами і функціонує за міждержавними угодами.

Неконвертована-неможливість вільно обміняти валюту за ринковим курсом, їх ввіз та вивіз жорстко обмежується.

Конвертована-здатність вільно обмінюватися на валюти інших країн та міжнародні платіжні засоби за діючим курсом та вільний ввіз та вивіз через кордон

Валюта оплати - валюта, якою здійснюють фактичну оплату товарів та послуг згідно із зовнішньоекономічною угодою чи погашенням міжнародного кредиту

Валюта кредиту - валюта, якою за угодою кредитора та позичальника надається міжнародний кредит

Валюта угоди(ціни) - валюта, в якій встановлюється ціна товару чи послуги у зовнішньоторговельному контракті або визначається сума міжнародного кредиту.

Валютні відносини - це сукупність економічних відносин, які виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарств і обслуговуються валютою. Національний валютний ринок кожної країни є складовою її грошового ринку, валютне законодавство тісно кореспондує з грошовим законодавством, а розвиток валютних відносин повторює розвиток внутрішніх грошових відносин країн.

Особливості валютних відносин:

-складаються між економічними суб'єктами різних країн, які мусять дотримуватися вимог нац. законодавства цих країн

-реалізуються в складі відповідних сегментів світового ринку і тому зазнають впливу традицій, нормативних вимог, правил, передбачених міжнародними угодами.

-обслуговуються кількома валютами, тому істотний вплив на них справляють чинники, пов'язані з валютними ризиками

-переплітаються і вступають у суперечність економічні інтереси різних держав. Нерідко ці суперечності зачіпають національні інтереси в цілому, що надає валютним відносинам особливого значення в економічних системах відповідних країн.

Залежно від економічного призначення валютних платежів у валютних відносинах можна виділити такі складові:

-міжнародні розрахунки за зовнішньоторговельними операціями;

-одержання і погашення різних видів міжнародних позичок;

-переміщення валюти при здійсненні зовнішніх інвестицій;

-переміщення валюти при наданні економічної і технічної допомоги;

-операції з купівлі-продажу валюти на внутрішньому і зовнішніх валютних ринках.

Об’єкти валютних відносин: Національна та іноземна валюта; платіжні документи та цінні папери, виражені у національній та іноземній валюті

Суб’єкти валютних відносин: Резиденти, Нерезиденти Уповноважений банк.