36. Міжнародна торгівля: суть, структура, тенденції розвитку. Типи зовнішньоторговельної політики держав

Міжнародна торгівля - система міжнародних товарно-грошових відносин, що складається із зовнішньої торгівлі всіх країн світу

Структуру міжнародної торгівлі розглядають у двох ракурсах: як торгівлю окремими групами товарів і як систему методів організації реалізації товарів на світовому ринку. Типи зовнішньоторговельної політики: протекціонізм, фритредерство. Протекціоні́зм — економічна політика держави, спрямована на обмеження міжнародної торгівлі.

Фритредерство - напрям у економічної теорії, політики і господарській практиці, яка проголошує свободу торгівлі і невтручання держави в приватнопідприємницьку сферу життя суспільства.

36. Міжнародний рух капіталів. Міжнародна міграція робочої сили

Міжнаро́дний рух капіта́лу — однобічне переміщення за кордон певної вартості в товарній чи грошовій формі з метою отримання прибутку чи підприємницької вигоди.

Форми міжнародного руху капіталу

За джерелами походження:

офіційний (державний)

приватний (недержавний) капітал.

За характером використання коштів:

підприємницький;

позичковий (міжнародний кредит);

міжнародна економічна допомога.

За термінами вивезення капіталу:

короткостроковий (до одного року)

середньостроковий (від 1 до 5 років)

довгостроковий (більше 5 років)

За типом фінансових зобов'язань:

кредитні операції

інвестиційні операції

За цілями використання:

прямі інвестиції

портфельні інвестиції

Мігра́цією робо́чої си́ли називається переміщення працездатного населення із одних країн в інші терміном більше ніж на один рік, викликане причинами економічного, політичного чи іншого характеру

Види міжнародної міграції робочої сили

Міграція робочої сили проявляється в двох основних різновидах: еміграції та імміграції.

36. Сучасні форми міжнародних науково – технічний зв’язків

Сучасні міжнародні науково-технічні зв'язки являють собою комплекс найрізноманітніших відносин, що виникають як на рівні організацій, підприємств, об'єднань підприємств, так і на рівні держав і міждержавних організацій. Вони здобувають різні форми обміну, співробітництва, що розвиваються, удосконалюються, доповнюють один одного. Обмін науково-технічними досягненнями може бути як безкоштовним, так і комерційним.

Основними формами науково-технічного обміну є торгівля високотехнологічними і наукомісткими товарами, обмін науково-технічними знаннями й діловими послугами.

36. Форми спільно підприємництва. Вільні економічні зони

Спільне підприємництво — це різноманітні форми виробничо-господарської діяльності партнерів двох або кількох країн, яка грунтується на об'єднанні зусиль, фінансових засобів, матеріальних ресурсів, довгострокових гарантій збуту товарів, систематичному оновленні продукції, науково-виробничій і торговій кооперації, участі в прибутках, розподілі технічних та інвестиційних ризиків. Ві́льна економі́чна зо́на (ВЕЗ) — частина території країни, виділена із загального митного кордону держави, яка має повну свободу в режимі господарських питань, з особливим режимом управління і пільговими умовами діяльності, податковими пільгами для місцевих підприємців та іноземних фірм.

У своєму життєвому циклі ВЕЗ проходять 3 фази:

Розвиток – зростає приплив іноземного капіталу та збільшується експорт виробленої в зоні продукції, виробництво стає високоефективним.

Зрілість – приплив іноземних інвестицій стабілізується, експорт продукції зростає.

Спад – приплив іноземних інвестицій падає, іноземних інвесторів витискають місцеві фірми, виробничі потужності викупляють національні компанії.