35

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………. 2

РОЗДІЛ 1. Структура системи НПЗ в Україні……………………… 5

1.1. Механізм функціонування НПЗ в Україні……………………… 5

1.2. Недержавні пенсійні фонди в Україні………………................... 8

РОЗДІЛ 2. Розвиток НПЗ в Україні………………………………… 13

2.1. Особливості розвитку НПЗ в Україні………………………….. 13

2.2. Сучасний стан та показники діяльності НПЗ в Україні ……… 15

РОЗДІЛ 3. Проблеми і напрямки удосконалення системи НПЗ

в Україні……………………………………………………………….. 23

3.1. Проблеми розвитку НПЗ в Україні……………………………… 23

3.2. Шляхи та напрямки удосконалення НПЗ в Україні…………… 25

ВИСНОВКИ ………………………………………………………….. 30

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ …………………….. 34

Вступ

В Україні існує дві форми пенсійного забезпечення – державне і недержавне Внаслідок зростання демографічного навантаження, низького коефіцієнта заміщення, неспроможності традиційної солідарної системи забезпечити необхідні фінансові ресурси для виплати гідних розмірів пенсій наша країна потребувала негайного реформування системи пенсійного забезпечення (ПЗ). Протягом останніх кількох років у сфері ПЗ зміни проявилися в запровадженні недержавного (приватного) пенсійного забезпечення, яке на даному етапі свого розвитку функціонує у багатьох країнах світу.

Правові засади реформування системи пенсійного забезпечення регламентуються Законами України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та «Про недержавне пенсійне забезпечення (НПЗ)»,які набули чинності з 1 січня 2004 року. Закон України «Про НПЗ» визначає правові відносини, економічні і організаційні засади НПЗ В Україні і регулює правовідносини, пов’язані з цим видом діяльності.

Запровадження НПЗ в Україні повело за собою створення якісно нових суб’єктів права — недержавних пенсійних фондів (далі — НПФ), яким властивий особливий цивільно-правовий статус, що пояснюється специфікою виду їхньої діяльності. Законодавча модель НПФ ставить перед доктриною цивільного права завдання переосмислення й розвитку традиційних правових конструкцій, таких як: природа юридичної особи, правосуб’єктність юридичної особи, управління юридичною особою тощо.

НПЗ відіграє значиму роль соціальному захисті населення. Досвід закордонних країн дозволяє зробити висновок про масовий розвиток НПЗ, як необхідного етапу еволюції економічної системи. Його розвиток буде у значній мірі буде відображатися на стані економіки країни .Вивчення проблем ПЗ ,зокрема його недержавного сектора ,пов’язано з іменами авторів, які досліджують проблему в різних господарських і фінансово – економічних системах . До них можна віднести закордонних вчених: Д.МакГілла, Г. МакТаггарта, Е. Девіса, Г. Кларка, і вітчизняних: О. Ткача, В. Грушка, А. Михайлова, Е. Ліанову, Г. Нечай та ін.

Створення законодавчих передумов функціонування інститутів додаткового, добровільного пенсійного забезпечення є нагальною вимогою часу та необхідною умовою існування ефективної, соціально справедливої системи відносин у сфері соціального забезпечення населення. Перерозподіл раніше планованих товарно-грошових потоків, економічна неспроможність деяких галузей і окремих регіонів поставили діючу пенсійну систему перед реальною загрозою банкрутства. Відсутність дієвих економічних важелів і механізмів дії на об’єкти і суб’єкти економічних відносин, зниження податкової дисципліни привели до фактичної фінансової неспроможності розподільної пенсійної системи, яка ґрунтувалася на солідарності поколінь, територій і галузей народного господарства.

У сучасних умовах у відсутність бюджетного фінансування і недоліку інвестиційних ресурсів у підприємств, одним із способів залучення значних за об’ємом і тривалих по терміну грошових коштів є створення єдиного галузевого недержавного пенсійного фонду. Теоретичні і практичні аспекти діяльності недержавних пенсійних фондів в Україні в сучасних умовах залишаються у стадії розробки. Багато розроблених питань вимагають пояснень і уточнень. Певна недосконалість правового і податкового регулювання недержавних пенсійних фондів, форм і методів державного регулювання, окремих методичних питань діяльності недержавних пенсійних фондів на фоні соціально-економічної значущості досліджуваного питання зумовили актуальність теми дослідження. Для запровадження системи недержавного пенсійного забезпечення під керівництвом Уряду органами виконавчої влади розроблена необхідна нормативно-правова база, достатня для створення та діяльності недержавних пенсійних фондів та інфраструктури, що їх обслуговує. Зокрема, тільки Держфінпослуг, відповідно до своєї компетенції, розробила 31 нормативно-правовий акт, що регулює діяльність суб’єктів недержавного пенсійного забезпечення.

Важливим завданням щодо подальшого розвитку пенсійної системи є запровадження цілісної системи звітності, фінансового обліку та державного контролю у сфері соціального страхування. З позицій солідарної та накопичувальної державних систем цьому сприятиме законопроект «Про єдиний соціальний внесок і адміністрування зору і обліку єдиного соціального внеску». Це дасть можливість вирішити проблеми, пов’язані з ухиленням від сплати страхових внесків, удосконалить контроль за надходженням та витрачанням коштів соціального страхування.

 

Розділ 1

Структура системи НПЗ в Україні

1.1. Механізм функціонування НПЗ в Україні Необхідність реформування пенсійного забезпечення викликано низкою об’єктивних факторів : економічних, демографічних, соціально-політичних. На теперішній час ця проблема особливо актуальна в багатьох країнах світу, незалежно від рівня економічного розвитку, що обумовлено старінням населення, зміною його вікової структури, ускладненням економічної ситуації. Реформування пенсійної системи на засадах пенсійного страхування є логічним продовженням та складовою економічних реформ у країні, послідовною реалізацією раніше прийнятих рішень і відповідає вимогам ст. 46 Конституції України; положенням Концепції соціального забезпечення населення України; Основам законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування; Указу Президента України «Про основні напрями реформування пенсійного забезпечення в Україні». Нинішня система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів : Перший рівень – це солідарна система, за рахунок якої виплачуються базові пенсії. Пенсії за цією системою виплачуються пенсіонерам за рахунок внесків, що сплачуються сьогоднішніми працюючими; Другий рівень — накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, що базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат на умовах та в порядку, передбачених законом; І нарешті Третій рівень — система недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об’єднань у формуванні пенсійних накопичень із метою отримання громадянами пенсійних виплат на умовах та в порядку, передбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення. Таким страхуванням можуть займатися недержавні пенсійні фонди, банки, страхові компанії та інші фінансові інститути. Система додаткового (недержавного) пенсійного забезпечення визначена складовою системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі працівників, роботодавців та їхніх об’єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання додаткових до загальнообов’язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат. Додаткові пенсійні виплати здійснюються за рахунок відрахувань на додаткове (недержавне) пенсійне забезпечення та інвестиційного доходу, отриманого від розміщення накопичених активів пенсійного фонду. Така система покликана створити можливість для збереження та примноження коштів вкладників з метою забезпечення отримання ними стабільного доходу після настання пенсійного віку. Недержавна пенсійна система є безпечним, а у більшості випадків і пільговим засобом забезпечення після виходу на пенсію більш високого життєвого рівня, ніж той, що його спроможна забезпечити лише солідарна система.

З метою розширення бази соціального захисту населення заохочуються різні види недержавного (приватного) соціально­го забезпечення, основу якого становить саме недержавне пенсійне забезпечення (НПЗ). Правові, економічні та організаційні засади недержавного пенсійного забезпечення в Україні регламентуються Законом України від 9 липня 2003 р. "Про недержавне пенсійне забез­печення". Розрізняються три типи недержавного пенсійного забезпечення: 1) забезпечення пенсійними фондами шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами пен­сійних фондів та вкладниками таких фондів; 2) забезпечення страховими організаціями шляхом укладення договорів стра­хування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалід­ності або смерті учасника фонду; 3) забезпечення банківськи­ми установами шляхом укладення договорів про відкриття пен­сійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних за­ощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» НПЗ здійснюється за такими принципами:

• законодавчого визначення умов недержавного пенсійного забезпечення;

• заінтересованості фізичних осіб у недержавному пенсійному забезпеченні;

• добровільності створення пенсійних фондів юридичними та фізичними особами, об'єднаннями фізичних осіб та об'єднаннями юридичних осіб;

• добровільної участі фізичних осіб у системі недержавного пенсійного забезпечення та вибору виду пенсійної виплати, крім випадків, передбачених цим Законом;

• добровільності прийняття роботодавцем рішення про здійснення пенсійних внесків на користь своїх працівників до системи недержавного пенсійного забезпечення;

• економічної заінтересованості роботодавця у здійсненні пенсійних внесків на користь своїх працівників до системи недержавного пенсійного забезпечення;

• неможливості необґрунтованої відмови роботодавця від здійснення пенсійних внесків до системи недержавного пенсійного забезпечення на користь своїх працівників, якщо роботодавець розпочав здійснення таких пенсійних внесків;с

• рівноправності всіх учасників пенсійного фонду, які беруть участь в одній пенсійній схемі;

До недержавного пенсійного забезпечення входять такі основні елементи:

• чітко спланована система, що спирається на добре розроблені закони й правила, яка забезпечує ретельний контроль державних регулятивних органів і збалансованість конкуруючих інтересів приватних фінансових компаній;

• професійні, незалежні, досвідчені працівники регулятивних органів з досить високою заробітною платою, яка зводить до мінімуму ризик корупції під впливом сторонніх інтересів і дасть змогу залучити висококваліфікованих спеціалістів;

• правила, що вимагають надання повної інформації учасникам пенсійної системи, громадськості й регулятивним органам;

• чітко визначені та прості в реалізації права платників внесків до пенсійних фондів;

• належна система перевірки й урівноваження для гарантування того, що жодна особа чи організація не має абсолютної влади або контролю;

• належним чином спланована і ретельно випробувана інфраструктура для підтримки системи.

Вкладники та отримувачівиплат мають можливість обирати найвигідніші пенсійні схеми здійснення внесків та отримання виплат, оцінювати надійність напрямів інвестування коштів.

Суб’єктами системи НПЗ визначені засновники та платники пенсійних фондів; вкладники та учасники пенсійних фондів; Недержавні пенсійні фонди (НПФ); компанії з управління пенсійним фондом; компанії з управління активами пенсійного фонду; зберігачі пенсійних фондів; банківські установи, які надають послуги з відкриття та обслуговування пенсійних депозитних рахунків; саморегулюючі організації у сфері недержавного пенсійного забезпечення; особи, які надають консультаційні та агентські послуги; органи державного нагляду та контролю у сфері недержавного пенсійного забезпечення; незалежні актуарії; аудитори.

1.2. Недержавні пенсійні фонди в Україні НПЗ України потребує у створенні та розвитку Недержавних пенсійних фондів як обов’язкового елемента системи НПЗ . Ці фонди , з одного боку , мають надати змогу ефективно і цивілізовано залучати кошти громадян і роботодавців на формування додаткових пенсійних заощаджень для забезпечення гідного життя після виходу на пенсію , а з другого – стати джерелом довгострокових інвестицій для реального й інноваційного секторів економіки , що сприятиме загальному економічному розвитку країни.

НПФ – це фінансова установа , призначена для накопичення коштів на додаткову недержавну пенсію та здійснення пенсійних виплат учасникам фонду . НПФ розпочали свою діяльність В Україні з 2004 і стали новими інститутами в економіці України. Над НПФ встановлений потрійний нагляд держави: Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг, Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку і Національним банком України. За своєю організаційною формою недержавні пенсійні фонди можуть бути корпоративними ,професійними та відкритими. Учасники НПФ – це особи на користь яких сплачуються пенсійні внески до фонду, а вкладники – особи , які здійснюють такі внески. Основним призначенням НПФ є пенсійне забезпечення населення .НПФ в кожній країні мають свої особливості , враховуючи демографічні , культурні ,соціальні, політичні і фінансові фактори. Світовий досвід доводить доцільність і необхідність існування різних інститутів НПЗ. Завдання забезпечення стабільності функціонування недержавного рівня пенсійної системи само по собі є завданням державного рівня ,оскільки можливі проблеми функціонування системи НПФ можуть стати чинником дестабілізації як пенсійної системи крахни вцілому ,так і руйнівним чинником для ринку капіталу та інвестиційних процесів в економіці країни. Державний нагляд за діяльністю НПФ здійснюється досить активно, але через те що пенсійна реформа в Україні була прийнята нещодавно і через малий досвід функціонування НПФ на ринку ще існують певні недоліки недостатнього їх регулювання. Участь в НПФ має ряд переваг , якими не можна скористатися при участі у загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванні. Пенсійні накопичення учасника НПФ формуються за рахунок пенсійних внесків та доходу від їх інвестування за вирахуванням адміністративних витрат на обслуговування фонду. Чим нижче адміністративні витрати, тим більшою буде сума накопичень. Але у будь-якому разі оплата послуг обслуговуючих компаній не може перевищувати встановлених граничних розмірів. Частка інвестиційного доходу, що додається до суми внесків, значною мірою залежить від тривалості участі в НПФ – чим раніше стати учасником фонду, тим більшу суму пенсійних коштів можна накопичити. При цьому в НПФ можна робити порівняно невеликі періодичні внески. НПФ може виплачувати пенсію на визначений строк, а також одноразову виплату у передбачених випадках. Крім того, учасник, досягнувши пенсійного віку, може перерахувати пенсійні кошти з НПФ до страхової організації і отримувати довічну пенсію. Учасник НПФ самостійно визначає свій пенсійний вік та строк виплати пенсії. Пенсійний вік може бути меншим або більшим від загального пенсійного віку для державної пенсії, але не більш ніж на 10 років, тобто для жінок – це 45-65 років, а для чоловіків – 50-70 років. Строк виплати пенсії на визначений строк може становити 10 або більше років, і при розрахунку пенсії сума накопичених пенсійних коштів розподіляється на весь строк. На сьогодні в Україні вже побудована більш – менш чітка структура функціонування НПФ, однак і досі залишається багато недоліків в регулюванні і ставленні населення до цих фондів. Незважаючи на те, що система добровільного пенсійного забезпечення в Україні перебуває на початковому етапі розвитку, обсяг активів недержавних пенсійних фондів швидко зростає, однак вони все ще становлять невелику частину фінансової системи України. За останні декілька років НПФ накопичили значний досвід роботи , стала наявною позитивна динаміка розвитку системи НПЗ за всіма показниками . Активи пенсійних фондів виконують роль потужного елементу довгострокових інвестицій для економіки держави. Дані дослідження вказують на залежність темпів росту активів недержавних пенсійних фондів від таких макроекономічних показників, як кредити в економіку, рівень доходів та інвестицій в основний капітал. Об'єктивний процес розвитку недержавних пенсійних фондів України зумовлює необхідність напрацювання та впровадження цілісного механізму державного регулювання діяльності НПФ, посилення таких його основних напрямів, як створення сприятливого інвестиційного середовища для вкладення їх коштів та сприяння розвитку інфраструктури фінансових ринків.

В Україні є суб'єктивні, суто національні причини, які стримують розвиток добровільного пенсійного накопичення, до яких, зокрема, відносяться:

- низький рівень роз'яснювальної роботи про зміст і значення накопичувальної пенсійної системи в суспільстві - через відсутність фінансового забезпечення;

- суттєве відставання від потреб недержавних и пенсійних фондів ринку капіталу;

- небажання держави підставити своє плече у забезпеченні пенсійних фондів надійними фінансовими інструментами, наприклад, державними цінними паперами, захищеними від інфляції.

- керівники державних підприємств та підприємств корпоративного сектору, що знаходяться під контролем держави, замість того, щоб бути прикладом у запровадженні НПЗ "пасуть задніх", а міністерства і відомства на це ніяк не реагують. Через це державний сектор залишається найпасивнішим учасником пенсійної реформи.

Усе ж таки для більшості громадян України система НПЗ - відносно нове, а для декого й невідоме поняття, тоді як у багатьох країнах НПЗ є важливою складовою в загальному пакеті соціального забезпечення працівника поряд із заробітною платою, преміями, медичним страхуванням тощо. Якщо брати до уваги, що кожен шостий долар інвестицій у світову економіку належить НПФ , можна зробити висновок, що цей сектор в Україні надто малий.

Розділ 2

Розвиток НПЗ в Україні

2.1. Особливості розвитку нпз в Україні

Недержавне пенсійне забезпечення законодавчо вважається третім рівнем національної пенсійної системи, який повинен надати можливість громадянам здійснювати добровільні накопичення на старість. Воно дає змогу додатково залучати кошти в національну економіку, а також розвивати вітчизняний фінансовий ринок.

Третій рівень в нашій країні розвинутий не достатньо і віддачі для пенсіонерів ще не почав давати. У багатьох країн світу частка приватних пенсійних виплат висока і суттєво впливає на загальний розмір пенсій громадян пенсійного віку. У Австралії, Аргентині, Данії, Швейцарії, Великобританії недержавне пенсійне забезпечення дає внесок у склад пенсії своїх громадян близько 50%.Це свідчить про те, що ця складова пенсійної системи відіграє важливу роль у соціальному захисті громадян похилого віку і в значній мірі фінансово розвантажує систему державного пенсійного страхування в цих країнах.

Як вже зазначалося , система НПЗ започаткувала своє функціонування в Україні з 2004 року відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення». Вона ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками цієї системи додаткових до загальнообов’язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат.

Основними фінансовими інститутами, які надають послуги у сфері недержавного пенсійного забезпечення, відповідно до чинного українського законодавства виступають недержавні пенсійні фонди, страхові організації і банківські установи.

Серед цих трьох типів фінансових інститутів основну частку послуг у сфері недержавного пенсійного забезпечення надають недержавні пенсійні фонди. Статистика функціонування третього рівня національної пенсійної системи показує, що недержавне пенсійне забезпечення, в основному, здійснюється недержавними пенсійними фондами (НПФ). Сьогоднішні реалії і прогнози вітчизняних фінансистів показують, що і в подальшому дані фінансові інститути будуть набувати значного поширення, так як вони мають відповідні переваги над іншими фінансовими установами в даній сфері. Відповідно до пенсійного законодавства за НПФ передбачається жорсткий контроль з боку відповідних державних органів, що значно зменшує ризики їх банкрутства. Крім того недержавні пенсійні фонди повинні розміщувати пенсійні активи, шляхом розподілу їх в різноманітні інвестиційні продукти, що також мінімізує ризики втрати інвестиційного доходу. Варто також відзначити, що дані фінансові установи повністю розподіляють інвестиційний дохід між його учасниками. За даними Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України у 2011 році основними напрямами інвестування пенсійних активів недержавних пенсійних фондів були депозити в банках (31,6% інвестованих активів), облігації підприємств – резидентів України (21,6%), акції українських емітентів (18,5%) та цінні папери, дохід за якими гарантовано Кабінетом Міністрів України (13,6%) [3]. Незважаючи не те, що в структурі інвестиційного портфеля НПФ у 2011 році, депозити в банках займали найбільшу питому вагу, їх частка по відношенню до 2010 року знизилася на 3,1%. Аналогічно ситуація має місце і для банківських металів, об’єктів нерухомості, цінних паперів, дохід яких гарантовано Кабінетом Міністрів України. В сучасних економічних умовах серед учасників недержавного пенсійного забезпечення набувають популярності облігації підприємств, емітентами яких є резиденти України та акції українських емітентів. Дані види цінних паперів все таки більш стійкіші в умовах прояву фінансової кризи в суспільстві, а тому і їх доля зросла у структурі інвестиційного портфеля НПФ.

Досліджуючи розвиток недержавного пенсійного забезпечення по регіонам країни необхідно відмітити, що НПФ ведуть свою діяльність у них нерівномірно. Найбільша їх кількість зосереджена у Києві – приблизно 78% усіх фондів. Крім столиці, вони функціонують також у Харкові, Донецьку, Дніпропетровську. На сьогоднішній день у багатьох областях України таких як Вінницька, Закарпатська, Волинська, Кіровоградська, Луганська, Рівненська, Чернівецька, Тернопільська, Хмельницька, Чернігівська не створено жодного фонду. Відповідно і кількість учасників, які приймають участь у недержавному пенсійному забезпеченні, у цих регіонах набагато менша. Таким чином, можна зробити висновок, що недержавні пенсійні фонди функціонують в промислово-розвинутих центрах і регіонах, в яких ведуть свою діяльність великі підприємства і об’єднання. Нерівномірність розміщення недержавних пенсійних фондів по регіонах має значний вплив на загальний розвиток недержавного пенсійного забезпечення в Україні.

Враховуючи сучасну ситуацію у сфері недержавного пенсійного забезпечення, невисокий рівень довіри населення до третього рівня пенсійної системи, більшість фахівців відмічають, що для його подальшого розвитку важливу роль повинна зіграти держава. На даному етапі розвитку цього рівня пенсійного системи державні структури повинні створити такі умови, які могли б гарантувати учасникам недержавного пенсійного забезпечення захист їхніх пенсійних активів від різноманітних ризиків, які можуть проявлятися у нинішніх умовах. Це означає, що повинна бути сформована ефективна система державного нагляду у сфері недержавного пенсійного забезпечення.