21. Роль природно-ресурсного потенціалу в економічному розвитку країн в ххі столітті

Природно-ресурсний потенціал Укр. є надзвичайно сприятливим для її розвитку.

С/г землі займають 69 % території країни, з них 54 % – орні землі, площа яких становить 2,3 % від загальносвітового показника. Майже половину орної землі покривають чорноземи; Ліси покривають майже 16 % території, багата флора і фауна нараховує 25 тис. видів рослин та грибів, 45 тис. видів тварин; Наявність достатніх прісноводних ресурсів країни; Територія України включає чорноморське узбережжя довжиною 2782 км з м’яким теплим кліматом, придатним для розвитку рекреаційної та туристичної галузі; Власні енергетичні ресурси України включають поклади бурого та коксівного вугілля, урану та цирконію, нафти та природного газу; Наявність розгалуженої мережі автомобільних і залізничних доріг; Наявність науково-експертного потенціалу для супроводу господарської діяльності з використанням водних живих ресурсів; Наявність мережі лісосмуг (лісо- і полезахисних, придорожніх) як сполучних і буферних елементів екомережі, що сприяє збереженню та поширенню популяцій рослин – об’єктів використання; та ін.

Це все підвищує продуктивності та товарність аграрного виробництва. Сприяє впровадженню заходів підтримки, дозволених СОТ.

Можливе впровадження європейських стандартів якості питної води, Посилення екологічного моніторингу та збільшення розмірів фінансових санкцій для забруднювачів довкілля;

• Посилення ролі громадських екологічних організацій у питаннях впровадження екологічного аудиту та громадського контролю за заподіяну довкіллю шкоду;

• Підвищення рівня лісистості території, зростання площ заповідних та природоохоронних земель;

• Розширення площ земель під забудовою відповідно до генеральних планів населених пунктів;

• Відновлення порушених ландшафтів та ренатуралізація ландшафтів;

• Зменшення площ територій під осушенням та зрошуванням, зростання площ для відновлення природних екосистем;

• Підвищення рівня лісистості окремих територій;

• Створення замкнених систем виробничого водопостачання та повторного використання стічних вод;

• Підвищення рівня забезпечення населення чистою питною водою;

• Оновлення та розвиток систем централізованого водопостачання та водовідведення, а також системи поводження з відходами. Підвищення рівня водоочищення, забезпечення централізованим водопостачанням та водовідведенням;

• Підвищення технологічного рівня використання водних ресурсів;

• Розвиток наукового туризму та екотуризму як чинників диверсифікації експлуатації біоресурсів;

• Зменшення земель під осушенням та зрошуванням для відновлення природних екосистем;

• Збільшення обсягів грунтозахисного обробітку грунтів та органічного землеробства на площі до 1 млн. га;

• Розвиток екоосвіти;

• Приєднання до конвенцій Міжнародної морської організації щодо міжнародного фонду компенсації за забруднення;

• Приведення до європейських стандартів робіт портових приймальних споруд;

• Приєднання до Європейської мережі спостережень за забрудненням навколишнього середовища;

• Розширення площі морських заповідників;

• Переобладнання вантажного і комунального транспорту на використання у якості палива природного газу, “біопалива” – бензин-спиртових сумішей та дизельного палива з рослинних олій;

• Утилізація шахтного метану і розширення міжнародної фінансової допомоги у реалізації Кіотського протоколу;

• Посилення служб геологічного, гірничого та екологічного контролю і розширення їх повноважень.

22. Мінеральні ресурси України і проблеми їх раціонального використання. Під мінеральними ресурсами розуміють сукупність різних видів корисних копалин, які можуть бути використані за сучасного рівня розвитку продуктивних сил. За характером використання мінеральні ресурси поділяються на групи: паливно-енергетичні, рудні й нерудні. На їх базі розвива­ються такі важливі галузі промислового виробництва, як чорна і кольорова металургія, електроенергетика, машинобудування, хі­мічна пром.

В Україні досліджено 90 видів корисних копалин, зосереджених більш як у 8000 родовищ, з яких 4000 експлуатуються. Резерви – це обсяги мін. ресурсів, які можуть бути ефективно вилучені з надр за допомогою сучасних технологій. Запаси – загальний передбачуваний обсяг копалин у родовищах Землі. Майже всі корисні копалини належать до невідновних ресурсів, тому що їх відтворення в земній корі відбувається дуже повільно. Видобування та використання - значно перевищує швидкість їх утворення. Щорічне використання вугілля, заліза, мангану й нікелю за останні сто років збільшилося у 50-60 разів. Щороку з надр Землі видобувають близько 120 млрд. т руди та інших корисних копалин, майже по 20-30 т на одну людину. Якщо видобуток корисних копалин збережеться у такому обсязі, як нині, то багато родовищ будуть вичерпані через кілька десятиріч. За даними ООН, резерви нафти, газу, міді, цинку, свинцю будуть вичерпані за 5-15 р. З усього видобутого із земних надр обсягу речовин у вигляді продуктів виробництва використовується тільки 2-6%, що пояснюється недосконалістю технологій. Решта потрапляє у відходи, які забруднюють навколишнє природне середовище (щороку - близько 400 млрд. т). Значні обсяги видобутку сировини і на території Укр. Укр. задовольняє свої потреби майже всіма мінеральними ресурсами, за винятком паливно-енергетичних. Найістотніші порушення пов’язані з відкритими розробками, які потребують відведення місць для покривних порід. При цьому відбувається зниження рельєфу. Створення глибоких і значних за площею кар’єрів супроводжується зсувами, обвалами й селями. Навколо родовищ облаштовують відвали пустої породи, терикони й шламосховища. Розробка родовищ за допомогою вибухів сприт. забруднення атмосфер. повітря пилом і шкідливими газами. Порушується міцність ґрунтів, збільш.тріщинуватість порід і зникають підземні води.

Під час підземних розробок утворюються пустоти, виникають тріщини в гірських породах, обвали та просідання породи. Відбувається набухання порід, виділення шкідливих газів та прориви підземних вод. У Донбасі за роки існування вугільної промисловості навколо шахт утворилося близько тисячі териконів з відвальної породи. Тільки на 12 з них здійснено рекультиваційні роботи: їх засипано ґрунтом і засаджено деревами. На решті териконів вигоряють залишки вугілля з виділенням в атмосферу отруйних газів. Щороку на підприємствах регіону утворюється близько 70 млн. м3 забруднених промислових і побутових стічних вод. Близько 3 тис. га орних земель засмічено різними промисловими відходами.

Одним із найважливіших завдань раці-го використання мінеральних ресурсів є зменшення втрат корисних копалин під час їх розробки, які бувають дуже значними. Так, при шахтному видобутку сировини вони становлять 20-60%, вугілля – 20-40%, руд чорних і кольорових металів – 15-25%. З метою зниження втрат під час видобутку корисних копалин перевагу слід віддавати відкритому способу. У разі підземного видобутку втрати зменшуються, якщо застосовувати закладання пустими породами відпрацьованих підземних порожнин. Заощадити мінеральні ресурси можна за рахунок істотного вдосконалення технології видобутку кор. копалин: свердловинне гідродобування й вилуження, підземне виплав-я сірки та газифікація вугіля.

Суттєво зменшити споживання руд можна за рахунок вилучення корисних речовин із викидних газів, пилу та стічних вод. З цих відходів добувають сірку, ванадій, цинк, свинець, молібден та рідкісні метали. Раціональне використання передбачає: · створення нових високоекологічних технологій розробки родовищ корисних копалин; · утилізація відпрацьованої породи або надійне її захоронення; · запобігання втратам мінеральної сировини в період експлуатації родовищ;