18. Сутність капіталу. Постійний і змінний капітал.

(Визначення капіталу (5); постійний капітал (5); змінний капітал (5); критерії ділення капіталу на постійний і змінний (10); що показує це ділення (5))

Капітал є само зростаюча вартість, вартість, яка приносить додаткову вартість. Існує і інша точка зору, згідно з якою капіталом є будь-які засоби виробництва. Засоби виробництва стають капіталом, якщо вони використовуються в процесі виробництва найманими робітниками, які створюють додаткову вартість. Отже капітал не річ, а певні виробничі відносини, які виникають і функціонують на певному історичному ступені розвитку суспільства.

Капітал – це відносини між двома класами, один з яких є власником засобів виробництва, інший – позбавлений їх, тому змушений продавати свою робочу силу і піддаватися експлуатації.

Найбільш глибоко сутність капіталу розкривається в його поділі на постійний і змінний капітал.

Відомо, що для здійснення процесу виробництва необхідні засоби виробництва і робоча сила. Робітники своєю конкретною працею переносять вартість спожитих засобів виробництва на вартість виготовлених товарів: авансований капітал - ця вартість без будь-яких змін буде перенесена на вартість готової продукції. Величина вартості, авансованої на купівлю засобів виробництва, не змінюється, тому вона називається постійним капіталом (С - constant).

Постійний капітал – це капітал, вартість якого не змінюється в процесі виробництва, а переноситься конкретною працею на вартість товару.

Розглянемо, яку роль відіграє робоча сила. Робітники впродовж необхідного робочого часу створили нову вартість, яка дорівнює вартості їх робочої сили. На цьому процес виробництва не припинився: протягом додаткового робочого часу вони створили додаткову вартість.

Вартість авансована капіталістом на придбання робочої сили, змінила свою величину на величину додаткової вартості. Тому капітал, авансований на купівлю робочої сили, отримав назву «змінний капітал».

Змінний капітал визначається буквою V (variable – той, що змінюється, змінний).

Додаткова вартість визначається буквою M (від німецького mehrwert).

Формула вартості товару T = C + ( V + M ),

де С – постійний капітал, перенесена вартість засобів виробництва, вартість, яка існувала до початку виробництва.

(V + M) - знову створена, нова вартість, яка дорівнює вартості робочої сили і додатковій вартості. Цієї вартості до початку процесу виробництва не існувало.

Критерії розрізнення постійного та змінного капіталів: різна роль двох частин капіталу в утворенні вартості товару, в створені додаткової вартості. Постійний капітал не створює додаткової вартості, це здійснює лише змінний капітал, точніше, абстрактний труд найманих робітників, що представляє змінний капітал в процесі виробництва. Оскільки додаткова вартість – плід змінного капіталу, тому для вимірювання степені експлуатації найманих робітників додаткову вартість слід зіставляти зі змінним капіталом.

19. Робочий день та його структура і границі. Необхідна та додаткова праця.

(Визначення робочого дня (5); структура робочого дня (10); межі робочого дня (15))

Робочий день – це час доби, на протязі якого робочий працює на підприємстві капіталіста.

В умовах капіталістичного товарного виробництва робочий день приховано поділяється на дві частини – на необхідний і додатковий робочий час. Протягом необхідного робочого часу робітник створює вартість, яка дорівнює вартості його робочої сили. Протягом додатково робочого часу він створює додаткову вартість.

Додаткова вартість, що виробляється шляхом абсолютного збільшення робочого дня за межі необхідного робочого часу, називається абсолютною додатковою вартістю.

Є максимальні межі робочого дня: фізична і соціальна, пов’язані з необхідністю задовольняти фізичні і соціальні потреби найманих робітників. Співвідношення класових сил визначає тривалість робочого дня.У наші часи у багатьох країнах з розвинутою ринковою економікою законодавство встановило 8-годинний робочий день, тому збільшення абсолютної додаткової вартості відбувається за рахунок підвищення інтенсивності праці, наднормових робіт, приробітків після основної норми. В США використовується термін “moon lighting” – робота при місячному світлі. Середня тривалість приробітків – 13 годин на тиждень. Другий спосіб збільшення виробництва додаткової вартості полягає в тому, що при незмінному робочому дні зменшується частка необхідного робочого часу і, відповідно зростає частка додаткового робочого часу.