15. Перетворення грошей у капітал. Загальна формула капіталу та її протиріччя.

(Аналіз формул: простого товарного обігу (5); загальної формули капіталу (5); їх загальні риси і розбіжності (5); суперечності загальної формули капіталу: визначення, аналіз (10); розв’язання суперечностей (5))

Гроші самі по собі ще не є капіталом, вони перетворюються у капітал тільки внаслідок їх використання з метою отримання прибутку, за рахунок якого вони само зростають. Звідси – найзагальніше і найпростіше визначення капіталу: капітал - це само зростаюча вартість.

Самозростання вартості відбувається тільки тоді, коли власник може збільшити її величину.

Відомо, що товарне виробництво у своєму розвитку проходить дві стадії: просте товарне виробництво і капіталістичне товарне виробництво.

Відносини простих товаровиробників відбиває формула:

Т - Г - Т , «товар – гроші – товар» (1). Рух починається і закінчується товаром, певною споживною вартістю. Ремісник виходить на ринок зі своїм товаром, продає його, а на отримані гроші купує необхідні йому товари (засоби виробництва для забезпечення продовження процесу виробництва і предмети особистого споживання). Гроші тут відіграють роль посередника при обміні одного товару на інший. Таким чином, метою цього руху є отримання споживної вартості.

Формула капіталістичного товарного обігу

Г - Т - Г’ «гроші – товар – гроші штрих» (2). Відбиває рух, який перетворює гроші на капітал. Рух починається і закінчується грошима. Але Г’ більше за Г на величину додаткової вартості: Г’ = Г + dГ . Відбулося самозростання вартості. Метою цього руху є вартість, що зростає. Отже: капітал - це вартість, яка приносить додаткову вартість.

Формула Г - Т - Г’ є всезагальною формулою капіталу.

Загальна формула капіталу містить у собі внутрішні протиріччя. По-перше, формула породжує уявлення, що зростання вартості відбувається при обміні, тобто у сфері обігу. Власник грошей купив якийсь товар, а потім, продавши його, отримав більшу вартість. Це уявлення суперечить законам товарного виробництва, насамперед – закону вартості, згідно з яким товари обмінюються як еквіваленти.

Отже, зростання вартості не може відбутися у сфері обігу. По-друге, капітал не може виникнути у сфері обігу і, у той же час, не може виникнути поза сферою обігу. Власнику грошей потрібно знайти на ринку такий товар, який має властивість створювати вартість, більшу від своєї власної вартості. Таким товаром є робоча сила. У процесі праці робоча сила переносить своєю конкретною працею вартість спожитих засобів виробництва на вартість товару і абстрактною працею створює нову вартість, яка дорівнює вартості робочої сили, а також вартість, понад вартості своєї робочої сили – додаткову вартість. Так відбувається процес самозростання вартості.

Придбанням робочої сили і розв’язуються (знімаються) протиріччя загальної формули капіталу.

16. Робоча сила як товар. Споживна вартість і вартість товару робоча сила.

(Визначення поняття «робоча сила» (5); умови перетворення робочої сили в товар (7); споживча вартість товару робоча сила (5); вартість товару робоча сила (8); фактори, що визначають величину вартості товару робоча сила (5))

Робоча сила – це здатність людини до праці. К. Маркс: «Під робочою силою, або здатністю до праці, ми розуміємо сукупність фізичних і духовних здібностей, які має організм, людина, і які вона пускає в хід кожного разу, коли виробляє будь-які споживні вартості».

Для того, щоб робоча сила перетворилася на товар, необхідні такі умови:

1. Особиста свобода носія робочої сили, право і можливість розпоряджатися своєю робочою силою. Безумовно, раб, кріпак могли працювати, створювати продукт, але їхня робоча сила не була товаром. Раб і кріпак належали пану і тільки він вирішував, як вони будуть застосовувати свою здатність до праці.

2. Робітник повинен бути позбавлений засобів виробництва і існування. Доки засоби виробництва належали самому товаровиробнику, він продавав вироблений ним товар. Якщо у людини немає засобів виробництва, вона може продавати тільки те, що в неї є - свою здатність до праці, тобто робочу силу.