- •Функції органів травлення
- •Препарати, що використовують при гіпофункції підшлункової залози
- •Препарати, що пригнічують секрецію підшлункової залози
- •Препарати, що поліпшують функції печінки (гепатотропні препарати)
- •Засоби, які стимулюють утворення жовчі
- •Препарати, які сприяють виведенню жовчі
- •Гепатопротекторні засоби
- •Холелітичні препарати
- •Засоби, що впливають на моторику кишечника Засоби, які стимулюють моторику кишечника (прокінетики)
- •Засоби, які пригнічують моторику і перистальтику та знижують спазм гладеньких м`язів кишечника
- •Протипроносні (антидіарейні) засоби
- •Вітрогінні засоби
- •Засоби, що використовуються при підвищеній секреторній функції слизової оболонки шлунка, порушеннях її трофіки та регенерації
- •Засоби, що зменшують секреторну активність залоз шлунка
- •Блокатори протонової помпи
- •Гастропротектори
- •Препарати, які створюють механічний захист на слизовій оболонці
- •Препарати, які підвищують захисну функцію слизового бар`єра і стійкість слизової оболонки
- •Антацидні засоби
- •Засоби, що впливають на моторну функцію шлунково-кишкового тракту Блювотні засоби
- •Протиблювотні засоби
- •Проносні засоби
- •Сольові проносні засоби
- •Рослинні олії
- •Рослинні препарати, що містять антраглікозиди
- •Синтетичні проносні засоби
- •Засоби, що впливають на апетит
- •Засоби, що стимулюють апетит
- •Засоби, що пригнічують апетит (анорексигенні засоби)
- •Сечогінні засоби
- •Похідні бензотіадіазепіну
- •Похідні дихлорфеноксіоцтової кислоти
- •Інгібітори карбоангідрази
- •Засоби, що впливають на рівні апікальної мембрани Препарати, які блокують білки-переносники
- •Антагоністи альдостерону
- •Осмотичні діуретики
- •Засоби, що підвищують кровопостачання нирок
- •Сечогінні засоби рослинного походження
- •Принципи комбінованого застосування сечогінних препаратів
- •Лікарські засоби, що впливають на міометрій
- •Засоби, які стимулюють пологову діяльність
- •Препарати групи окситоцину
- •Препарати простагландинів
- •Препарати естрогенів
- •Різні препарати
- •Засоби, які зменшують тонус матки і її скоротливу активність (токолітичні засоби)
- •Препарати, які підвищують тонус міометрію і прискорюють його інволюцію у післяпологовому
- •Засоби, які зменшують тонус шийки матки
- •Лікарські засоби, що впливають на кровотворення
- •Засоби, які впливають на еритропоез
- •Препарати, які стимулюють еритропоез Препарати для лікування гіпохромних анемій
- •Препарати, які застосовують при гіперхромних анеміях
- •Фітотерапевтичні лікарські засоби та засоби тваринного походження, які використовують при анемічних станах
- •Засоби, які пригнічують еритропоез
- •Засоби, що впливають на лейкопоез Засоби, які стимулюють лейкопоез
- •Препарати, що впливають на зсідання крові
- •Препарати для профілактики і лікування тромбозів Засоби, які зменшують зсідання крові (антикоагулянти)
- •Антикоагулянти прямої дії
- •Антикоагулянти непрямої дії
- •Засоби, що активують фібриноліз
- •Засоби, що пригнічують агрегацію тромбоцитів (антиагреганти)
- •Препарати, які пригнічують активність системи тромбоксанів
- •Препарати, які підвищують активність простацикліну
- •Засоби, які пригнічують зв`язування фібриногену з рецепторами тромбоцитів
- •Засоби різного типу дії
- •Засоби, які сприяють припиненню кровотеч (гемостатики)
- •Засоби, які підвищують зсідання крові (прокоагулянти)
- •Препарати вітаміну к
- •Фактори зсідання крові VIII I IX
- •Лікарські рослини з кровоспинними властивостями
- •Засоби, що інгібують фібриноліз
- •Засоби, які сприяють агрегації тромбоцитів
- •Венотропні лікарські засоби
- •Список використаної літератури
ЗАСОБИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА
Функції органів травлення
ЗАСОБИ, ЯКІ ВИКОРИСТОВУЮТЬ ПРИ ГІПОФУНКЦІЇ ТРАВНИХ ЗАЛОЗ
Гіпофункція травних залоз (шлунка, підшлункової залози, печінки) будь-яких відділів шлунково-кишкового тракту супроводжується порушенням харчування організму в цілому й одночасно розладами моторної функції шлунково-кишкового тракту. Причому порушення функції одного органа може бути причиною розладів секреції інших органів.
ПРЕПАРАТИ, ЯКІ ВИКОРИСТОВУЮТЬ ПРИ ГІПОСЕКРЕЦІЇ ЗАЛОЗ ШЛУНКА
Слизова шлунка секретує кілька ферментів, основним із яких є пепсиноген. Для перетворення його в активний фермент - пепсин - необхідне кисле середовище шлунка. У зв`язку з цим парієтальні клітини залоз шлунка секретують соляну кислоту (точніше, іони водню). Гіпофункція залоз шлунка виявляється часто: у 10-15% практично здорових людей. Іноді - це лише недостатня секреція соляної кислоти, але досить часто вона поєднується з гіпосекрецією пепсину. Гіпосекреція часто супроводжується розвитком запального процесу: розвиваються гіпоацидний та анацидний гастрити. У таких випадках лікування хворих ускладнюється.
На відміну від інших травних залоз секреторний апарат шлунка контролюється блукаючим нервом, а також рядом гормонів шлунково-кишкового тракту та інших ендогенних речовин. Відомо, що підвищення тонусу блукаючого нерва, вивільнення гастрину і гістаміну посилюють секрецію залоз шлунка. Усунення холінергічних впливів або дії гістаміну та гастрину супроводжується зниженням секреції шлункового соку. До ендогенних засобів, які пригнічують секрецію залоз шлунка, відносять: секретин, холецистокінін, простагландини, вазоактивний пептид кишечника, пептид, що пригнічує секрецію шлунка, та ін.
При гіпоацидних станах, коли причиною зниженої секреції є функціональні порушення, застосування гастрину, екстрактивних речовин і гістаміну суттєво збільшує виділення шлункового соку. При органічних ураженнях слизової оболонки шлунка секреція залоз не збільшується. У зв`язку з цим вищеназвані засоби можуть бути використані з діагностичною метою.
При гіпоацидних та анацидних гастритах, що супроводжуються атрофічними процесами, спроби стимулювати секрецію малоефективні або зовсім не ефективні. Під час лікування таких станів доводиться використовувати засоби замісної терапії. З цією метою використовують препарати пепсину, соляної кислоти і пентагастрин.
Найбільш фізіологічним вважається натуральний шлунковий сік, який отримують від тварин. Приймають його по 1 столовій ложці під час їди. Дещо менше активний штучний шлунковий сік, який отримують при настоюванні слизових оболонок шлунків свиней у 0,2-0,5% розчині соляної кислоти. Приймають його по 1-2 столові ложки під час їди. Із слизових оболонок шлунків телят і ягнят отримують також абомін - сухий препарат у таблетках. Приймають його по 1-2 таблетки під час їди протягом 1-3 місяців. Абомін містить суму протеолітичних ферментів шлунка, але лікування препаратом повинно супроводжуватися одночасним прийманням соляної кислоти. Із слизових оболонок свиней отримують пепсин у вигляді порошку, який призначають з розчином соляної кислоти (2 порошки з 5 мл розведеної соляної кислоти розчиняють у 200 мл води і приймають по 1 столовій ложці під час їди).
При гіпо- та анацидних станах без дефіциту пепсину призначають соляну кислоту у стандартному розведеному розчині по 10-15 крапель у ½ склянки води під час їди. Щоб при цьому не страждала емаль зубів, рекомендують приймання розчину соляної кислоти через трубочку із подальшим полосканням порожнини рота. Взагалі у таких випадках перевагу віддають прийманню всередину органічних кислот - яблучної, лимонної, оцтової та інших. Зазначені кислоти після вивільнення іонів водню беруть в організмі участь в енергетичному обміні. Також рекомендують вживати кислі продукти: соки квашеної капусти, кислих ягід, фруктів та ін. Крім того, можна призначати ацидин-пепсин. Таблетку препарату розчиняють у ½ склянки води і приймають всередину під час або відразу після їди.
Пентагастрин – синтетичний аналог гормону гастрину. Застосовують як стимулятор шлункової секреції для діагностики секреторної активності шлунка. Фармацевтична промисловість виробляє пентагастрин у вигляді ампульованого розчину з концентрацією 0,025%. Вводять препарат під шкіру. Після введення пентагастрину проводять забір шлункового соку кожні 15 хвилин.