77. Ув*язування горизонтальних кутів розімкнутого теодолітного ходу.

Отримують практичну сум кутів ∑βпр, сумуючи значення горизонтальних кутів.Теоретичну суму кутів в багатокутнику обчислюють за формулою ∑βтеор=180°(n-2),де п- кулькість кутів.Обчислюють кутову нев*язку за формулою ∫βпр.=∑βпр.-∑βтеор..Визначають допустиму кутову нев*язку ∫βдоп=1’√n.Кутова нев*язка не повинна перевищувати допустимої.Кутову нев*язку ∫βпр розподіляють порівну з протилежним знаком на всі виміряні кути у вигляді поправки( червоним кольором).

79.Перелічити похибки кутових вимірювань.

1. Похибки, які виникають під час виготовлення та юстування теодоліта

(приладові похибки).

2. Похибка центрування теодоліта.

3. Похибки центрування візирних цілей (похибки редукції).

4. Похибка власне виміряного кута (похибки візування зорової труби та

відлічування горизонтального круга).

5. Похибки за вплив зовнішніх умов

81. Обчислення площ на картах графічним методом.

Найпростіший спосіб посереднього визначення площ – графічний.

Принципово цей спосіб не відрізняється від безпосереднього визначення площ на місцевості. За графічним способом на найпростіші фігури ділять план

ділянки місцевості, а не саму ділянку. Найпростішими фігурами є також

трикутники, прямокутники, квадрати, трапеції. Необхідні для обчислення площ параметри вимірюють на планах і картах, а не

на місцевості.Точність графічного методу визначення площ нижча за точність визначення площ безпосередньо на місцевості.

Площа ділянки визначається з настільки меншою точністю, наскільки менший

масштаб плану або карти. Різновидом графічного методу визначення площ є визначення площ за допомогою палеток. Палетки використовують, щоб знайти площі ділянок, обмежених криволінійними контурами.

Щоб знайти площу, палетку накладають на криволінійний контур, площа

якого визначається. Потім рахують, скільки цілих квадратів є всередині

контуру, кількість неповних квадратів визначають на око (їх частка становить

1/4, 1/2, 3/4 від величини цілого квадрата). Їх суму додають до кількості цілих

квадратів. Помноживши цю суму на площу одного квадрата, отримують площу фігури, обмеженої криволінійним контуром. Відносна точність такого

визначення площі невисока – приблизно 1/100÷1/150.

83.Будова планіметра.

Він складається з двох важелів – полюсного та обвідного. Полюсний важіль на одному кінці має тягар циліндричної форми з голкою в центрі нижньої площини. Голка наколюється на папір і слугує полюсом планіметра. Другий кінець полюсного важеля вставляється в отвір, розташований на обвідному важелі. На одному кінці обвідного важеля прикріплене в металевій оправі збільшувальне скло з точкою в центрі. До оправи прикріплена ручка для плавного обведення контуру площі. На другому кінці є відліковий механізм. Перед обведенням фігури встановлюють полюс планіметра так, щоб точка

обвідного важеля під час переміщення дотикалася до усіх точок контуру

ділянки, площу якої визначають. Відлік зчитують з лічильного механізму, який складається з колеса, циліндрична поверхня якого поділена на 100 частин, та верньєра, за допомогою якого відлічують десяті частки найменшої поділки колеса. Десята частка найменшої поділки колеса називається поділкою планіметра. Крім того, лічильний механізм ще має циферблат (10 поділок), який дає змогу визначити кількість повних обертів колеса.

Отже, одному оберту цього колеса відповідає 1000 поділок планіметра.