Властивості аналізаторів

· надзвичайно висока чутливість до адекватних подразників

· наявність абсолютної, диференційної та оперативної межі

· чутливості до подразника

· спроможність до адаптації

· спроможність тренування

· спроможність певний час зберігати відчуття після припинення дії подразника

· перебування у наступній взаємодії один за одним

Чутливість аналізаторів близька до теоретичної межі й у сучасній техніці поки що не досягнута. Кількісною мірою чутливості є гранич­на інтенсивність, тобто найменша інтенсивність подразника, вплив якої дає відчуття.

Абсолютна межа чутливості має верхній та нижній рівні. Нижня абсолютна межа чутливості — це мінімальна величина подразника що викликає чутливість. Верхня абсолютна межа — максимально допусти­ма величина подразника, що не викликає в людини біль. Диференційна чутливість визначається найменшою величиною подразника, яка, дає можливість відчути його зміну. Це положення вперше було введено німецьким фізіологом А.Вебером і кількісно описано німецьким фізи­ком Г. Фехнером.

Спроможність до адаптації — це можливість пристосовувати рівень своєї чутливості до подразників. При високих інтенсивностях подразників чутливість зни­жується і, навпаки, при низьких — підвищується. Спроможність тренуватися ви­ражається як у підвищенні чутливості, так і в прискоренні адаптації (наприклад, часто говорять про музичний слух, чуттєві органи дегустаторів і тощо). Спроможність певний час зберігати відчуття після припинення дії подразника полягає в тому, що людина може відновити у серій свідомості на коротку мить побачену характеристику або почуті звукові інтонації. Така «інерція» відчутті? визначається як наслідок. Три­валість послідовного образу сильно залежить від інтенсивності подразника і навіть у деяких випадках обмежує можливість аналізатора. Відомо, що навколишній світ бага­тогранний і лише завдяки властивості аналізаторів взаємодіяти один з одним відбу­вається повне сприйняття людиною об'єктів і явищ зовнішнього середовища.

3. Причини погіршення стану здоров’я населення України.

Протягом останнього десятиліття наша країна переживає тяжкі часи, а життєвий рівень дитячого населення як стратегічно значущої частини народу України падає Батьки і державні заклади неспроможні задовольнити елементарні потреби життєдіяльності дітей, забезпечити нормальні умови навчання, виховання, оздоровлення та медико-санітарного забезпечення - усього того, що має вирішальне значення в формуванні здоров"я дітей і підлітків - майбутнього трудового та інтелектуального потенціалу країни. За період перебування в дошкільних закладах хронічна захворюваність зростає на 7-9%. На кінець дошкільного періоду життя дітей відхилення в опорно-руховому апараті мають 30-32%, носоглотки - 21-25%, нервовій системі - 27-30%, органах травлення - 27-30%. Алергічні прояви реєструються у 25% дітей старшого дошкільного віку. Рівня "шкільної зрілості" в 6 років досягає лише половина дошкільників.

За даними спеціальних медичних епідеміологічних спостережень, за період навчання в школі здоров"я дітей значно погіршується. В чотири рази зростає частота виявлення порушень зору, в два рази - органів травлення, в 3,5 раза - нервової і ендокринної систем та функціональних відхилень у серцево-судинній системі.

В середньому в Україні лише 10,0% випускників шкіл можна вважати здоровими, 52,6% - мають серйозні морфофункціональні відхилення, а 36,0% - 40,0% школярів страждають на хронічні захворювання (М. М. Коренєв та ін.). Останніми роками також спостерігається зростання нервово-психічних захворювань у школярів. Тільки 23% дітей можна визнати благополучними, 77% учнів становлять групу ризику, причому 28% з них мають дисфункціональні стани, які виходять за межу норми (М. М. Коренєв та ін.).

Темпи зростання захворюваності підлітків 15-17 років значно вищі порівняно з дітьми молодших вікових груп. На сьогодні в Україні діє 23 тис. дошкільних закладів і 22,2 тис. загальноосвітніх навчальних закладів, де щоденно перебуває більше 9 млн. дітей і підлітків, тобто більше 1/6 частини всього населення України. Умови виховання, навчання та проведення дозвілля в цих закладах стають все більш агресивними щодо здоров"я дітей і підлітків.

Без урахування негативних наслідків щодо впливу на підростаючий організм порушуються гігієнічні принципи організації навчального процесу. Збільшується термін навчання в школі (до 12 років), зменшується вік дітей, що навчаються в школах, підвищується навчальне навантаження на учнів, зменшується кількість класів та груп у загальноосвітніх навчальних закладах, професійно-технічних училищах та збільшується їх наповнюваність, що

Сучасна загальноосвітня школа та репродуктивне здоров"я 23 призводить до значного погіршення мікрокліматичних умов і підвищення бактеріального забруднення шкільних приміщень.

Змінюються і вводяться нові навчальні програми та підручники, в т. ч. і комп"ютерні, які повинні мати гігієнічну оцінку щодо їх безпеки для фізичного і психічного здоров"я школярів.

Проведене за єдиною схемою в 2001-2002 рр. обстеження всіх загальноосвітніх закладів України виявило, що матеріально-технічний стан середніх загальноосвітніх навчальних закладів і їх оснащення не відповідають гігієнічним вимогам до умов для повноцінного і гармонійного розвитку дітей: спортивні зали мають 68% із обстежених 13 620 закладів, актові зали - 45%, обідні зали - 70%, приміщення для подовженого дня - лише 9%.

Кабінети комп"ютерної техніки обладнані в 30% навчальних закладів, комп"ютерне обладнання яких відповідає гігієнічним вимогам в 75% випадків, а спеціальні комп"ютерні меблі є лише в 31% кабінетів. Навчальними меблями повністю забезпечено 77% навчальних закладів.

Навчальні приміщення за функціонально-планувальними показниками та освітленням не відповідають гігієнічним вимогам більш як у 20% шкіл. Фактична наповнюваність навчальних закладів перевищує проектну серед міських - в 28%, сільських - 5,3% шкіл.

Навчання у 2-2,5 зміни здійснюють у 14% (серед міських - в 33%, серед сільських - в 7% шкіл), а початок занять раніше, ніж о 830 - у 23% навчальних закладів, що призводить до систематичного порушення хронобіологічних режимів життєдіяльності дітей.

Аналіз організації медичного обслуговування засвідчив: - лише 18,0% загальноосвітніх навчальних закладів України мають медичні приміщення, що відповідають вимогам ДСанПіН 5.5.2.008-01 "Державні санітарні правила і норми по устаткуванню, утриманню загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу"; - забезпеченість медичними працівниками недостатня (лікарями-педіатрами забезпечено в цілому лише 8,9% шкіл: серед них міських шкіл - 24,7% та сільських - 1,4%); - медичними оглядами в 2002-2002 навчальному році були охоплені 86,7% учнів у міській місцевості і лише 51% - в сільський; - в умовах навчального закладу лише в 20,5% шкіл проводяться профілактичнооздоровчі заходи щодо оздоровлення учнів з порушеннями у стані здоров"я. Результати гігієнічного вивчення фактичного харчування учнів різних регіонів України виявив ряд суттєвих порушень харчування школярів: - раціони харчування мають недостатній енергетичний вміст: енергетична цінність раціонів в деяких регіонах (сільська місцевість Херсонської та Київської областей) нижча від нормативної на 20-25%; - раціони харчування розбалансовані за вмістом білків, жирів, вуглеводів, тобто порушено співвідношення основних нутрієнтів (у більшості регіонів раціони не містять достатньої кількості тваринного білка та рослинного жиру); - в раціонах харчування - дефіцит вітаміну А (19-38% від потреби у дівчат та 19-47% у хлопців) та мікронутрієнту кальцію (27-42 % від потреби у дівчат та 34- 44% у хлопців); 24 - серед шестирічних учнів перших класів функціонально не готові до систематичного навчання в школі ("незрілі") 46,4% дітей, серед семирічних - 22,5%; - серед "зрілих" учнів вірогідно вище (в 5,9 раза) кількість учнів, у яких протягом навчального дня не спостерігаються ознаки стомлюваності: відповідно 25,0% серед "зрілих" і 4,2% серед "незрілих" учнів; - серед семирічних учнів у динаміці навчання не спостерігаються ознаки стомлюваності у

22,9%, серед шестирічних - лише у 10,7%, що в 2,1 раза менше (рі 0,05); - лише половина учнів (50,0%) має середній та високий рівень функціонального стану організму, а решта дітей відчуває напруження функцій серцево-судинної, дихальної та нервової систем, що вимагає подальшого поглибленого вивчення реакцій організму школярів в динаміці їх навчання;

Для забезпечення необхідних для збереження здоров"я дітей умов життєдіяльності науковцями та фахівцями практики з гігієни дітей і підлітків розроблено ряд нормативних документів, які регламентують гігієнічно обґрунтовані умови навчання, виховання і оздоровлення: - ДСанПіН 5.5.2.008-01 "Державні санітарні правила і норми по устаткуванню, утриманню загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу"; - ДСанПіН 5.5.6.009-98 "Влаштування і обладнання кабінетів комп"ютерної техніки в навчальних закладах та режим праці учнів на персональних комп"ютерах"; - ДСанПіН 5.5.5.23-99 "Улаштування, утримання і організація режиму діяльності дитячих оздоровчих закладів"; - розроблено проект "Державних санітарних правил і норм щодо улаштування, утримання та організації діяльності позашкільних навчальних закладів"; - на розв"язання соціальної проблеми припинення дитячої бездоглядності в Україні спрямовані ДСанПіН 5.5.3.052-99 "Тимчасові санітарні правила і норми улаштування, обладнання, утримання притулків для неповнолітніх та організація харчування і медичного забезпечення дітей"; - розпочата розробка державних санітарних правил і норм "Гігієнічні вимоги до влаштування, утримання та режиму роботи комп"ютерних ігрових клубів".

Гігієнічне забезпечення оптимальних умов життєдіяльності дітей - основа збереження їх здоров"я.

Для створення нормальних умов виробничої діяльності необхідно забезпечити не лише комфортні метеорологічні умови, а й необхідну чистоту повітря. Внаслідок виробничої діяльності у повітряне середовище приміщень можуть надходити різноманітні шкідливі речовини, що використовуються в технологічних процесах.

Шкідливі речовини можуть проникати в організм людини через органи дихання, органи травлення, а також шкіру та слизові оболонки. Через дихальні шляхи потрапляють пари, газо- та пилоподібні речовини, через шкіру переважно рідкі речовини. Через шлунково-кишкові шляхи потрапляють речовини під час ковтання, або при внесенні їх в рот забрудненими руками.

Основним шляхом надходження промислових шкідливих речовин в організм людини є дихальні шляхи. Завдяки величезній (понад 90 м2) всмоктувальній поверхні легенів утворюються сприятливі умови для потрапляння шкідливих речовин у кров.

Шкідливі речовини, що потрапили тим, чи іншим шляхом в організм можуть викликати отруєння (гострі чи хронічні). Ступінь отруєння залежить від токсичності речовини, ЇЇ кількості, часу дії, шляху проникнення, метеорологічних умов, індивідуальних особливостей організму. Гострі отруєння виникають в результаті одноразової дії великих доз шкідливих речовин (чадний газ, метан, сірководень).

Хронічні отруєння розвиваються внаслідок тривалої дії на людину невеликих концентрацій шкідливих речовин (свинець, ртуть, марганець). Шкідливі речовини потрапивши в організм розподіляються в ньому нерівномірно. Найбільша кількість свинцю накопичується в кістках, фтору — в зубах, марганцю — в печінці. Такі речовини мають властивість утворювати в організмі так зване „депо" і затримуватись в ньому тривалий час.

При хронічному отруєнні шкідливі речовини можуть не лише накопичуватись в організмі (матеріальна кумуляція), але й викликати "накопичення" функціональних ефектів (функціональна кумуляція).

Ступінь несприятливого впливу шкідливих речовин, що присутні в повітрі робочої зони визначається також низкою інших чинників. Наприклад, підвищена температура і вологість, як і значне м'язеве напруження, в більшості випадків, підсилюють дію шкідливих речовин.

Суттєве значення мають індивідуальні особливості людини. З огляду на це для робітників, які працюють у шкідливих умовах проводяться обов'язкові попередні (при вступі на роботу) та періодичні (1 раз на 3, 6, 12 та 24 місяці, залежно від токсичності речовин) медичні огляди.

Шкідливі речовини, що потрапили в організм людини спричинюють порушення здоров'я лише в тому випадку, коли їхня кількість в повітрі перевищує граничну для кожної речовини величину. Під гранично допустимою концентрацією (ГДК) шкідливих речовин в повітрі робочої зони розуміють таку концентрацію, яка при щоденній (крім вихідних днів) роботі протягом 8 годин чи іншої тривалості (але не більше 40 годин на тиждень) за час всього трудового стажу не може викликати професійних захворювань або розладів у стані здоров'я, що визначаються сучасними методами як у процесі праці, так і у віддалені строки життя теперішнього і наступних поколінь.