Питання 4

Виклики. проблеми. загрози у сфері функціонування радіомовлення в Україні. •чимало радіожурналістів однобічно й суб'єктивно, виходячи зі своїх замшілих політичних та ідеологічних переконань, висвітлює факти, події, явища, часто їх викривляючи, забруднюючи у такий спосіб наш, спільний для всіх громадян, інформаційний дім, обдурюючи людей і самих себе. До того ж, значна частина працівників приватних радіоорганізаційне має професійної освіти, належного досвіду журналістської, редакторськоїроботи, не володіє літературною українською мовою. • Відчуваєтьсярізке зниже ння загальної та мовної культури, порушення граматичнихі лексичних норм, які забезпечують правильність, точність, образність і художнюцінність мови.Комерціалізація радіоефіру спричинила такожнебезпечні для українського суспільства чинники. Насильство, секс, злочини, нещасні випадки, скандали заповнили інформаційні випуски. Приватнірадіоорганізації потрапляють у власність транснаціональних, нерідко антиукраїнських (!), корпорацій, які прагнуть наживи за правилами великогобізнесу. •Журналісти приватних радіостанцій здебільшого розповідають своїйаудиторії про інтриги і закулісну боротьбу і лише зрідка звертаються додійсно важливих проблем національного державотворення. •Знижується загальний рівень культури мовлення,скорочується дистанція між "серйозним" радіо і радіо, яке поширю є чужоземну і чужомовну низькопробну масову культуру. Засоби масової інформації, насамперед, телебачення і радіомовлення, які стоять на службі індустрії розваг, підкріплюють космополітичні, споживацькі, безнаціональні, аполітичні норми та цінності, не сприяють формуванню громадянсько державницького мислення, активної національно-патріотичної позиції, високоморальних естетичних смаків. чимало приватних радіоорганізацій збіднює, спрощує, а інодінавіть примітизує національний інформаційний простір, бо в них на передньому плані винятково особисті, фінансові, а не державні, суспільні інтереси. Окремі з них поширюють тенденційну антиукраїнську інформацію, сприяють не лише зросійщенню, а й американізації українців. •Серйозною причиною кризових явищ державного радіо є занепаддротового мовлення, яке в радянську пору, як уже мовилось, булоосновним засобом поширення програм. В умовах же ринку, де гору бере не ідеологія, а фінансова доцільність, цей вид мовлення виявився нездатним витримувати найменші випробування на життєздатність. •Не вирішене важливе питання розподілу колишніх синхронних мереж Радянського Союзу, які займають найефективніші частотні смуги.

Питання 5

Закон України «Про телебачення та радіомовлення». Характеристика його основних положень. 21 грудня 1993 року

Цей Закон відповідно до Конституції України та Закону України "Про інформацію" регулює відносини, що виникають у сфері телевізійного та радіомовлення на території України, визначає правові, економічні, соціальні, організаційні умови їх функціонування, спрямовані на реалізацію свободи слова, прав громадян на отримання повної, достовірної та оперативної інформації, на відкрите і вільне обговорення суспільних питань. Складається з 10 розділів та включає 75 статей. у І розділі знаходяться загальні положення. у 1 статті зазначаються основні терміни, які вживаються для цілей цього закону. у 2 статті визначаються сфери дії Закону – «Дія цього Закону поширюється на відносини між суб'єктами діяльності в галузі телебачення і радіомовлення незалежно від

їхньої форми власності, мети створення, виду статутної діяльності,

а також від способу розповсюдження телерадіопрограм та передач,

розрахованих на масове приймання споживачами». Стаття 3. Законодавство про телебачення і радіомовлення Стаття 4. Основні принципи державної політики у сфері телебачення і радіомовлення. ВСЬОГО – 9 принципів «1. Держава проводить політику протекціонізму щодо розповсюдження програм і передач вітчизняного виробництва….6. Держава гарантує реалізацію прав на інформацію, на вільне і відкрите обговорення суспільно важливих проблем із застосуванням телебачення і радіомовлення». Стаття 5. Гарантії свободи діяльності телерадіоорганізацій 3 ПУНКТИ «1. Цензура інформаційної діяльності телерадіоорганізації

забороняється.

2. Телерадіоорганізація є незалежною у визначенні змісту

програм та передач.» Стаття 6. Неприпустимість зловживання свободою діяльності

телерадіоорганізацій «2. Не допускається використання телерадіоорганізацій для: поширення відомостей, що становлять державну таємницю, або ншої інформації, яка охороняється законом;

акликів до насильницької зміни конституційного ладу України; закликів до розв'язування війни, агресивних дій або їх пропаганди; необґрунтованого показу насильства;…і т.д.» Стаття 7. Державне управління та регулювання у сфері телерадіомовлення ВСЕ ПРО Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення Стаття 8. Захист економічної конкуренції у сфері телерадіомовлення захист економічної конкуренції, Антимонопольний комітет, «4. Забороняється застосування демпінгових тарифів на рекламу

та надання послуг.»

Стаття 9. Захист інтересів держави та національного телерадіовиробництва «1. У загальному обсязі мовлення кожної телерадіоорганізації

не менше 50 відсотків має становити національний аудіовізуальний

продукт або музичні твори українських авторів чи виконавців». Стаття 10. Вживання мов в інформаційній діяльності телерадіоорганізацій «Вживання мов в інформаційній діяльності телерадіоорганізацій

визначається статтею 24 Закону України "Про засади державної

мовної політики". Питання 6

Законодавча база у сфері функціонування радіомовлення в Україні. Законодавство України про телебачення і радіомовлення

складається з Конституції України, Закону України

"Про інформацію", цього Закону(про телебачення і радіомовлення),

законів України "Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України", "Про Національну раду України з питань телебачення

і радіомовлення», "Про телекомунікації»,

"Про радіочастотний ресурс України" ( 1770-14 ), міжнародних

договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою

України.