Розділ 2 Камеральна обробка цифрових зображень.
2.1. Визначення координат опорних точок.
Камеральні роботи проводилися в такій послідовності:
1. Геодезичні: обчислення опорних точок ;
2. Стереофотограмметрична обробка цифрових фототеодолітних
знімків на цифровій фотограмметричній станції (ЦФС) “Дельта-2”;
3. Побудова плану та 3-моделі.
Координати опорних точок визначалися за допомогою прямої геодезичної засічки (рис. 2).
Рис.2.Пряма геодезична засічка.
Пряма засічка – це визначення координат пункта С(хсус), якщо відомі координати пунктів А(хАуА) та В(хВуВ) та виміряні кути А та В.
;
(2)
;
Обчислені координати опорних точок представлені у додатку №1.
2.1.1. Попередній розрахунок точності просторових координат.
Точність фотограмметричних вимірів визначається комплексом впливів, обумовлених накопиченням похибок проектуючих і метричних даних.
Обмеження в підвищені точності фотограмметричних вимірювань являються максимальні можливості приладів і метричної якості фотографічних даних.
Всі джерела похибок, які впливають на точність фотограмметричних вимірів в будівництві і архітектурі, необхідно розділити на дві групи:
похибки, які при виконанні даної роботи можна зменшити, уникнути або знехтувати.
недопустимі похибки, які визначають можливості використання метода в цілому.
До джерел похибок першої групи треба віднести, похибки визначення елементів орієнтування, якість . Ці джерела необхідно розглядати з точки зору введення поправок для зменшення їх впливу.
Такі джерела, як дисторсія і можливість знімальних об’єктивів, похибки розпізнавання і ототожнення точок на знімках, візування, можливості фотограмметричних приладів, точність вхідних даних.
Основні фактори, які визначають точність фотограмметричних вимірів, -похибки побудови і вимірювання зображень об’єкта на знімку і визначення елементів орієнтування двох поодиноких знімків при обробці на ЦФС приладах.
Середні квадратичні похибки визначення
координат точок місцевості або об’єкта
при фототеодолітному зніманні визначаються
наступним чином. В
результаті виконання фототеодолітного
знімання, визначаються просторові
координати точок об’єкта з використанням
пари знімків.
Найпростішим є нормальний випадок знімання (коли осі цифрової камери скеровані під кутом 90°) показаний на рис.3, а визначення просторових координат X, Y, Z точки А об’єкта – це є розв’язання прямої фотограмметричної засічки. З рис.3 отримуємо наступні формули (2.1):
X=B·x1/p, Y= B·f/p, Z= B·z1/p (2.1)
де x1, z1- координати точки а1 на лівому знімку Р1;
р – поздовжній паралакс;
f – фокусна віддаль;
В – базис фотографування (в площині XY).
Рис.3 Пряма фотограмметрична засічка при нормальному
випадку знімання
Знайдемо середні квадратичні похибки визначення просторових координат точки об’єкта для нормального випадку знімання. Для цього скористуємося наступними формулами:
X=B·x1/p·f/f=Y·x1/f,
Z=B·z1/p·f/f= Y· z1/f, (2.2 )
Y=B·f/p.