25. Сутність політичного режиму та його ознаки.

    Політичний режим ( від франц. „regime” ) - державний, суспільний устрій, спосіб правління) - це концентрована характеристика системи, що функціонує з позицій конкретно-історичних принципів її легітимності.

      Поняття "політичний режим” охоплює не весь зміст  поняття "політична система”, а лише  політико-владний,  тобто характер відносин між тими, хто володарює і хто підпорядковується. Наприклад, вимоги студентів до органів  державної влади як політичне явище можна включити у  зміст політичної системи. Однак, коли ми прагнемо  розглянути характер відносин між студентами і державою з  погляду суспільних впливів на владу, тоді це буде змістом поняття "політичний режим”.

            Отже, поняття "політичний режим” може означати:

1)   процесуальні аспекти інститутів політичної системи,  взаємодію суб’єктів політичного процесу в структурі  політичної системи;

2)   способи і механізми розподілу влади у політичному просторі;

3)   характер відносин між політико-владними і політико-невладними суб’єктами;

4)   характер відносин між політичними і неполітичними інститутами.

У вітчизняній і політологічній літературі  прийнято розглядати політичний режим як елемент форми  держави поряд з іншими елементами – формою державного правління та формою державного устрою. Однак такий  підхід нелогічний, тому що, по-перше, обсяг поняття "політичне”  ширше, ніж поняття "державне”, по-друге, у відкритому  суспільстві політична влада охоплює не тільки державні  інститути; по-третє, поняття "політичний режим” охоплює процес всіх структурних елементів політичної системи на  інституціональному, груповому, інтеракціоністському рівнях.

            Політичний режим розкриває характер відносин між:

1)   державою і громадянами;

2)   вищими органами  державної влади (главою держави,  урядом, парламентом, вищими судовими органами);

3)   державою і органами регіонального і місцевого самоврядування, а у федеративних державах – між державою і  суб’єктами федерації;

4)   державою і партіями;

5)   правлячими елітними групами і опозицією;

6)   виборчою системою і формою державного правління;

7)   партією і групами тиску;

8)   ідеологічними і неідеологічними формами політичного процесу.

Сутність політичного режиму визначається тим, що у державі є пріоритетним

правда держави чи права особистості, в якій мірі держава визнає,  гарантує або обмежує чи фальсифікує права, передбачені Загальною декларацією прав  людини і різноманітними міжнародними конвенціями, що стосуються механізму реалізації всієї сукупності політичних, громадянських, соціально-економічних і соціально-культурних прав, чи існують у державі порушення прав людини (мотиви, форми, масштаби тощо).

      Характеристика політичного режиму передбачає не тільки юридичні гарантії

здійснення прав і свобод  громадян, а також ступінь розвину тості структур судового і несудового захисту цих прав, ступінь зрілості інститутів  громадянського суспільства, здатних не дозволити політичній  владі виходити за рамки правового поля. Скажімо, сучасні демократичні конституції існують в багатьох слабо- і  середньо розвинутих країнах, однак ступінь правового захисту  прав громадян недостатній порівняно з високо розвинутими країнами.