Психофізіологічний закон Вебера-Фехнера.
Закон Вебера — Фехнера — психофізіологічний закон, що описує сприйняття різних фізичних величин органами чуттів.
Цей закон полягає в тому, що коли інтенсивність якої-небудь фізичної величини збільшувати в геометричній прогресії, то відчуття цієї величини буде збільшуватись в арифметичній прогресіїї. Іншими словами, при збільшенні інтенсивності стимулу в певну кількість разів його відчуття зростає на певну величину. Тобто, відчуття пропорційне логарифму інтенсивності стимулювання.
Закон Вебера — Фехнера справедливий,
наприклад, для людського сприйняття гучності
звуку, інтенсивності світла,
сили механічного навантаження. Через
це шкала рівнів гучності звуку та блиску
зір є логарифмічною (збільшення гучності
на 1 бел відповідає
збільшенню інтенсивності звуку у 10
разів, а збільшення блиску на 1 зоряну
величину — зменшенню
інтенсивності світла у 
≈
2,512 разів).
Цей закон можна записати таким чином:
,
де:
, 
—
відчуття двох стимулів, різних за
величиною (точніше, чисельні значення
цих відчуттів за відповідною логарифмічною
шкалою),
, 
—
інтенсивність відповідної фізичної
величини для цих стимулів,
—
коефіцієнт, що залежить від способу
побудови шкали. Для шкали гучності звуку
у белах k = 1, у децибелах — k =
10, а для шкали зоряних величин k=
−2,500.
Цей закон встановив німецький психофізіолог та анатом Ернст Генріх Вебер за результатами своїх досліджень, здійснених у 1830–1834 роках. Остаточно його сформулював Густав Фехнер 1858 року[1].
Безпека харчування та водопостачання.
Безпе́ка харчови́х проду́ктів (англ. Food safety) — є науковою дисципліною, яка описує обробку, підготовку та зберігання харчових продуктів таким чином, щоб запобігти хворобам харчового походження. Це включає в себе ряд процедур, яких слід дотримуватися, щоб уникнути потенційно серйозних небезпек для здоров'я.
Європейський Союз визначив безпеку харчових продуктів одним з головних пріоритетів своєї політики. Це основна мета, яку слід завважувати в різних сферах діяльності Спільноти, як-от спільна сільськогосподарська політика, зокрема та її ділянка, що стосується розвитку села; захист природного довкілля, охорона здоров'я, захист споживачів та внутрішній ринок.
Публічні дебати, зініційовані зеленою книгою про головні принципи безпеки харчових продуктів, привели до появи в січні 2000 року відповідної білої книги. Вона стала важливим кроком на шляху до ухвалення нового закону про харчові продукти. В цьому документі Комісія оголосила про розроблення правових рамок, які охоплюватимуть весь харчовий ланцюг — «від лану до столу» — відповідно до глобального, інтегрованого підходу. За цією логікою, безпека харчових продуктів — це й здоров'я тварин та їхнє харчування, захист тварин та їхній добробут, ветеринарний контроль і піклування про здоров'я рослин, і дотримання санітарних норм за обробки та приготування харчових продуктів. У Білій книзі також наголошується на необхідності діалогу зі споживачами, яких треба слухати, навчати й інформувати.
У лютому 2002 року ухвалено постанову, що заклала підвалини нового законодавства з безпеки харчових продуктів. Вона визначає п'ять основних загальних принципів:
твердження про нерозривність усіх ланок харчового ланцюга;
аналіз ризиків як наріжний камінь політики безпеки харчових продуктів;
відповідальність операторів у цій сфері;
можливість контролювати продукт на кожній стадії харчового ланцюжка;
право громадян на точну й достовірну інформацію.
Цією ж постановою засновано Європейське агентство з безпеки харчових продуктів. Його основними завданнями є надання незалежних наукових висновків стосовно безпеки харчових продуктів, збір та аналіз даних про будь-які потенційні або наявні ризики та підтримка постійного діалогу з громадськістю.
Зміст [показати] |
[ред.]Регулюючі органи
[ред.]Канада
У Канаді питаннями регулювання безпечності харчових продуктів, розробленням директив і норм займається Федеральна служба охорони здоров’я Канади (НС), контролем і наглядом за дотриманням вимог стандартів — Канадська інспекція контролю якості харчових продуктів (CFIA).[1]
[ред.]Франція
У Франції оцінку ризиків, пов’язаних із харчовими продуктами, здійснює Французьке агентство з безпечності харчових продуктів (AFSSA), а контроль і нагляд — Головне управління з харчових продуктів (DGAL), підпорядковане Міністерству сільського господарства.[1]
[ред.]ЗДА
В ЗДА — це Управління харчових продуктів і ліків (FDA) та Служба інспекції безпечності харчових продуктів (FSIS).[1]
[ред.]Україна
В Україні система гарантування безпечності харчових продуктів включає чотири міністерства:[2]
Міністерство охорони здоров’я,
Міністерство аграрної політики та продовольства,
Міністерство економічного розвитку і торгівлі,
Міністерство екології та природних ресурсів,
та сім комітетів і служб:[2]
Державна санітарно-епідеміологічна служба,
Державна служба з карантину рослин,
Державний комітет ветеринарної медицини,
Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики,
Державна митна служба,
Державна екологічна інспекція,
Національне агентство з акредитації.