- •Англосаксонська система місцевого самоврядування (загальна характеристика)
- •Основні форми діяльності територіальних громад
- •Основні форми діяльності сільських, селищних, міських рад
- •Місцевий референдум – форма вирішення територіальною громадою питань місцевого значення шляхом прямого волевиявлення
- •Основні методи діяльності сільських, селищних, міських рад
- •Змішана модель місцевого самоврядування (загальна характеристика)
- •Загальні збори громадян – форма безпосередньої участі у вирішенні питань місцевого значення
- •Проблеми організації та ефективної діяльності виконавчих органів місцевих рад
- •Тенденції еволюції систем місцевого самоврядування та їх удосконалення
- •2. Місцеві ініціативи як форма діяльності територіальної громади
- •3.Повноваження виконавчих органів місцевих рад: їх класифікація та удосконалення
- •Глава 2. Повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад
- •Компетенція місцевого самоврядування
- •Громадські слухання як форма діяльності територіальної громади
- •Виконавчі комітети місцевих рад: формування, склад основні форми і методи діяльності
- •Матеріально-фінансова основа місцевого самоврядування та проблеми її удосконалення
- •Відділи та управління виконавчих комітетів, порядок їх формування, пошуки оптимальної структури
- •Основні форми місцевого самоврядування
- •Зміст права власності органів місцевого самоврядування
- •Конституційно-правовий статус сільського, селищного, міського голови
- •Управління об’єктами комунальної власності
- •Сільський, селищний, міський голова – посадова особа територіальної громади
- •Місцеве самоврядування і місцеві органи виконавчої влади
- •Місцеві бюджети: загальна характеристика
- •Правова природа міжнародних стандартів місцевого самоврядування
- •Участь держави у формуванні доходів місцевих бюджетів
- •Європейська хартія місцевого самоврядування
- •Доходи місцевих бюджетів
- •Роль статуту територіальної громади у місцевому самоврядуванні
- •Всесвітня декларація місцевого самоврядування
- •Видатки місцевих бюджетів
- •Практика розробки статутів територіальних громад
- •Європейська типова конвенція про основні принципи транскордонного співробітництва між територіальними громадами
- •Складання, розгляд, затвердження, виконання та звітність місцевих бюджетів
- •3. Структура статуту територіальної громади села, селища, міста
- •Європейська декларація прав міст. Прийнята Постійною Конференцією Місцевих і Регіональних Органів Влади Європи (clrae) Ради Європи 18 березня 1992 року
- •Хартія українських міст
- •3. Делегування повноважень районних і обласних рад відповідними державними адміністраціями
- •Територіальна громада в Україні – основа місцевого самоврядування
- •Поняття територіальної громади
- •Функції місцевих рад
- •Поняття органу самоорганізації населення
- •Види територіальних громад
- •Виключні повноваження сільських, селищних, міських рад
- •Порядок створення органів самоорганізації населення
- •Питання розширення функцій та повноважень територіальних громад
- •Місцеві ради як представницькі органи місцевого самоврядування
- •Повноваження органів самоорганізації населення
- •Завдання та функції виконавчих органів
- •2. Депутатські групи: завдання та функції, порядок утворення та повноваження
- •3.Дострокове припинення повноважень сільського, селищного, міського голови
- •Виконавчі органи місцевого самоврядування: місце та роль виконавчих органів у системі місцевого самоврядування
- •Загальна компетенція районних, обласних рад
- •3. Звільнення депутата місцевої ради від виробничих або службових обов’язків для виконання депутатських повноважень. Охорона трудових та інших прав депутата місцевої ради
- •Правове регулювання правотворчої діяльності представницьких органів місцевого самоврядування
- •Захист законних прав та інтересів громадян, юридичних осіб у відносинах з органами місцевого самоврядування
- •Статут територіальної громади: прийняття зміст та проблеми його реалізації
- •3. Особливості правового статусу голови Севастопольської міської ради. Севастопольський міський голова: проблеми реалізації його правового статусу
- •Нормотворчість як спосіб реалізації компетенції представницьких органів місцевого самоврядування
- •Делеговані повноваження виконавчих органів сільських, селищних міських рад
- •Реалізація депутатом ради своїх повноважень у виборчому окрузі
Завдання та функції виконавчих органів
Виконавчі органи місцевих рад здійснюють різні функції, які можна класифікувати на певні групи. Залежно від сфери діяльності вирізняють політичну, економічну, соціальну, культурну, екологічну функції. Як органи, створені місцевою радою для безпосереднього керівництва відповідною галуззю місцевого господарства, ці органи здійснюють планування, прогнозування, облік, контроль, націю ї здійснення кадрової політики.
Для виокремлення виконавчих органів серед інших організаційних структур територіальної громади в основу класифікації можна покласти і характер діяльності цих органів. Так їх поділяються на: організаційні—діяльність, що безпосередньо спрямована на надання депутатам місцевої ради інформаційної та юридичної допомоги у здійсненні їх повноважень; виконавчі —діяльність, спрямована на реалізацію рішень ради, рішень, прийнятих іншими органами влади; розпорядчі—діяльність, що характеризується самостійним розглядом та вирішенням питань, віднесених законодавством до відання виконавчих органів; правоохоронні—діяльність, спрямована на забезпечення прав та свобод членів територіальної громади, підприємств і організацій, що функціонують на відповідній території.
Згідно з функціями виконавчих органів встановлюється їх компетенція. Перелік повноваження виконавчих органів — власних (самоврядних) і делегованих закріплено в Законі "Про місцеве самоврядування в Україні", галузевих законах ("Про нафту і газ", "Про охорону атмосферного повітря", "Про меліорацію земель", "Про гідрометеорологічну діяльність", "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про позашкільну освіту" тощо).
Таким чином, виконавчий комітет ради:
1) попередньо розглядає проекти місцевих програм соціально-економічного і культурного розвитку, цільових програм з інших питань, місцевого бюджету, проекти рішень з інших питань, що вносяться на розгляд відповідної ради;
2) ординує діяльність відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідної територіальної громади, заслуховує звіти про роботу їх керівників:
3) має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб.
2. Депутатські групи: завдання та функції, порядок утворення та повноваження
Значний кількісний склад парламенту та розмаїття політичних переконань народних депутатів вимагає їх об’єднання у депутатські фракції та групи для формування і висловлення колективної позиції з питань порядку денного. Правовою основою діяльності депутатських фракцій і груп є Регламент Верховної Ради України.
Депутатські фракції – це об’єднання депутатів, сформовані на основі партійної приналежності. До складу депутатської фракції можуть входити й позапартійні депутати, які підтримують програмні документи відповідної партії.
Депутатські групи формуються на позапартійній основі й об’єднують депутатів, які поділяють однакові або схожі погляди з питань державного і соціально-економічного розвитку.
Депутат може входити до складу тільки однієї депутатської групи або фракції. Голова Верховної Ради України і його заступники не входять до їх складу.
Об’єднання депутатів формуються на добровільній основі на першій сесії до обрання керівництва Верховної Ради і сформування інших органів. Якщо цього не відбулося, головуючий на пленарному засіданні оголошує перерву на 2 робочих дні. Згідно з Постановою Верховної Ради України «Про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України» від 13 травня 1998 р. умовою створення фракції є входження до її складу не менш як 14 народних депутатів України (для порівняння, мінімальне число членів фракції в Австрії та Швейцарії – 5, у Франції – 20, у Росії – 35). У справі про утворення парламентських фракцій Конституційний Суд України у своєму рішенні зазначив, що вимоги щодо чисельного складу депутатських фракцій поширюються і на депутатські групи
Регламент Верховної Ради України передбачає низку обмежень щодо створення депутатських груп і фракцій. Об’єднання депутатів не можуть формуватися для захисту особистих, комерційних, місцевих, професійних або релігійних інтересів. Принципи діяльності фракцій і груп не повинні суперечити вільному характеру депутатського мандата. Об’єднання депутатів не можуть виступати від імені Верховної Ради України або українського народу.
Кожна депутатська група або фракція повинна бути зареєстрована в Секретаріаті Верховної Ради, куди подається письмове повідомлення з указівкою її назви, мети, персонального складу і депутатів, що уповноважені її представляти. Після реєстрації головуючий на засіданні парламенту інформує депутатів про формування депутатського об’єднання.
Коли склад депутатської групи або фракції стає меншим від установленої кількості, вона через 15 днів оголошується Головою Верховної Ради розпущеною (так, наприклад, були розформовані фракції Верховної Ради 3 скликання, створені за результатами виборів на першій сесії – Громада, фракції Селянської партії та Прогресивної соціалістичної партії України). Однак, за Регламентом, після розпуску персональний склад органів Верховної Ради не переглядається. Реорганізація та формування нових депутатських фракцій і груп можуть проводитися протягом повноважень Верховної Ради України із збереженням їх пропорційного представництва в органах Верховної Ради чи з відступом від нього відповідно до рішення, прийнятого Верховною Радою щодо такого представництва.
Керівники депутатських груп і фракцій обираються на їх засіданнях. Вони складають розпис засідань, забезпечують відвідання засідань і сесій Верховної Ради членами об’єднання, стежать за тим, щоб члени були поінформовані і голосували відповідно до лінії фракції, представляють об’єднання у відносинах з органами публічної влади, засобами масової інформації і громадянами.
Фракції й групи мають право на пропорційне представництво в усіх органах Верховної Ради України та офіційних парламентських делегаціях. Зокрема, комітети Верховної Ради України формуються депутатськими фракціями і групами за принципом пропорційності, з урахуванням фахової підготовки народних депутатів та домовленості між інціативними депутатськими об’єднаннями. Кожна депутатська група (фракція) має гарантоване право на виступ свого представника з усіх питань порядку денного на засіданнях Верховної Ради України та її органів. Вони беруть участь у пропорційному розподілі посад голів комітетів, мають право делегувати своїх представників у тимчасові комісії, попередньо обговорювати кандидатів на посади Голови Верховної Ради і його заступників. Фракції й групи можуть вільно співробітничати між собою шляхом утворення депутатських об’єднань і неформальних груп, які не підлягають реєстрації і не мають прав, встановлених Регламентом.
Депутатські групи і фракції виступають необхідним елементом ефективності роботи комітетів і депутатів, засобом збору й обміну інформацією, основним органом для узгодження законопроектів. Крім того, вони є дослідницькими структурами, що справляють вплив на результати законотворчої роботи, а також істотним засобом впливу на організацію роботи Верховної Ради України (можуть впливати на порядок денний парламенту і на вибори голів комітетів).
Матеріально-технічне забезпечення діяльності депутатських груп і фракцій здійснює Голова Верховної Ради України й адміністративно-технічний персонал, що закріплюється за ними для надання допомоги у здійсненні їх функцій у Верховної Раді. Кількість консультантів з організаційно-технічного обслуговування депутатських груп (фракцій) визначається Верховною Радою України, вони зараховуються до штату Секретаріату Верховної Ради України. За згодою народних депутатів України зареєстровані депутатські групи (фракції) можуть мати додаткову кількість консультантів, утримання яких здійснюється за рахунок економії коштів у межах фонду, передбаченого на утримання референтів-консультантів народних депутатів України. Консультант депутатської групи (фракції) у своїй роботі керується законодавством України, а також Регламентом Верховної Ради України і Положенням про консультанта депутатської групи (фракції) Верховної Ради України, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. № 378/95-ВР.
Консультант депутатської групи (фракції) зобов’язаний:
1) за дорученням депутатської групи (фракції) готувати матеріали з питань, що вносяться на розгляд Верховної Ради України, комітетів, депутатських груп (фракцій), інших органів та організацій, надавати членам групи (фракції) допомогу в здійсненні контролю за виконанням прийнятих ними рішень;
2) допомагати народним депутатам України, що входять до складу депутатської групи (фракції), у розгляді та вирішенні порушених ними питань;
3) брати участь в організації вивчення громадської думки, потреб і запитів виборців, вносити пропозиції щодо вирішення даних питань;
4) вести діловодство, забезпечувати збереження документів, які надходять на ім’я депутатської групи (фракції), контролювати своєчасне надходження відповідей на звернення депутатської групи (фракції);
5) надавати членам депутатської групи (фракції) організаційно-технічну та іншу допомогу, пов’язану з діяльністю депутатської групи (фракції).
Під час виконання своїх обов’язків консультант депутатської групи (фракції) не повинен допускати дій, які можуть завдати шкоди діяльності народних депутатів України, що входять до складу депутатської групи (фракції).
Порядок роботи депутатської групи (фракції), умови вступу депутата в таке об’єднання, його виходу чи виключення з неї визначаються самою депутатською групою (фракцією). Однак Регламентом Верховної Ради України передбачено, що депутатські групи і фракції проводять свої засідання відкрито і гласно. Закрите засідання може бути проведене за рішенням самої фракції чи групи.
