Проблемні питання та ситуації розділу 6

ДОДАТОК 2

НОРМАТИВНІ АКТИ, ЯКІ ВИКОРИСТАНІ В ПОСІБНИКУ

Додаток до розділу 4

«Методичні рекомендації щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках України, постанова Правління НБУ від 02.08.2004 № 361»

Кредитний ризик – це наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через неспроможність сторони, що взяла на себе зобов’язання, виконати умови будь-якої фінансової угоди із банком або в інший спосіб виконати взяті на себе зобов’язання. Кредитний ризик є в усіх видах діяльності, де результат залежить від діяльності контрагента, емітента або отримувача. Він виникає кожного разу, коли банк надає кошти, бере зобов’язання про їх надання, інвестує кошти або іншим чином ризикує ними відповідно до умов реальних чи умовних угод незалежно від того, де відображається операція – на балансі чи поза балансом.

Під час оцінки кредитного ризику доцільно розділяти індивідуальний та портфельний кредитні ризики. Джерелом індивідуального кредитного ризику є окремий, конкретний контрагент банку – отримувач, боржник, емітент цінних паперів. Оцінка індивідуального кредитного ризику передбачає оцінку кредитоспроможності такого окремого контрагента, тобто його індивідуальної спроможності своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за прийнятими зобов’язаннями. Портфельний кредитний ризик виявляється у зменшенні вартості активів банку (іншій, аніж внаслідок зміни ринкової процентної ставки).

Джерелом портфельного кредитного ризику є сукупна заборгованість банку за операціями, яким притаманний кредитний ризик – кредитний портфель, портфель цінних паперів, портфель дебіторської заборгованості тощо. Оцінка портфельного кредитного ризику передбачає оцінку концентрації та диверсифікації активів банку.

Міжнародному кредитуванню, крім кредитного ризику, притаманний ризик країни, який виникає через особливості економіки, соціального ладу та політичного устрою країни отримувача. Ризик країни особливо помітний у разі кредитування іноземних урядів або їхніх установ, оскільки таке кредитування зазвичай є незабезпеченим. Проте цей ризик має завжди враховуватися в кредитній та інвестиційній діяльності – не має значення, у якому секторі – державному чи приватному. Є також компонент ризику країни, відомий як трансферний ризик, який виникає в тому випадку, коли заборгованість користовуча кредитом не номінована в національній валюті. Незважаючи на фінансовий стан отримувача, валюта заборгованості може виявитися недоступною для нього.

Фактори оцінки.(табл.Д.1, Д.2)

Для оцінки кредитного ризику менеджери мають враховувати викладені нижче фактори. Ці фактори є рекомендованими критеріями,

їх перелік може бути розширений наглядовцями в разі потреби. Вони є оглядом моментів, які можуть допомогти наглядовцю приймати рішення в межах системи оцінки ризиків.

Фактичні дані наявної в банку постійно діючої системи оцінки та контролю ризиків мають забезпечувати прийняття керівництвом адекватних та ефективних рішень і враховуються наглядовцями під час оцінки ризику банку.

Фактори оцінки такі:

• існування адекватної, ефективної, доведеної до виконавців внутрішньої нормативної бази (положень, процедур тощо) щодо управління кредитним ризиком, затвердженої відповідними органами банку, виходячи з принципів корпоративного управління, а також відповідної практики виконання її вимог;

• склад портфелів активів (кредитний, інвестиційний тощо) та існування концентрацій.

Суттєві фактори включають такі:

• продукти,

• види економічної діяльності,

• класифікація/рейтинги ризику,

• походження заборгованості,

• клієнти; розмір кредитів,

• географічні регіони

• пов’язані/споріднені контрагенти

• джерела погашення,

• застава,

• рівень забезпечення кредитного ризику заставою (під час оцінки застави наглядовці мають аналізувати вид застави, якість, рівень покриття заборгованості заставою, адекватність та періодичність переоцінки застави, можливість реалізації, а також рівень і характер винятків у документації),

• обсяг умовних зобов’язань банку (гарантій, непокритих і резервних акредитивів, кредитних ліній, обов’язкових та не обов’язкових до надання тощо),

• тенденції щодо зростання обсягів активних операцій, прострочень, негативно класифікованих кредитів і збитків від активних операцій,

• достатність резервів банку під можливі втрати за активними операціями,

• наявність своєчасної, достовірної та повної управлінської інформації,

• ефективність кредитного адміністрування, включаючи кредитний аналіз, моніторинг, роботу з проблемними активами, оцінку застави і документальне оформлення застави,

• адекватність методів, що використовуються для визначення кредитних проблем,

• рівень комплектації і кваліфікація кадрів, зважаючи на обсяг та складність активних операцій банку,

• чи застосовуються належні облікові підходи щодо балансових та позабалансових активів та резервів,

• наявність належних механізмів контролю (аудит, внутрішні перевірки кредитної діяльності, відповідні процедури тощо) для класифікації портфелів, забезпечення точності даних і моніторингу дотримання положень або законів.

Таблиця Д.1

Кількісні параметри кредитного ризику

Продовження таблиці Д.1

Якість управління кредитним ризиком

Урахування нижчезазначених факторів надає можливість оцінити якість управління ризиком

Таблиця Д.2

Продовження таблиці Д.2

Додаток до розділу 10

«Порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків», постанова Правління Національного банку України від 6 липня 2000 року № 279 (Витяг)

6. Класифікація кредитного портфеля

6.1. Здійснюється класифікація кредитного портфеля за ступенем ризику та визначається категорія кредитної операції –таб.Д.3

Таблиця Д.3

Класифікація кредитного портфелю

Категорія заборгованості за кредитами, які включені до портфеля однорідних споживчих кредитів, визначається банком щомісяця залежно від кількості днів прострочення основного боргу та/або відсотків/комісій за ним - таб.Д.4:

Банки мають право самостійно встановлювати більш жорсткі критерії для віднесення цієї заборгованості до відповідної категорії.

6.2. Банк має право віднести кредитну операцію, за якою стан обслуговування користувачем боргу протягом останніх шести

Таблиця Д.4

Величина резерву для споживчих кредитів

місяців визначений як "добре", до категорії "під контролем" (якщо користувач віднесений до класу "В") або "субстандартна" (якщо користувач віднесений до класу "Г") за умови, що на момент здійснення класифікації кредитний договір діє не менше ніж шість місяців і сплата відсотків за ним передбачена не рідше одного разу на місяць.

Банк не має права застосовувати норми абзацу першого цього пункту під час класифікації кредитної операції, якщо користувач не має кредитної історії, а також якщо класифікація фінансового стану користувача здійснена банком на підставі пункту 4.7 глави 4 цього Положення.

Банк має право підвищити на один рівень категорію кредитної операції під час здійснення довгострокового кредитування під інвестиційний проект, розрахунок ефективності якого (у тому числі доходу, що планується отримати від його реалізації) забезпечує погашення кредиту і відсотків/комісій за ним відповідно до умов кредитного договору за умови, що бізнес-план реалізації інвестиційного проекту виконується.

Банк не має права застосовувати норми абзаців першого та третього цього пункту під час класифікації кредитної операції, що здійснюється на підставі кредитного договору, до якого вносяться зміни, що погіршують умови для кредитора, а також пролонгованого кредитного договору.

Банк не має права одночасно застосовувати норми абзаців першого та третього цього пункту.

Банк не має права відносити пільгові кредити до категорій "стандартна" і "під контролем". 

6.3. Під час класифікації операцій за врахованими векселями, крім оцінки фінансового стану визначеної банком зобов'язаної за векселем особи, також ураховується строк погашення заборгованості.

Якщо заборгованість за простроченими векселями прострочена не більше ніж 30 днів, то така кредитна операція не може бути класифікована вище ніж "сумнівна".

Заборгованість за простроченими векселями зі строком прострочення більше ніж 30 днів має належати до категорії "безнадійна".

Під час визначення розміру резерву за врахованими векселями сума, що підлягає резервуванню, визначається, виходячи з урахованої вартості векселя та амортизації дисконту.

Кредитні операції у вигляді врахування векселів, за якими кошти надаються одній особі, а погашення заборгованості здійснюється іншою, аналітичний облік таких операцій ведеться щодо

тієї особи, яка відповідно до умов угоди має здійснювати погашення кредитної заборгованості.

6.4. Оцінка якості кредитної операції здійснюється до часу виконання користувачем/контрагентом зобов'язання за нею (надходження коштів) незалежно від виду зобов'язання (або його заміни на інший вид).

6.5. При класифікації кредитних операцій за ступенями ризику і віднесенні їх до груп, за якими розраховується резерв за факторингом, наданими зобов'язаннями (аваль), виконаними гарантіями та поруками, враховується строк погашення заборгованості, а саме:

7. Критерії прийняття забезпечення за кредитними операціями при розрахунку резервів

7.1. Під час визначення чистого кредитного ризику для розрахунку резерву сума валового кредитного ризику окремо за кожною кредитною операцією може зменшуватися на вартість

прийнятного забезпечення, що зазначене в цьому пункті, або об'єкта фінансового лізингу (рухомого майна).

При розрахунку резерву за заборгованістю, що сформувалась за портфелем однорідних споживчих кредитів, забезпечення за цими кредитами до уваги не береться.

7.1.1. Безумовні гарантії, що беруться до розрахунку резерву під кредитні ризики:

• Кабінету Міністрів України,

• банків, які мають офіційний кредитний рейтинг не нижчий,

ніж "інвестиційний клас",

• урядів країн категорії "А" ,

• міжнародних багатосторонніх банків (Міжнародний банк

реконструкції та розвитку, Європейський банк реконструкції

та розвитку),

• забезпечені гарантії банків України.

7.1.2. Предмети застави (майно та майнові права користувача чи третіх осіб - майнових поручителів), що беруться до розрахунку резерву під кредитні ризики:

• майнові права на грошові депозити, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж "інвестиційний клас",

іменні ощадні сертифікати, що випущені банком-кредитором, або майнові права на грошові кошти користувача чи майнового поручителя, що розміщені на депозиті в банку-кредиторі, за умови безперечного контролю та доступу банку-кредитора до цих коштів, обумовленого договором, у разі невиконання користувачем зобов'язань за кредитом. Не приймаються до розрахунку резерву майнові права на грошові кошти банку, який одночасно є користувачем і кредитором та кошти якого розміщені в банку,

• кредиторі на подібних з отриманим у нього кредитом або залученим депозитом умовах (сума, строк та вид валюти),

• дорогоцінні метали, які належать користувачеві і знаходяться на зберіганні в банку-кредиторі, та за умови безперечного права звернення банком-кредитором стягнення, обумовленого договором, на ці метали в разі невиконання користувачем зобов'язань за кредитом,

• державні цінні папери,

• недержавні цінні папери - облігації та акції підприємств, що мають активний ринок, ощадні сертифікати на пред'явника, що випущені банком-кредитором, ощадні сертифікати інших банків, інвестиційні сертифікати, 

• зареєстроване нерухоме майно (яке перебуває на території України),

• рухоме майно (майно в матеріальній формі, яке не є нерухомістю),

• іпотечні облігації та іпотечні сертифікати,

• майнові права на нерухоме майно, що належить до житлового фонду, - майнові права на об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, що належить до житлового фонду та яке стане власністю користувача після укладення договору іпотеки, за умови, якщо користувач документально підтвердив свої права щодо набуття ним у власність відповідного нерухомого майна в майбутньому, беруться до розрахунку протягом двох років з дати отримання кредиту,

• інші майнові права.

У разі здійснення кредитних операцій в іноземній валюті з фізичними особами до розрахунку резерву під кредитні ризики приймаються майнові права на грошові депозити або іменні депозитні сертифікати, випущені банком-кредитором, нерухоме майно, майнові права на майбутнє нерухоме майно, що належить до житлового фонду, транспортні засоби та банківські метали.

У разі здійснення кредитних операцій з нерезидентами (крім банківських установ і фізичних осіб, які оформили дозвіл на працевлаштування в Україні або які є працівниками розташованих на території України іноземних дипломатичних, консульських, торговельних та інших офіційних представництв, міжнародних організацій та їх філій, що користуються імунітетом і дипломатичними привілеями) до розрахунку резерву під кредитні ризики приймаються тільки майнові права на грошові депозити або іменні депозитні сертифікати та нерухоме майно, що розташоване на території України та належить на правах власності цим нерезидентам або поручителю-резиденту, гарантії банків, які мають офіційний кредитний рейтинг не нижче ніж "інвестиційний клас". Ця норма не поширюється на кредитні операції, що здійснюються іноземними філіями українських банків.

За операціями з розміщення та залучення грошових коштів між двома банками, що здійснюються в різних валютах в еквівалентній сумі та на однакові строки (установлені під час укладення договору), до розрахунку резерву під кредитні ризики приймаються майнові права на такі грошові кошти за умови обов'язкового оформлення договору застави на всю суму цих коштів.

7.1.3. Сума забезпечення береться до розрахунку резервів під кредитні ризики з урахуванням коефіцієнтів залежно від категорії кредитної операції. (таб.Д.5, Д.7)

За операціями фінансового лізингу, об'єктами якого є рухоме майно, до розрахунку резерву береться вартість об'єкта фінансового лізингу залежно від строку його перебування в лізингоодержувача (з дати передавання йому об'єкта) за коефіцієнтами (таб.Д.6).

Таблиця Д.5

Безумовні гарантії і коефіцієнти

Таблиця Д.6

Вартість об’єкту застави при фінансовому лізингу

7.2. Вартість предмета застави визначається банком при кредитуванні за ринковою вартістю. Застава оформляється договором застави відповідно до Закону України "Про заставу". Банк зобов'язаний здійснювати розрахунок вартості предмета застави у вигляді цінних паперів відповідно до вимог глави 3 Положення про порядок формування резерву під операції банків України з цінними паперами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.02.2007 N 31, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.03.2007 за N 189/13456 (зі змінами).

Загальною вимогою до розміру забезпечення за кредитною операцією є перевищення його ринкової вартості порівняно із сумою основного боргу та відсотків за ним з урахуванням обсягу можливих витрат на реалізацію застави в разі невиконання користувачем своїх зобов'язань.

Застава береться до розрахунку резерву під кредитні ризики в частині, пропорційній розміру кожного кредиту, якщо предмет застави є забезпеченням за двома або кількома кредитами.

Якщо один з таких кредитів є простроченим понад 30 днів, то під час розрахунку резерву за всіма іншими кредитами цей предмет застави не приймається.