
- •Екзаменаційний білет № 4
- •Полум'яна емісійна спектроскопія
- •Оптична спектроскопія
- •Екзаменаційний білет № 5
- •Екзаменаційний білет № 6
- •Принцип дії
- •Принцип дії
- •Принцип роботи
- •Екзаменаційний білет № 7
- •Теоретичні методи досліджень
- •Метод молекулярних орбіталей
- •Квантово-хімічний метод
- •Екзаменаційний білет № 12
- •Месбауерівська спектроскопія
- •Електронна спектроскопія хімічного аналізу
- •Екзаменаційний білет № 13
- •Електродіаліз
- •Електроосмос
- •Екзаменаційний білет № 14
- •Екзаменаційний білет № 15
- •Рентгеновская дифрактометрия
- •Екзаменаційний білет № 16
Екзаменаційний білет № 13
1. Фундаментальні фізичні явища. Розділи фізики. Загальний перелік методів аналізу, що базуються на цих явищах.
Теорія |
Основні розділи |
Концепції |
Класична механіка |
Закони Ньютона, Механіка Лагранжа, Гамільтонова механіка,Теорія хаосу, Гідродинаміка, Механіка суцільних середовищ |
Вимір, Простір, Час, Рух, Швидкість, Прискорення, Маса, Імпульс, Сила, Енергія,Момент імпульсу, Закони збереження, Гармонічний осцилятор, Хвиля, Робота,Потужність |
Електромагнетизм |
Електростатика, Електрика, Магнетизм, Рівняння Максвелла |
Електричний заряд, Електричний струм, Електричне поле, Магнітне поле,Електромагнітне поле, Електромагнітне випромінювання, Магнітний монополь |
Термодинаміка,Статистична механіка |
Кінетична теорія |
Стала Больцмана, Ентропія, Вільна енергія, Теплота, Температура |
Квантова механіка |
Інтеграл вздовж траєкторій, Рівняння Шредінгера |
Гамільтоніан, Ідентичні частинки, Стала Планка, Квантове зчеплення, Квантовий гармонічний осцилятор, Хвильова функція |
Теорія відносності |
Спеціальна теорія відносності, Загальна теорія відносності |
Принцип еквівалентності, 4-імпульс, Система відліку, Простір-час, Швидкість світла |
Квантова теорія поля |
Квантування невзаємодіючих полів, Теорія збурень |
Регуляризація, Перенормування, Ренормгрупа, Фізичний вакуум |
2. Мас-спектроскопія: електронного удару; польової йонізації, лазерної десорбції.
Мас-спектрографія — метод визначення хімічного, фазового складу і молекулярної структури речовини, що базується на реєстрації спектра мас йонів, утворених внаслідок іонізації атомів і (або) молекул проби. Маса іона визначається за його відхиленням у магнітному полі.
Іонізацію здійснюють пучком електронів або йонів, лазерним випромінюванням тощо. Рідини перед іонізацією часто випаровують. Мас-спектрографія належить до найінформативніших методів і відрізняється високими аналітичними характеристиками, дозволяє провести аналіз твердих, рідких і газоподібних речовин. Число хімічних елементів, що одночасно визначаються у природних об'єктах — до 40; одночасно з елементним складом (з точністю до 1% при наявності стандартних зразків і до 30% при безеталонному аналізі) визначається ізотопний склад (з точністю до 10ˉ¹-10ˉ² %) речовини.
У геології, геохімії, космохімії використовують три основні напрямки мас-спектрографії: ізотопний, молекулярний і елементний аналізи.
Ізотопний аналіз (вимірювання поширеності ізотопів різних елементів в земних і космічних об'єктах та їх варіацій) дозволяє:
- отримувати інформацію про первинний ізотопний склад елементів, пов'язаний з процесами, що відбувалися під час формування Сонячної системи або в період, що передував (процеси нуклеосинтезу);
- встановлювати розповсюдженість радіогенних ізотопів;
- визначати абсолютний вік порід, мінералів і рудних тіл;
- вимірювати варіації розповсюдженості стабільних ізотопів в земній корі, її надрах і космічних об'єктах;
- вивчати роль біосфери в процесах формування родов. горючих корисних копалин (вугілля, нафти і газу).
Молекулярний аналіз (аналіз складних сумішей органічних сполук і визначення їх структури) використовується для визначення складу органічних сполук у ґрунтах, реєстрації органічного забруднення вод, для вивчення складу нафт і їх фракцій з метою оптимізації процесів їх переробки.
Елементний аналіз дозволяє визначати склад домішок порід, мінералів і рудних утворень і дослідити розподіл елементів в мікрооб'ємах природних об'єктів, пов'язаний з магматичними і осадовими процесами.
Мас-спектроскопія: електронного удару; польової йонізації, лазерної десорбції
Существует много способов сообщить заряд нейтральной частице. В зависимости от задач исследования, а также от устойчивости частицы выбор падает на тот или иной способ ионизации. Наиболее широко применяется до настоящего времени метод электронного удара. Ионизация происходит при столкновении пучка электронов с энергией 40 – 80 эВ с молекулами исследуемого вещества. Время взаимодействия электрона с молекулой порядка 10-18 с, и в результате образуется молекулярный положительный ион, а избыточная кинетическая энергия уносится двумя электронами. Если время жизни образующегося молекулярного иона меньше 10- 6 с, то он не достигает регистрирующего устройства и отсутствует в масс-спектре. В этом случае фиксируются лишь продукты распада молекулярного иона, время жизни которых превышает 10- 6 с. Этот процесс называется фрагментацией, а продукты распада – фрагментарными или осколочными ионами.
Способы разделения ионов.
Как способов ионизации, так и способов пространственного разделения ионов существует достаточно много.
Масс-спектрометр
требует создания в нем очень чистого
вакуума. Давление остаточного газа в
приборе обычно составляет около 10-7 –
10-10 мм рт.ст. Нейтральные молекулы
исследуемого газа поступают в область
камеры ионизации, где подвергаются
столкновению с ионизирующими электронами.
При этом часть молекул (около 0,1%)
превращается в ионы по схемам, приведенным
выше. Электрическое поле, образованное
ускоряющей разностью потенциалов Uуск,
сообщает ионам кинетическую энергию.
Используя закон сохранения энергии,
получим
На ион, влетающий со скоростью υ в масс-анализатор, действует сила Лоренца:
Fл = qυB
В
данном случае вектор магнитной индукции
направлен на нас (значок
),
а угол a между B и υ равен 900.
В
то же время Fл является по своему характеру
центростремительной силой:
и,
следовательно,
В
результате ион с массой m и зарядом z
будет двигаться в магнитном поле по
дуге окружности радиуса R, определяемого
из соотношения
Таким
образом, изменяя либо Uуск , либо B, можно
заставлять двигаться по окружности
радиуса Rд , на линии которой находится
щель входа в детектор, ионы той или
другой массы или величины заряда.Записывая
зависимость ионного тока от m / z,
получают набор пиков, называемый
масс-спектром.
Еще один способ
разделить ионы по массам – создать
кратковременный импульс постоянного
электрического поля (рис. 3). Приобретая
скорость
ионы
долетают до коллектора за время
Масс-спектрометрия с прямой лазерной десорбцией (англ. Direct Laser Desorption - Mass Spectrometry - LDMS) — десорбционный метод ионизации, обусловленной воздействием лазерного излучения на поверхность нелетучей пробы. Термин «лазерная десорбция» используется в тех случаях, когда лазерное воздействие на поверхность образца ограничено лишь десобцией молекул, молекулярных радикалов и молекулярных ионов. Если же мощность лазерного излучения достаточна для диссоциации и ионизации продуктов лазерного воздействия (лазерной абляции), то есть формирования пара атомарных ионов над поверхностью образца, в этом случае такая методика обычно называется лазерно-искровая масс-спектрометрия (ЛИМС) или просто лазерная микромасс-спектрометрия.
Эффективный и направленный перенос энергии во время акта индуцированной лазером десорбции при помощи матрицы приводит к большому выходу ионов незатронутого аналита и позволяет проводить измерения соединений с субпикомолярной чувствительностью. Вдобавок, удобство MALDI для анализа гетерогенных образцов делает его очень привлекательным для масс-анализа сложных биологических образцов, как, например, гидролизат белков.
3. Електрокінетичні явища і методи аналізу.
Електрокінетичні явища, група явищ, що спостережуваних в дисперсних системах і капілярах і виражаються або у виникненні руху однієї з фаз по відношенню до іншої під дією зовнішнього електричного поля ( електроосмос, електрофорез) , або у виникненні різниці потенціалів у напрямі відносного руху фаз, що викликається механічними силами (седиментаційний потенціал, або ефект Дорну, потенціал течії). Е. я. обумовлені існуванням на кордоні фаз надлишкових зарядів, розташованих у вигляді двох протилежно заряджених шарів, званих подвійним електричним шаром .