
- •Основные понятия исследования операций
- •Этапы проведения исследования операций
- •Математические модели операций Детермінована модель
- •Недетермінована модель
- •Классификация задач оптимизации
- •Теорема: Пусть х – выпуклое множество, x1, x2 , ….. , X k – произвольные точки из х. Тогда множество х содержит любую выпуклую линейную комбинацию этих точек.
- •Теорема: Пересечение произвольного числа выпуклых множества является выпуклым множеством. (Доказательство)
- •Задача линейного программирования. Экономическая интерпретация злп. Пропорциональность, аддитивность, неотрицательность Формы злп.
- •Экономическая интерпретация злп
- •Формы злп. Эквивалентность форм злп.
- •1.Формы злп
- •Эквивалентность различных форм злп
- •Базис матрицы а. Базисная матрица в. Базисное решение. Дбр. Нахождение базисного решения. Невырожденное и вырожденное дбр.
- •Доказательство того, что множество дбр системы конечно.
- •Доказательство
- •Принципиальная схема решения злп. Идея симплекс-метода.
- •Преобразованная задача (вывод). Особенности преобразованной задачи в частных случаях применения симплекс-метода (вырожденность, альтернативный оптимум, неограниченное мдр, неограниченная цф).
- •Способ перехода от одного базисного допустимого решения (бдр) к другому. Особые случаи, возникающие при переходе от одного дбр к другому.
- •Теорема (условие оптимальности). Для дбр операция замещения, при которой вводится в базис, изменяет значение цф на величину Если , то оптимально. (Доказательство)
- •Невырожденная и вырожденная злп. Отличия формулировок оптимальности дбр невырожденной и вырожденной злп.
- •5.5 Особливі випадки, що виникають при застосуванні симплекс-методу
- •5.5.1 Виродженість розв’язку
- •5.5.2 Необмежена множина допустимих розв’язків
- •5.5.3 Необмежена цільова функція
- •5.5.4 Альтернативний оптимум
- •Нахождение начального дбр (для стандартной, канонической и общей злп). Преобразованная задача для случая злп в стандартной форме.( "все ограничения типа '' ").
- •Искусственное начальное решение. Методы получения начального дбр.
- •6.2 Штучний початковий розв’язок
- •6.2 Штучний початковий розв’язок
- •6.3.2 Ознака відсутності др при реалізації -методу
- •8.1.1 Правила побудови двоїстої задачі
- •8.1.2 Симетрична пара двоїстих задач
- •8.1.3 Несиметрична пара двоїстих задач
- •6.2 Штучний початковий розв’язок
- •Искусственное начальное решение. Двухэтапный метод. Особые случаи, возникающие при применении метода. Штучний початковий розв’язок
- •Двохетапний метод
- •8.1 Двоїста задача
- •8.1.1 Правила побудови двоїстої задачі
- •8.1.2 Симетрична пара двоїстих задач
- •8.1.3 Несиметрична пара двоїстих задач
- •Доказательство утверждения (Следствие 2 теоремы двойственности 1):. Если цф пз не ограничена сверху, то двз не имеет допустимых решений.
- •Теорема 2 (о равенстве значений пары двойственных задач). Пусть прямая и двойственная задачи имеют решения и соответственно. Тогда выполняется равенство… . (Доказательство)
- •Получение решения задачи по решению двойственной задачи. Особенность симметричных задач
- •Соотношения дополняющей нежёсткости. Свойства взаимосвязанных пар переменных симметричной пары.
- •Алгоритм двойственности алгоритм двоїстості
- •Ценность ресурсов
- •8.5 Цінність ресурсів
- •Постоптимальный анализ. Изменение компонент вектора ограничений. Недефицитный ресурс. (вывод соответствующих соотношений)
- •9.1 Аналіз зміни компонент вектора обмежень
- •9.1.1 Недефіцитний ресурс
- •Постоптимальный анализ. Изменение компонент вектора ограничений. Дефицитный ресурс (ограничение типа “”). (вывод соответствующих соотношений).
- •9.1 Аналіз зміни компонент вектора обмежень
- •Дефіцитний ресурс
- •9.1.2.1 Обмеження виду “”
- •Постоптимальный анализ. Изменение компонент вектора ограничений. Дефицитный ресурс (ограничение типа “”) (вывод соответствующих соотношений).
- •Постоптимальный анализ. Изменение коэффициентов цф - небазисная переменная (вывод соответствующих соотношений)
- •9.2.1 Небазисна змінна
- •9.2.1.1 Задача на максимум
- •9.2.1.2 Задача на мінімум
- •Постоптимальный анализ. Изменение коэффициентов цф - базисная переменная (задача на максимум) (вывод соответствующих соотношений)
- •9.2.2 Базисна змінна
- •9.2.2.1 Задача на максимум
- •Постоптимальный анализ. Изменение коэффициентов цф - базисная переменная (задача на минимум) (вывод соответствующих соотношений)
- •9.2.1.2 Задача на мінімум
- •Постоптимальный анализ. Изменение коэффициентов матрицы ограничений (вывод соответствующих соотношений) Аналіз зміни коефіцієнтів матриці обмежень
- •Двойственный симплекс-метод
- •8.6 Двоїстий симплекс-метод
- •Параметрическое программирование. Параметр в правой части
Основные понятия исследования операций
Під терміном дослідження операцій (ДО) розумітимемо застосування математичних методів для обґрунтування рішень в будь-яких сферах людської діяльності.
Операція - сукупність взаємоузгоджених дій, направлених на досягнення певної мети.
Операція завжди є керованим заходом, тобто при її проведенні можна вибирати значення ряду параметрів. Такі параметри називаються керованими. Організацію операції можуть характеризувати також і некеровані параметри (наприклад, погодні умови, ринкові ціни).
Конкретний вибір значень керованих параметрів називається розв’язком. Оптимальним називається розв’язок, що найбільшою мірою сприяє досягненню мети операції.
Метою дослідження операцій є попереднє кількісне обґрунтування оптимальних рішень.
Відмітимо, що саме ухвалення розв’язку виходить за рамки дослідження операцій і відноситься до компетенції відповідальної особи, якій надано право остаточного вибору і на яку покладена відповідальність за цей вибір.
Ті
параметри, сукупність яких утворює
розв’язок, називаються елементами
розв’язку. Елементи розв’язку
можуть фігурувати різні числа, вектори,
функції, ознаки і т. д. Всю сукупність
елементів розв’язку позначатимемо
.
Крім того,
в будь-якому завданні дослідження
операцій є ще і умови, які задані із
самого початку і не можуть бути порушені.
До таких умов відноситься обмеженість
ресурсів (матеріальних, технічних,
людських), якими ми маємо право
розпоряджатися і інші обмеження, що
накладаються на рішення. У своїй
сукупності вони формують так звану
множину допустимих розв’язків.
Позначатимемо цю множину
.
Наша задача полягає в наступному: у множині допустимих розв’язків виділити той розв’язок , який з деякої точки зору ефективніший за інші. Щоб порівнювати між собою за ефективністю різні розв’язки, потрібно мати який-небудь кількісний критерій - критерій ефективності. Критерій ефективності вибирається так, щоб він відображав цільову спрямованість операцій, тобто був мірою відповідності результату, що досягається, меті операції, тому його ще називають цільовою функцією. Як правило, критерій ефективності вибирають так, щоб його екстремальне значення (мінімум або максимум) відповідало найбільшому ступеню досягнення мети.
Іноді ефективність операції оцінюється по декількох критеріях - такі задачі називаються багатокритеріальними.
Математичною моделлю операції називається сукупність формальних співвідношень, що встановлюють взаємозв'язок керованих параметрів, некерованих параметрів і описують критерій ефективності.
Основною задачею дослідження операцій є пошук екстремальних значень критерію в рамках моделі.
Этапы проведения исследования операций
Робота, що виконується в процесі операційного дослідження, складається з наступних етапів:
1) Ідентифікація проблеми
На цьому етапі змістовно формулюється задача і цілі дослідження, визначаються властиві досліджуваній системі вимоги, умови і обмеження.
2) Побудова моделі
Тут з урахуванням особливостей постановки задачі будується (або обирається) модель, найбільш відповідна для адекватного опису досліджуваної системи. При побудові моделі повинні бути встановлені вирази цільової функції і обмежень у вигляді функцій від керованих параметрів.
Процес побудови математичної моделі необхідно починати з відповідей на три наступні питання:
I. Для визначення яких величин повинна бути побудована модель? Іншими словами, як ідентифікувати шукані величини (змінні) даної задачі?
II. Які обмеження повинні бути накладені на змінні, щоб виконувалися умови, характерні для модельованої системи?
III. У чому полягає мета, для досягнення якої зі всіх допустимих значень змінних потрібно вибрати ті, які відповідатимуть оптимальному розв’язку задачі?
Змінні.
Складання математичної моделі починається
з вибору деякого числа змінних величин,
завданням числових значень яких
однозначно визначається один з варіантів
процесу. Ці величини зазвичай позначаються
буквами
і т. п. з одним або декількома індексами.
Цільова функція. Мета дослідження характеризується ознакою (критерієм), за яким порівнюватимуться різні варіанти розв’язків і вибиратиметься якнайкращий серед них (оптимальний розв’язок). В якості критерію в різних економічних проблемах можуть вибиратися найбільший прибуток, найбільша товарна продукція, найменша вартість обробки, найменші витрати виробництва, максимальне використання устаткування, досягнення певного результату за мінімальний час, найменші відходи виробництва тощо. Відповідно до обраного критерію оптимальності кількісно виражають цей критерій для різних варіантів розв’язків, тобто представляють його у вигляді математичної функції від змінних задачі.
Обмеження. Після визначення змінних кількісно виражаються наявні ресурси, їх витрати і інші початкові дані завдання. Потім у вигляді системи математичних рівностей або нерівностей виражаються всі взаємозв'язки, що характеризують даний процес.
"Якщо ми спробуємо включити в нашу математичну модель дуже багато рис дійсності, то захлинемося в складних рівняннях, що містять невідомі параметри і невідомі функції. Визначення цих функцій приведе до ще складніших рівнянь з ще більшим числом невідомих параметрів і функцій і так далі. Ось вже справді казка про білого бичка. Якщо, навпаки, відмовившись від таких похмурих перспектив, ми побудуємо дуже спрощену модель, то незабаром виявимо, що вона не задовольняє нашим вимогам" (Р. Белман).
Для забезпечення успіху застосування математичних моделей слід описувати у вигляді математичних залежностей головні властивості об'єкту, не враховувати в моделях другорядні властивості, тобто необхідно відокремлювати головні властивості від другорядних.
3) Вибір математичного методу
У дослідженні операцій немає загального методу рішення усіх математичних моделей, які зустрічаються на практиці. Тобто, який метод буде обраний, визначається типом і складністю досліджуваної математичної моделі. Якщо розроблена модель належить відомому класу моделей дослідження операцій, то користуються відповідними математичними методами. Деякі математичні моделі можуть бути такими складними, що їх неможливо вирішити ніякими доступними точними методами оптимізації. В цьому випадку використовують наближені або евристичні методи.
4) Розв’язання поставленої задачі
Практично усі методи дослідження операцій не дозволяють отримати рішення в замкнутій формі. Навпаки, вони породжують ітераційні обчислювальні алгоритми. Це означає, що задача вирішується послідовно, коли на кожному кроці (ітерації) отримують розв’язки, що поступово сходяться до оптимального. Ітераційна природа алгоритмів зазвичай приводить до об'ємних однотипних обчислень. Саме тому ці алгоритми розробляються для реалізації за допомогою ЕОМ
На даному етапі окрім знаходження оптимального розв’язку також з'ясовується, як змінюватиметься цей розв’язок при зміні умовно-постійних параметрів системи. Цю частину дослідження називають аналізом моделі на чутливість або пост-оптимальним аналізом.
5) Перевірка адекватності моделі
Модель можна вважати адекватною, якщо вона здатна достатньо надійно передбачати поведінку системи. Загальний метод перевірки адекватності системи полягає в зіставленні результатів, що будуть отримані, з характеристиками системи, які за тих же початкових умов мали місце у минулому.
6) Реалізація результатів на практиці.