- •Функції органів травлення
- •Препарати, що використовують при гіпофункції підшлункової залози
- •Препарати, що пригнічують секрецію підшлункової залози
- •Препарати, що поліпшують функції печінки (гепатотропні препарати)
- •Засоби, які стимулюють утворення жовчі
- •Препарати, які сприяють виведенню жовчі
- •Гепатопротекторні засоби
- •Холелітичні препарати
- •Засоби, що впливають на моторику кишечника Засоби, які стимулюють моторику кишечника (прокінетики)
- •Засоби, які пригнічують моторику і перистальтику та знижують спазм гладеньких м`язів кишечника
- •Протипроносні (антидіарейні) засоби
- •Вітрогінні засоби
- •Засоби, що використовуються при підвищеній секреторній функції слизової оболонки шлунка, порушеннях її трофіки та регенерації
- •Засоби, що зменшують секреторну активність залоз шлунка
- •Блокатори протонової помпи
- •Гастропротектори
- •Препарати, які створюють механічний захист на слизовій оболонці
- •Препарати, які підвищують захисну функцію слизового бар`єра і стійкість слизової оболонки
- •Антацидні засоби
- •Засоби, що впливають на моторну функцію шлунково-кишкового тракту Блювотні засоби
- •Протиблювотні засоби
- •Проносні засоби
- •Сольові проносні засоби
- •Рослинні олії
- •Рослинні препарати, що містять антраглікозиди
- •Синтетичні проносні засоби
- •Засоби, що впливають на апетит
- •Засоби, що стимулюють апетит
- •Засоби, що пригнічують апетит (анорексигенні засоби)
- •Сечогінні засоби
- •Похідні бензотіадіазепіну
- •Похідні дихлорфеноксіоцтової кислоти
- •Інгібітори карбоангідрази
- •Засоби, що впливають на рівні апікальної мембрани Препарати, які блокують білки-переносники
- •Антагоністи альдостерону
- •Осмотичні діуретики
- •Засоби, що підвищують кровопостачання нирок
- •Сечогінні засоби рослинного походження
- •Принципи комбінованого застосування сечогінних препаратів
- •Лікарські засоби, що впливають на міометрій
- •Засоби, які стимулюють пологову діяльність
- •Препарати групи окситоцину
- •Препарати простагландинів
- •Препарати естрогенів
- •Різні препарати
- •Засоби, які зменшують тонус матки і її скоротливу активність (токолітичні засоби)
- •Препарати, які підвищують тонус міометрію і прискорюють його інволюцію у післяпологовому
- •Засоби, які зменшують тонус шийки матки
- •Лікарські засоби, що впливають на кровотворення
- •Засоби, які впливають на еритропоез
- •Препарати, які стимулюють еритропоез Препарати для лікування гіпохромних анемій
- •Препарати, які застосовують при гіперхромних анеміях
- •Фітотерапевтичні лікарські засоби та засоби тваринного походження, які використовують при анемічних станах
- •Засоби, які пригнічують еритропоез
- •Засоби, що впливають на лейкопоез Засоби, які стимулюють лейкопоез
- •Препарати, що впливають на зсідання крові
- •Препарати для профілактики і лікування тромбозів Засоби, які зменшують зсідання крові (антикоагулянти)
- •Антикоагулянти прямої дії
- •Антикоагулянти непрямої дії
- •Засоби, що активують фібриноліз
- •Засоби, що пригнічують агрегацію тромбоцитів (антиагреганти)
- •Препарати, які пригнічують активність системи тромбоксанів
- •Препарати, які підвищують активність простацикліну
- •Засоби, які пригнічують зв`язування фібриногену з рецепторами тромбоцитів
- •Засоби різного типу дії
- •Засоби, які сприяють припиненню кровотеч (гемостатики)
- •Засоби, які підвищують зсідання крові (прокоагулянти)
- •Препарати вітаміну к
- •Фактори зсідання крові VIII I IX
- •Лікарські рослини з кровоспинними властивостями
- •Засоби, що інгібують фібриноліз
- •Засоби, які сприяють агрегації тромбоцитів
- •Венотропні лікарські засоби
- •Список використаної літератури
Засоби, що підвищують кровопостачання нирок
Еуфілін, теофілін, теобромін підвищують діурез за рахунок збільшення кровообігу нирок і збільшення клубочкової фільтрації. Одночасно препарати деякою мірою зменшують реабсорцію натрію у проксимальних відділах нефронів. Вважають, що важливе значення у пригніченні реабсорбції натрію у нефроні належить здатності диме-тилксантинів активувати пуринові (аденозинові) рецептори і пригнічувати активність фосфодіестерази, сприяючи накопиченню цАМФ, що супроводжується зниженням ефекту антидіуретичного гормону.
Диметилксантини - слабкі діуретики. Їх застосовують для людей похилого віку при хронічних захворюваннях, які супроводжуються незначними набряками. До ксантинів дуже чутливі діти. При внутрішньовенному введенні цих препаратів у них можуть розвиватися тяжкі отруєння. У зв`язку з цим диметилксантини протипоказані дітям до 2 років.
Сечогінні засоби рослинного походження
Рослинні засоби займають особливе місце в групі діуретиків. Їх застосовують у вигляді настоїв та відварів. Як сечогінні застосовуються препарати окремих рослин або їх комбінації. Листя толокнянки, ортосифону, леспенефрил, брусниці; бруньки і молоді листя берези, трава польового хвоща, квітки волошки синьої, плоди ялівцю та ін. мають м`яку сечогінну дію, механізм якої недостатньо з`ясований. Рослинні препарати недостатньо ефективні при виражених набряках, значній затримці рідини та солей. Призначають їх для підтримуючої терапії дітям і пацієнтам похилого віку. Сечогінні збори застосовують у легких випадках затримки рідини і для її профілактики у хворих із патологією серцево-судинної системи і печінки, при запальних захворюваннях сечовивідної системи. Приймають ці препарати 3-4 рази на день. Терапія рослинними діуретиками не супроводжується порушеннями електролітного балансу.
Леспенефрил – препарат, який одержують із листя і стебел рослини леспеза головчата і плодів анісу. Застосовують препарат для зменшення азотемії при нирковій недостатності. Одночасно препарат збільшує діурез, підвищує виведення натрію і меншою мірою – калію, посилює виведення із сечею азотистих сполук. Показаний леспенефрил при гострих та хронічних (помірного ступеня) нефритах, які супроводжуються гіперазотемією, а також при позанирковій азотемії. Призначають препарат всередину по 1-2 чайні ложки на день, у тяжких випадках – по 2-3 (до 6) чайних ложки на день. Перед прийманням препарат розводять невеликою кількістю води, яка містить мінеральні речовини. Для підтримуючої терапії застосовують препарат довгочасно по 0,5-1 чайній ложці через день.
Існує аналогічний синтетичний препарат леспефлан (препарат екстракту леспези двоколірної). Призначають його по 1 чайній або 1 столовій ложці 3-4 рази на день. Тривалість курсу лікування – 3-4 тижні. Препарат протипоказаний під час вагітності.
Принципи комбінованого застосування сечогінних препаратів
Сечогінні засоби часто комбінують як між собою, так і з препаратами інших фармакологічних груп, під час лікування хронічної серцевої недостатності, ниркової недостатності, гіпертонії та інших захворювань.
Для посилення виведення натрію і води із організму часто комбінують сечогінні засоби з різними механізмами дії. Наприклад, осмотичні діуретики (маніт) – з петльовими діуретиками (етакринова кислота, фуросемід). Дана комбінація може бути використана для підвищення ефективності форсованого діурезу при отруєннях або інших станах, які потребують невідкладної дегідратації (набряк мозку та ін.).
Часто комбінують препарати, які діють на рівні базальної мембрани (фуросемід, дихлотіазид та ін.), з діуретиками, що діють на рівні апікальної мембрани ниркових канальців (спіронолактон, тріамтерен, амілорид та ін.). Така комбінація одночасно попереджує гіпокаліємію. До таких комбінованих препаратів відносять «Тріапур», «Модуретин» та ін.
Ряд діуретиків здатні посилювати гіпотензивну дію засобів інших груп («Тенорик», «Енап-Н», «Адельфан», «Кристепін» та ін.).
Ряд діуретиків (спіронолактон, тріамтерен) використовують разом із серцевими глікозидами для попередження токсичності останніх, пов`язаної з гіпокаліємією.
Сечогінні засоби можуть потенціювати ефект багатьох протипухлинних препаратів.
Але необхідно пам`ятати, що деякі сечогінні можуть посилити токсичність інших засобів. Так, фуросемід, етакринова кислота посилюють ототоксичність ряду антибіотиків.