Питання 29

Розважально-рекреативна функція радіомовлення як соціальний феномен. «Попосова» культура та новий тип слухача.

8. Розважальна функція (за Лизанчуком)

Багато людей чекає від радіо, як і від інших ЗМІ, передусім задоволення потреб у розвагах, відпочинку та емоційній розрядці. Вони бажають за допомогою радіо на мить відійти від круговерті буденності. Можливість відпочити, розважитися - одна із привабливих рис радіомовлення, один із популярних мотивів прослуховування передач. Розважальні програми покликані допомогти скинути втому, напруження, підняти настрій, загальний тонус. В ефірі звучать передачі, які спеціально призначені для розваг, так і ті, що разом із розвагами виконують інші функції. До перших належать музичні передачі, естрадні концерти, гумор, конкурси, вікторини. Розважальна функція тут близько підходить до естетичної, але все ж таки не зливається з нею. Естетичне переживання виникає внаслідок сприймання творів мистецтва, вимагає активного "включення" почуттів і думок слухачів, що у такий спосіб приносить задоволення. Розважальні передачі передбачають легке, невимушене ставлення до них. Тут важливий і намір, тобто психологічна готовність, схильність до певного споживання ефірної продукції. Але це не означає, що розважальні програми належать до другого сорту. Вони відповідають природній людській потребі у відпочинку, розвагах. До популярних розважальних радіопередач належать "Від суботи до суботи", "Сміхограй", "Веселий ярмарок", "А ми до вас в ранковий час", "Вечірній клуб актриси Лариси" та ін.

Роджер Блюм зазначив, що існують дві концепції того, як ЗМІ можуть виконувати розважальну функцію. Одна концепція виходить з того, що ЗМІ віддають перевагу передусім кожній темі, котра має розважальну цінність. Такий шлях також обрало чимало приватних радіостанцій. Інша концепція має на меті подавати якомога більше матеріалів на політичну, економічну та культурну тематику, подаючи їх як розважальну інформацію. Саме звідси виникло поняття infotament (інформація + розвага). На хвилях радіо Національної радіокомпанії, приватних радіоорганізацій звучать "Інформаційно-музичні програми", "Музично-інформаційні передачі", які, зрозуміло, подають соціальне важливі новини і транслюють музичні твори, тобто інформують і розважають. За таким принципом працює "Промінь".

Розважальність, точніше захоплюваність - обов'язкова вимога до якості передач для наймолодших. Для дитини гра, пізнання, засвоєння різних життєвих навичок зливаються в єдину діяльність. Цю єдність враховують автори кращих радіопередач для найменших.

У розважальних радіопрограмах слід враховувати національний кут зору, формувати повагу до українського народу, його культури, традицій, звичаїв, сприяти утвердженню здорового морального духу, взаємоповаги. Можливості радіо у цьому аспекті дуже великі. Популярність розважальних програм значно залежить від ведучого, його вміння спілкуватися, створювати передумови для вільної, невимушеної розмови як зі своїми співбесідниками, так і зі слухачами, а також від вибору тем, манери їх обговорення, враховування побажань і запитів аудиторії.

Розважальні радіопрограми покликані також формувати у радіослухачів не вульгарні і примітивні запити, а високі морально-етичні норми поведінки, здорові естетичні смаки, підносити інтелектуально-освітній рівень людей (к вопросу попсы). Підготовка розважальних програм - це відповідальний аспект функціонування радіоорганізацій.

+ к вопросу попсы: з найбільш часто вживаних синонімів до слова «попсовий» можна виділити декілька: «доступний», «низькопробний», «продажний», «штучний», «вторинний».

З усіх особливостей попси варто виділити виключно комерційне начало. Саме це відрізняє попсу як від фольклору (доступного, але стихійного і некомерційного явища), так і від графоманства (явища низькопробного, але неприбуткового). Також ми визначили, що бурхливому розвитку комерційної поп-індустрії сприяли такі історичні реалії:

а) остаточне перенесення товарно-грошових відносин на сферу мистецтва;

б) демократизація суспільства (те, що Х. Ортега-і- Гассет назвав «повстанням мас»);

в) формування єдиного інформаційного простору, в якому значно полегшений доступ до інформації, мало того — завдяки ЗМІ інформація стає всюдисущої.

В результаті ми прийшли до висновку, що попса — не жанр, а явище в мистецтві, коли твір є комерційним продуктом масового споживання, зазвичай розрахованим на непідготовленого споживача (звідси — примітивність, вторинність, шаблонність, поверховість). Тобто, попса — це музична сфера маскультури. (с левого сайта, но вроде норм)