Питання 22

Просвітницька функція радіомовлення в умовах становлення громадянського суспільства.

Ще з XVIII ст. існувала думка, що журналістика має виконувати функцію освіти та виховання людей. Передусім, ідеться про науковий стан речей у світі, який, зрозуміло, потрібно пояснювати. У нинішніх умовах просвітницько-педагогічна функція радіомовлення проявляється по-іншому. Насамперед, це пов'язане з високим культурно-освітнім рівнем радіослухачів, розвинутою системою освіти, зі значним комунікативним досвідом. Радіо несе нові знання з історії, літератури, мистецтва, науки, відкриваються нові імена українських учених, прозаїків, поетів, художників, композиторів, політичних діячів. Поповнювати свої знання можуть радіослухачі різних професій, віку, рівня освіти. Кожний може знайти в радіо­програма щось цікаве і корисне для себе, коли спрацьовує система "потреба — інтерес — цінність".

Просвітниці радіопередачі можна поділити на три групи:

1. Навчальні передачі, що розраховані на тих, хто вчиться у навчальних закладах.

Радіо не підмінює, а доповнює систему освіти. Мета таких передач — не просто дати деяку суму знань, а стимулювати інтерес до них, розвивати допитливість, дати потрібні поради. Чим повніше використовуються під час підготовки радіопередач специфічні властивості радіо, тим повніший успіх освітньо-пізнавальних передач.

2. Передачі широкого просвітницько-педагогічного плану, що присвячені різним проблемам науки, культури, мистецтва.

Вони не тільки задовольняють загальну допитливість, але й дають корисні, потрібні всім знання, наприклад, з екології, педагогіки, юриспруденції, медицини, реформування економіки тощо.

3. Передачі, що розраховані на групи спеціального зацікавлення: садоводів, колекціонерів, автолюбителів тощо. Часто вони містять утилітарні поради, задовольняють значну категорію радіослухачів.

Питання 23

Рекламна функція радіо. Проблеми прихованої реклами.

У Законі України "Про рекламу" підкреслено, що "реклама — інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи та товару"

Радіореклама втілюється в різноманітних жанрах: оголошення, репортажі (інформаційні експрес-випуски), споти, скетчі, піоти, радіофільми тощо. Для цього використовують усі виражальні засоби радіо. Найпоширенішим поки що залишається оголошення. Короткий і конкретний текст із адресами, телефонами, переліком переваг та послуг у певній частоті повторень досить ефективний. Часто використовуються і такі жанри, як репортаж, інтерв'ю (бесіди, консультації...). Здебільшого вони діють як непряма реклама, можуть бути разовими або ж передаються з певною періодичністю. Яскравий словесно-звуковий малюнок з місця події та Різновиди радіомовлення "живі" враження, емоції, а також інформація з уст компетентної людини переконують, як відомо, найсильніше. Застосовуються також складніші у композиційному і режисерському вирішенні жанри, де вжито всю гаму звукових технічних досягнень. Наприклад, скетч. Це — невеличка п'єса жартівливого змісту. Розкриває ідею реклами побічно, у формі логічно-емоційних висновків самого слухача. Будується на грі акторів, шумових, музичних ефектах.

З розвитком приватних радіоорганізацій зросла роль реклами як джерела доходів, що й породило негативний зворотний бік цієї форми журналістського маркетингу. Дбаючи про свої, комерційні, а не про державні, суспільні інтереси, у багатьох радіоорганізаціях рекламу висувають на чільне місце, однак нерідко порушують визначені законом вимоги до реклами і принципів рекламної діяльності. Всюдисуща американізація з досвідчено-витонченим і довготривалим російщенням завдають величезної морально-психологічної шкоди українському населенню.

Прихована реклама — рекламна інформація про особу, товар або послугу у ЗМІ, яка подається у вигляді звичайного журналістського матеріалу. Тобто транслюється поза розділом «Реклама» і без позначки «На правах реклами». Таким чином, читачі слухачі не підозрюють, що їм пропонується рекламний матеріал, а отже сприймають його з більшою довірою. Проблема прихованої реклами в ЗМІ — це проблема правова, журналістська, суспільна, бо з одного боку є маніпулюванням, а з іншого хабарництвом.

Проблема прихованої реклами не вирішена на законодавчому рівні. Законом України „Про рекламу” заборонено недобросовісну рекламу, тобто таку, що містить неточні або недостовірні дані, двозначність, перебільшення, замовчування та порушення вимог, яке вводить або може ввести в оману споживачів, завдати шкоди окремим особам чи державі. Не вважається недобросовісною реклама, що використовує психологічні засоби, спеціальні ефекти, щоб привернути увагу, викликати доброзичливий сміх чи інші позитивні емоції. З іншого боку, протилежне твердження містить ст. 8 п. 1 Закону, в якій забороняється використовувати засоби і технології, що діють на підсвідомість споживачів реклами. Знову ж таки ст.9 п. 5 забороняє приховану рекламу, а ст. 10 п. 1 забороняє недобросовісну рекламу, не деталізуючи основних вимог. Виконання цих положень беруть на себе органи контролю за дотриманням законодавства України про рекламу: спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів; Антимонопольний комітет України — щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції; Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення — щодо телерадіоорганізацій усіх форм власності.