Змістовний модуль 1: «ургентна абдомінальна хірургія»

Тема №3: «АНАТОМО-ФІЗЮЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЖОВЧНИХ ШЛЯХІВ. ГОСТРИЙ ХОЛЕЦИСТИТ. ЕТІОЛОГІЯ ТА ПАТОГЕНЕЗ. КЛАСИФІКАЦІЯ. КЛІНІКА, ДІАГНОСТИКА, ДИФЕРЕНЦІЙНА ДІАГНОСТИКА. ХІРУРГІЧНА ТАКТИКА»

Актуальність теми.

Частка гострого холециститу (ГХ) серед усіх гострих хірургічних хвороб ор­ганів черевної порожнини становить близько 10%, а за частотою виникнення він посідає друге місце після гострого апендициту. Дотепер зберігається висока ле­тальність після операції з приводу калькульозного холециститу. Однією з основних причин летальності хворих на калькульозний холецистит є печінково-ниркова не­достатність, особливо у людей похилого та старечого віку, іцо зумовлено наявністю у них супутньої патології.

Мета.

1. Проводити опитування та фізикальне обстеження пацієнтів із ГХ.

2. Визначати фактори ризику, етіологічні та патогенетичні чинники ГХ.

3. Визначати типову клінічну картину при різних формах ГХ.

4. Виявляти різні варіанти перебігу ГХ.

5. Складати план обстеження хворих з ГХ.

6. На підставі аналізу даних лабораторного й інструментального обстеження про­водити диференціальну діагностику, обґрунтовувати та формулювати діагноз при ГХ.

7. Призначати лікування, проводити первинну та вторинну профілактику при хро­нічних формах ГХ.

8. Оцінювати ризик і працездатність при ГХ.

9. Встановлювати діагноз ГХ і надавати допомогу таким хворим.

10. Демонструвати володіння морально-деонтологічними принципами медич­ного працівника та принципами фахової субординації.

Студент має знати:

1. Визначення ГХ.

2. Етіологію і патогенез ГХ, фактори ризику його виникнення.

3. Класифікацію ГХ.

4. Клінічну картину при ГХ: катаральному, флегмонозному та гангренозному холециститах, калькульозному та безкам'яному холециститі.

5. Варіанти клінічного перебігу ГХ.

6. Діагностичну програму при ГХ.

7. Діагностичне значення показників лабораторних та інструментальних ме­тодів дослідження при ГХ.

8. Захворювання, з якими слід проводити диференційну діагностику ГХ.

9. Формулювання діагнозу ГХ.

10. Лікування ГХ (медикаментозне, хірургічне)

11. Первинну та вторинну профілактику при хронічних формах ГХ.

12. Сучасні методи діагностики захворювань жовчних шляхів:

• пропедевтично витриману систему опитування (скарги з деталізацією, анам­нез захворювання, розпитування за органами і системами);

• основні об'єктивні методи обстеження (огляд, пальпація, перкусія, аускуль­тація);

• допоміжні об'єктивні методи обстеження — лабораторні й інструментальні.

Студент має вміти:

1. Провести аналіз симптомів як складову клінічної картини ГХ та визначити тяжкість стану хворого, дати оцінку динаміці перебігу.

2. Правильно проаналізувати загальний стан організму під час загострення про­несу.

3. Інтерпретувати зміни лабораторних досліджень крові в динаміці (ЗАК+фор- мула, Б/Х (заг. білок, білірубін та його фракції, АЛТ, ACT, амілаза, глюкоза, сечо­вина, креатинін, ЗАС+амілаза).

4. За сукупністю даних клініко-лабораторно-інструментальних методів дослідження визначити тяжкість стану хворих.

5. Провести диференційну діагностику з іншими захворюваннями гепато- біліарної ділянки.

6. Призначити адекватне лікування ГХ.

7. Запропонувати варіанти хірургічного лікування ГХ, залежно від віку та су­путніх захворювань.