Питання 26

Радіомовлення та формування громадської думки.Способи комунікації з аудиторією.

Радіо не лише інформує, повідомляє новини, а й постачає слухачам певні судження про новини, оцінки, схвалення чи осуд явищ, подій, фактів, вчинків, поведінки окремих осіб, груп людей, партій, суспільних організацій, а також властей, урядових структур тощо. Так радіомовлення впливає на формування громадської думки, вироблення певних установок, переконань, які підштовхують людей до певних дій і вчинків.

чотири ступені (фази) розвитку громадської думки:

Людина почула по радіо, побачила по телевізору, прочитала в газеті повідомлення про події минулого дня. Привернули увагу, наприклад, дві інформації. Вони викликають у радіослухача певну реакцію: повне або часткове схвалення, сумнів, заперечення чи осуд. Це тимчасове враження є першим ступенем формування особистої і громадської думки.

Подальший крок: обговорення цих повідомлень із знайомими чи навіть незнайомими співрозмовниками, які також перебувають у подібному пси­хологічному стані після ознайомлення з новинами. Думки різних громадян починають згуртовуватися в один масив суджень. Це є другий ступінь розвитку суспільної думки.

І люди, і засоби масової інформації покладаються на різні аргументи, знаходячи тут однодумців і противників. Суперечки, дискусії призводять до того, що кожна з двох сторін відмовляється від деяких аргументів, бо вони виявилися не досить вагомими, переконується в ґрунтовності інших аргументів і нарешті займає чітко визначену позицію. Це третій ступінь розвитку громадської думки.

Четвертий ступінь починається тоді, коли окрема людина чи колектив діють на основі того переконання, що склалося. Цей ступінь можна називати кінцевою фазою формування громадської думки.

Громадська думка не може висловлюватися з приводу того, про що громадськість не поінформована. Це не заперечує, звичайно, висловлювань, вираження громадської думки в ситуаціях, коли людський загал володіє неповною або неправильно зрозумілою інформацією. Тому важливо оперативно, точно, правдиво, повно розповісти про факти, події, явища, які хвилюють громадськість, викликають інтерес. Це призведе до потрібної кореляції різних думок і точок зору, допоможе знайти потрібні координати у суспільно-політичному житті.

Щоб громадська думка виникла, створилася, сформувалася, вона повинна бути виражена. Радіо належить до засобів, які найоперативніше її віддзеркалюють, виражають (опитування, інтерв'ювання, бесіди, дискусії в прямому ефірі тощо) і водночас формують. При цьому важливу роль відіграє поінформованість радіослухачів, їх освітній рівень, виробничо-підприємницька діяльність, національно-громадянська позиція, політико-ідеологічна активність, особистісна зацікавленість, вболівання за майбутню долю своєї держави.

Отже, компетентне відображення і формування громадської думки - це двобічний психолого-педагогічний процес, у якому центральною, організуючою особою є журналіст.

Питання 27

Естетична функція радіомовлення в умовах глобалізаційних викликів.

Естетична функція (за Лизанчуком)

Естетичні потреби людей належать не лише до важливих, але й складних духовних вимог. Аналіз радіопередач дає підставу привернути увагу до деяких специфічних чинників їх естетичного впливу. До них належать: єдність змісту і форми радіотвору; структура, побудова матеріалу у програмі, його зв'язок з іншими передачами; значення інформації, яку поширює радіо; емоційна насиченість радіопередачі, її емоційне звучання. На жаль, не всі радіопередачі відповідають цим психолого-педагогічним вимогам (чинникам), нерідко переважає суха ілюстрація, відверта, нав'язлива повчальність.

У майстерно підготовленій радіопередачі завжди міститься певна естетична вартість, що допомагає привернути увагу слухача, заволодіти його увагою, інтересом, принести йому емоційне задоволення, підсилити ефект співпереживання, причетності до події, явища, фактів, про які мовиться в ефірі. Радіо транслює твори мистецтва, що є, як відомо, естетичним відображенням дійсності. Наприклад, по третій програмі Національної радіокомпанії звучать переважно класичні музичні твори, літературно-мистецькі передачі, що становлять скарбницю української духовності. Кожний твір на радіо набуває свого, особливого забарвлення. Прозові твори, поезію виконують, як правило, відомі артисти. Радіо розкриває звуковий бік друкованого тексту. Чимало віршів, наприклад, звучить голосами не лише виконавців, але й авторів. Записані спеціально для транслювання по радіо драматичні твори викликають особливе захоплення: відчуваються всі тонкощі тексту, відтінки голосів, музики, шумів, що викликають асоціативне мислення. Сприймання музики, пісень по радіо також характеризується своїми особливостями. Стереофонічне мовлення підсилює естетичні можливості музики, що звучить по радіо.

Однак нині агресивно заполонюють ефір низькопробні шлягери, які неприродними чужинськими голосами також верещать на дискотеках, руйнуючи береги надії українського народу на відродження своєї мови, духовності, розвитку національної культури, традицій, звичаїв. Особливо згубно впливає насильницька, порнографічна, безнаціональна "масова культура", точніше антикультура на підлітків, молодь. Для них підсвідома агресія дуже небезпечна, бо заважає формуванню здорових морально-духовних вартостей, високохудожніх естетичних смаків, утвердженню національно-громадянської свідомості. Небезпідставна тривога породжує думку: всеохопним наступом на українську мову, національну духовність, високі естетичні ідеали, державницьке прагнення хтось майстерно, витончено керує, цілеспрямовано коригує. Цей "хтось" добре знає, що радіомовлення є дуже важливим і тонким інструментом формування одухотворених естетичних смаків, морально-психологічних, національно-духовних цінностей. Від радіомовлення, як і телебачення, дуже багато залежить, яким виростає майбутнє української нації. Чи не тому годують молодь, усіх нас, спримітизованими витворами різних сурогатів від мистецтва, які так чи інакше спрямовані на розтління, денаціоналізацію, російщення, американізацію і навіть африканізацію молоді. (к вопросу о глобализации!)

Радіо є також творцем власного високоестетичного, оригінального радіомистецтва. Радіодраматургія Національної радіокомпанії налічує тисячі радіоп'єс, які слухало уже не одне покоління. Радіотеатр наближає до слухача думки і почуття митця звуковими образами, збільшує, відточує їх, робить чіткішими, розпізнавальними. Художня і смислова інтимність інформації, зверненість до окремого слухача створюють найсприятливіші умови для її сприймання. Радіотеатрові притаманна власна естетика.

Інтонації голосу дають змогу відчути, уявити настрій людини, її темперамент, підсилити враження. Найменша фальш стає помітною. Мікрофон радіо примусив багатьох визнаних майстрів художнього слова по-іншому глянути на своє мистецтво. Слово, що звучить по радіо, народжується у безпосередній живій мові одночасно з думкою. "Бо писати - це не значить говорити за допомогою паперу, - зауважив майстер живого слова І.Л. Андроніков. - А говорити - не те саме, що вимовляти вголос написане. Між цими процесами глибока різниця"19. Скульптурна відточеність у роботі перед мікрофоном важлива не тільки тому, що вона компенсує невидимість того, хто говорить, а отже, його міміку, жести, але й тому, що радіо доносить слово в дім кожного і мільйонів людей одночасно, воно повинно бути зрозумілим, емоційно заразним.

"Акустична культура" радіотеатру, яка більшою чи меншою мірою притаманна багатьом іншим радіопередачам, є важливим чинником естетичного виховання. Отже, радіомистецтво не зводиться лише до радіотеатру. Цікавим і важливим явищем є "звукові", "усні книги", тобто "література, що говорить". Це - імпровізація письменника, поета. І не тільки. Популярними є авторські програми, бесіди політиків, політологів, вчених. Радіослухач має змогу бути присутнім під час виникнення думок, почуттів автора, постійно відчувати його ставлення до проблеми, що обговорюється, співпереживати. Автор також створює образи людей, про яких розповідає, оцінює факти, події, явища.

Отже, естетичне задоволення слухачі отримують тоді, коли радіопередачі незалежно від теми і жанру емоційні, образні, логічні, інтелектуально наснажливі.