26. Ґрунтові ресурси України та особливості їх розміщення

Різні типи грунтів в Україні займають неоднакові площі.

На півночі рівнинної частини, на Поліссі, поширені дерново-підзолисті сірі лісові і темно-сірі опідзолені грунти. Дерново-підзолисті та дернові грунти формуються в умовах надмірного зволоження на переважно безкарбонатній основі, мають підвищену кислотність ґрунтового розчину. Дерново-підзолисті утворилися на водно-льодовикових, льодовикових та глинистих річкових, піщаних та супіщаних відкладах під мішаними дубово-сосновими лісами і поширені на річкових терасах, моренних і піщаних рівнинах. Дерново-підзолисті грунти бідні на гумус, його вміст у верхньому горизонті становить тільки 0,7-2,0 %. Для підвищення їх родючості вносять органічні і мінеральні добрива. Дерново-підзолисті ґрунти завдяки вмісту в них сполук заліза та алюмінію мають кислу реакцію ґрунтового розчину. Для покращення умов росту сільськогосподарських культур їх вапнують.

В межах виходу на поверхню відкладів крейди на Поліссі, особливо в його західній частині, сформувались одні з найбільш родючих грунтів, якими є дерново-карбонатні. Дерново-карбонатні ґрунти малопотужні, щебенюваті.

Бурі лісові (буроземи) і буро-підзолисті грунти поширені в межах лісової смуги вертикальних зон Карпат і Криму, а також у Передкарпатті та Закарпатті, дуже рідко на Опіллі. В Українських Карпатах характер ґрунтового покриву змінюється з висотою. Формуються в умовах достатньої зволоженості, відносно тривалого теплого періоду, переважно з участю мікроорганізмів під листяними або шпильковими лісами.

Лучно-бурі ґрунти утворились під лучною і деревною рослинністю на алювіальних відкладах. Вміст гумусу в їх верхньому шарі становить - 3-5%. Площі з цими ґрунтами використовуються під сіножаті і пасовища.

У Передкарпатті поширені буро-підзолисті і поверхнево-оглеєні грунти. Явище поверхневого оглеєння зумовлене значним атмосферним зволоженням і застоюванням води на поверхні. Ці ґрунти кислі, природна родючість їх невелика.

У південно-західних передгір'ях поширені підзолисто-буроземні ґрунти. Вони мають буруватий колір, оскільки містять сполуки заліза. Ґрунти утворились під широколистими лісами в умовах теплого і вологого клімату. В передгір'ях сприятливі умови для садівництва і виноградарства. У гірсько-лісовому поясі на висотах від 325 до 1 450 м переважають бурі лісові ґрунти. Вони сформувалися під широколистими і хвойними лісами на продуктах вивітрювання гірських порід. Гумусовий горизонт їх має потужність від ЗО до 40 см. Ці грунти щебенюваті , містять 2,5- 4,0% гумусу, кислі придатні для вирощування сільськогосподарських культур.

У Лісостеповій зоні, а також у південних районах Полісся розміщені перехідні від дерново-підзолистих до чорноземних грунтів - сірі лісові. Сірі лісові ґрунти сформувалися на лесових породах під широколистими лісами. Їх верхній (гумусовий) горизонт сірого кольору, в ньому міститься 2,5- 3,0% гумусу. На заболочених масивах формуються сірі лісові оглеєні ґрунти. Регулювання водного режиму цих ґрунтів є важливим напрямом підвищення їх родючості.

Великого поширення в Україні набули чорноземні та каштанові грунти. Найродючіші з них - чорноземи, поширені у лісостеповій і степовій зонах України. Чорноземи займають найбільшу площу в Україні (під ними зайнято близько 60% усіх сільськогосподарських угідь держави). Вони широкою смугою (в межах Лісостепу і Степу) простягаються зі сходу на захід. Це найродючіші грунтові різновиди України: вони багаті гумусом (4- 9%), темно-сірого кольору; їх товщина досягає 1- 1,5 м. Чорноземи мають потужніший, ніж всі інші грунти, гумусовий горизонт, з яким пов'язана їх висока родючість.

Південні чорноземи поширені в північній частині Причорноморської низовини, Степовому Криму. Ці ґрунти утворилися в умовах посушливого клімату, під розрідженими ковилово-типчаковими степами. Тому потужність гумусу в них менша порівняно із звичайними чорноземами. Гумусовий шар чорноземів невеликий, близько 25 см. Материнськими породами є лес і червоно-бурі глини. Вміст гумусу у верхньому горизонті 3,0- 3,5%. Темно-сіре забарвлення ґрунту спостерігається до глибини ЗО- 50 см. А на глибині 90-120 см залягає суцільний водонепроникний горизонт. Це погіршує агрономічні властивості цих ґрунтів. Для вирощування сільськогосподарських культур на цих ґрунтах потрібне зрошення.