13. Облік готової продукції.

Оцінка готової продукції час здійснюється за:

- фактичної виробничої собівартості - є сумою всіх витрат, що з виготовленням продукції (збирається повністю лише з рахунку 20 «Основне виробництво»);

- нормативної чи планової виробничої собівартості - визначають і окремо враховують відхилення фактичної виробничої собівартості за звітний місяць від планової (нормативної) собівартості (відхилення виявляють на рахунку 40 «Випуск продукції (робіт, послуг)»);

- облікованим цінами (оптовим, договірним тощо.) - осторонь враховується відмінність між фактичної собівартістю і облікової ціною. До нашого часу такий варіант оцінки готової продукції був найпоширенішим, але нині у через відкликання різкими змінами у ціноутворенні застосовується рідше;

- продажним цінами та тарифами (без ПДВ і податку з продажу) - має саме широке застосування;

- неповної (скороченою) виробничої собівартості (метод «>директ-костинг») - собівартість готової продукції визначається по фактичних витрат не враховуючи загальногосподарських витрат.

Для обліку наявності і рух готової продукції призначений активний рахунок 43 «>Готовая продукція»; продукція, підлягаючий здачі дома і оформлена актом приймання, залишається у складі незавершеного виробництва та на зазначеному рахунку до уваги береться. [13]

Способи оцінки товарів хороших і готової продукції визначеноПБУ 5/01 «Облік матеріально-виробничих запасів».

>Готовая продукція приймається до бухгалтерського обліку по фактичної собівартості. Фактична собівартість готової продукції, виготовленою у виробництві, визначається після закінчення звітний період з урахуванням даних бухгалтерського обліку.

У аналітичному бухгалтерський облік і місцях зберігання готової продукції дозволяється застосовувати облікові ціни.

Як дисконтних ціни готової продукції можуть за­

змінюватися:

• фактична виробнича собівартість (цілковита й неповна);

• нормативна собівартість (цілковита й неповна);

• договірні ціни;

• решта видів цін.

Фактична виробнича собівартість застосовується у основному одиничномумелкосерийном виробництві, і навіть під час випуску масової продукції невеличкий номенклатури.

Нормативну собівартість як дисконтних цін доцільно залучити до галузях з масовим і серійним характером виробництва та з великою номенклатурою готової продукції. Перевагами даних дисконтних цін є зручність під час здійснення оперативного обліку руху готової продукції, стабільність дисконтних цін, і єдність оцінки на плануванні і свідомому урахуванні.

Нормативна собівартість є собівартість, обчислену з які у організації норм на певну дату.

Залишки готової своєї продукції складах наприкінці чи початок звітний період також можуть оцінюватися в обліку організації з фактичної виробничої собівартості чи з нормативної собівартості відповідно. Нормативна собівартість залишків готової продукції він може визначатися за прямими статтям витрат [1].

З використанням як дисконтних цін нормативної собівартості, договірних та інших видів цін необхідно після закінчення місяці вести відхилення фактичної виробничої собівартості продукції з вартості її за облікованим цінами задля розподілення цього відхилення на відвантажену (продану) продукцію та залишки в складах.

Порядок оцінки товарів торговими організаціями завитий від способу продажу придбаних товарів — оптова чи роздрібна продаж. До роздрібному продажу належить продаж товарів фізичних осіб (населенню) для особистого, домашнього користування, не що з підприємницької діяльності. До оптову торгівлю належить продаж товарів юридичних особах і фізичних осіб (індивідуальним підприємцям) реалізації підприємницької діяльності. 

Фактична собівартість готової продукції і на товарів, внесених рахунок внеску до статутний (>складочний) капітал організації, визначається виходячи з їхньої грошового оцінювання, узгодженої засновниками (учасниками) організації,