7. Методи класифікації та кодування економічної інформації.

У процесі кодування об’єктам класифікації та їх групам присвоюють цифрові, буквені або цифрово-буквені позначення — так звані коди. Отже, код — це знак або сукупність знаків, застосовуваних для позначення об’єктів класифікації та їх класифікаційних угруповань. Сукупність методів і правил кодування класифікаційних угруповань і об’єктів класифікації даної множини становить систему кодування. Кожний код характеризується алфавітом, основою і структурою. Алфавіт коду — це сукупність знаків, використовуваних для його створення. Основа коду — це число знаків у цьому алфавіті. Структура коду визначає його склад і послідовність розміщення знаків у ньому. Алфавіт і основа коду, якщо задано структуру, визначають місткість коду, тобто кількість об’єктів, які можуть бути закодовані цим кодом без порушення його структури. Існують чотири системи кодування економічної інформації. 1. Порядкова, або реєстраційна, система створення коду з чисел натурального ряду.

2. Серійно-порядкова система створення коду з чисел натурального ряду та закріплення серій (діапазонів) кодів за об’єктами з однаковими ознаками. 3. Послідовний метод побудови коду з використанням кодів послідовно розміщених класифікаційних угруповань, здобутих у результаті застосування ієрархічної системи класифікації. 4. Паралельний метод утворення коду з кодів незалежних угруповань, здобутих у разі застосування фасетної класифікації. Кодування широко застосовується під час автоматизованої обробки інформації у фінансово-кредитних установах. При цьому кодуються не лише об’єкти, а й самі процеси та операції обробки, технології, моделі і т. ін.

8. Поняття і склад поза машинної інформаційної бази.

ІБ загалом розуміють сукупність певним чином організовуваної, збережуваної та контрольованої інформації, зафіксованої на носіях системи. При розробці інформаційної бази слід керуватися такими принципами: 1) використання єдиної методики ідентифікації об'єктів і подій; 2) застосування типової схеми обміну даними між системою і людьми, зокрема формування масивів, внесення до них змін і видачу даних; 3) застосування єдиної схеми зберігання даних, необхідних для забезпечення розв'язування задач управління; 4) забезпечення одиоразовості і незалежності вводу даних від часу розв'язування та кількості розв'язуваних економічних задач; 5) забезпечення можливості поетапного і безперервного нарощування ємності інформаційної бази; 6) використання програмного апарату, який забезпечує ефективну роботу з даними; 7) забезпечення інформаційної взаємодії з іншими інформаційними системами.

Вимоги: 1) повноти інформації передбачає, що розміри ІБ мають бути мінімальними, але достатніми для прийняття управлінських рішень, оскільки надмірна інформація не сприяє ефективному її використанню і утруднює процес управління. 2) своєчасність 3) достовірність 4) точність 5) регулярність надходження та обробки інфи.

Умови ефективного функціонування ІБ: 1) дані, які вводяться до ЕОМ, формалізовані і однозначно подані 2) ЕОМ правило «розуміє» первинні (вхідні) дані; 3) між станом об'єкта управління і його відображенням на носіях системи існує відповідність; 4) інформаційні масиви організовані таким чином, аби можна було ефективно оперувати ними з урахуванням обмежень технічних можливостей ЕОМ.

Позамашинна інформаційна база - це частина ІБ системи, яка являє собою сукупність сигналів, повідомлень і документів, призначених для безпосереднього сприйняття людиною без застосування засобів обчислювальної техніки.

У процесі створення позамашинної ІБ комп'ютерної системи виконуються такі дії: формалізація даних; вибір форм первинних документів і машинних носіїв; вибір способів і засобів фіксування у первинних документах і на машинних носіях; розробка форм вихідних документів; визначення та розробка логічної структури бази даних; вибір системи управління базою даних (СУБД); організація раціонального документообігу і т.ін.