Лікування.

Лікування пахвинних гриж — хірургічне. Мета операції — пластика пахвинно­го каналу. Перший етап — доступ до каналу, другий — виділення та видалення гри­жового мішка, третій — зашивання глибокого пахвинного кільця до нормальних розмірів (0,6-0,8 см), четвертий — пластика пахвинного каналу. Під час вибору ме­тоду пластики потрібно враховувати, що основною причиною утворення пахвинних гриж є слабкість задньої стінки однойменного каналу. Укріплення передньої стінки пахвинного каналу з обов'язковим зашиванням глибокого пахвинного кільця до нор­мальних розмірів може бути виконано лише у молодих чоловіків з невеликими коси­ми пахвинними грижами. При прямих грижах і складних формах косих гриж зазначе­ної локалізації (з виправленим каналом, при ковзних грижах, рецидивних, у людей похилого віку) потрібно укріплювати задню стінку пахвинного каналу.

Методи пластики передньої стінки пахвинного каналу: за Жираром, Спасоку- коцьким, Кімбаровським, Мартиновим.

Спосіб Жирара. Над сім'яним канатиком до пахвинної зв'язки пришивають спочатку край внутрішнього косого та поперечного м'язів живота, після чого дру­гим рядом швів — верхній край апоневрозу зовнішнього косого м'яза. Нижній край апоневрозу пришивають на верхньому краю апоневрозу, створюючи таким чином подвоєння із клаптів апоневрозу зовнішнього косого м'яза живота.

Спосіб Спасокукоцького відрізняється від методу Жирара тим, що до пахвин­ної зв'язки одночасно пришивають внутрішній косий і поперечний м'язи разом з верхнім краєм апоневрозу зовнішнього косого м'яза живота.

Шов Кімбаровського забезпечує з'єднання однорідних тканин. За допомогою цього шва краєм верхнього клаптя апоневрозу зовнішнього косого м'яза живота вкри­вають краї внутрішнього косого та поперечного м'язів і цим самим швом прошивають пахвинну зв'язку. Завдяки цього вдається забезпечити зіставлення однорідних тканин.

Спосіб Мартынова. Для укріплення передньої стінки пахвинного каналу вико­ристовують тільки апоневроз зовнішнього косого м'яза живота. Утворюють дублікатуру з листків розрізаного апоневрозу, верхній край підшивають до пахвин­ної зв'язки, нижній — накладають на верхній і підшивають до останнього.

Методи пластики задньої стінки пахвинного каналу: за Басіні, Кукуджановим, Постемпським, Мак-Вей — Вепгловським.

Спосіб Басіні. Після високого видалення грижового мішка сім'яний канатик відводять убік і під ним підшивають нижній край внутрішнього косого та попереч­ного м'язів разом з поперечною фасцією живота до пахвинної зв'язки. У присе- редньому куті рани підшивають край піхвового апоневрозу прямого м'яза живота до окістя лонної кістки в ділянці лонного горбика. Сім'яний канатик вкладають на утво­рену м'язову стінку. Краї апоневрозу зовнішнього косого м'яза живота зшивають над сім'яним канатиком край до краю.

Спосіб Кукуджанова. В основу операції покладено принцип укріплення зад­ньої і передньої стінок пахвинного каналу. Позаду сім'яного канатика край піхвово­го апоневрозу прямого м'яза живота та сухожилкові волокна внутрішнього косого та поперечного м'язів живота разом із поперечною фасцією підшивають до пахвин- но-лонної зв'язки 3-4 вузловими швами. Укладають сім'яний канатик. Поверх ньо­го утворюють дублікатуру із клаптів апоневрозу зовнішнього косого м'яза живота.

Спосіб Постемпського. Сім'яний канатик відпрепаровують якомога далі в ла­теральному напрямку. Звужують внутрішнє пахвинне кільце до нормальних розмірів. Під сім'яним канатиком зшивають м'язи так, щоб вони прилягали до ньо­го, але не стискали його. Край піхви прямого м'яза разом із з'єднаним апоневрозом внутрішнього косого та поперечного м'язів підшивають до лонної зв'язки. Після чо­го верхній край апоневрозу разом із внутрішнім косим і поперечним м'язами підши­вають до пахвинної зв'язки. Нижній край апоневрозу зовнішнього косого м'яза під сім'яним канатиком фіксують поверх верхнього краю апоневрозу. Сім'яний канатик укладають на подвоєний апоневроз і над ним зшивають підшкірну жирову основу та шкіру.

Алопластичні методи: найпоширенішою є операція Ліхтенштейна.

Лікування ковзних цжж — лише оперативне. Розрізати грижовий мішок потрібно в його найтоншій частині. Після чого виконують перитонізацію ковзних ділянок киш­ки з подальшим їх вправленням у черевну порожнину. Проводять пластику грижо­вих воріт залежно від виду грижі за одним із вищезазначених методів.

Лікування стегнових гриж — хірургічне. Методи пластики стегнового каналу мож­на поділити на дві групи: 1) способи, за яких закривають грижові ворота з боку стегна; 2) способи, що передбачають закриття грижових воріт з боку пахвинного каналу.

Стегновий спосіб Басіні. Грижові ворота закривають завдяки зшиванню пах­винної та лонної зв'язок. Другим рядом швів між серпоподібним краєм широкої фасції стегна та гребінцевою фасцією зашивають стегновий канал.

Під час операції стегнової грижі пахвинним способом (за Руджі) розріз прово­дять як при пахвинній грижі. Стегнову грижу переводять у пахвинну після розрі­зання поперечної фасції. Для закриття грижових воріт зшивають внутрішній косий, поперечний м'язи, верхній край поперечної фасції з лонною та пахвинною зв'язка­ми. Пластику передньої стінки пахвинного каналу виконують шляхом дублікатури апоневрозу зовнішнього косого м'яза живота.

Лікування пупкових гриж — лише хірургічне (якщо немає протипоказань до операції). Після видалення грижового мішка та зашивання пристінкової очеревини виконують автопластику черевної стінки за методом Сапежко або Мейо. При неве­ликих грижах можна використати метод Лексера.

Метод Лексера. Розтин шкіри дугоподібний, оточуючий грижову пухлину знизу. Шкіру і підшкірну основу відшаровують доверху. Після видалення грижово­го мішка, під контролем пальця, введеного в пупочне кільце, на апоневроз навколо кільця накладають кисетний шов, який затягують і зав'язують. Поверх кисетного шва накладають 3-4 шви на передні стінки піхви прямого м'яза живота.

Спосіб Сапежко. Розріз шкіри проводять вертикально. Після видалення гри­жового мішка та зашивання очеревини підшкірну жирову клітковину відшаровують в боки. Після цього рядом вузлових швів пришивають апоневроз одного боку до задньої стінки піхви прямого м'яза живота з іншого боку. Залишений вільний край апоневрозу накладають на передню стінку прямого м'яза живота протилежного бо­ку і фіксують вузловими шовковими швами.

Спосіб Мейо. Роблять два півмісяцевих розрізи шкіри в поперечному напрям­ку навколо грижового випинання. Шкіру та підшкірну жирову клітковину відшаро­вують від апоневроза протягом 5-7 см. Після оброблення та видалення грижового мішка зашивають пристінкову очеревину. Грижові ворота розрізають у поперечно­му напрямку. На апоневротичні клапті накладають кілька П-подібних швів так, щоб під час їх зав'язування один клапоть апоневрозу нашаровувася на другий. Вільний край верхнього клаптя підшивають рядом вузлових швів до нижнього.

Лікування гриж білої лінії живота — хірургічне. Оперативні прийоми такі самі, як при пупкових грижах.

Лікування післяопераційної грижі — хірургічне. При невеликих грижах можна виконати пластику грижових воріт власними тканинами. Під час операції з приво­ду великих гриж використовують методи автопластики, алопластики та комбінова­ної пластики дефектів черевної стінки.

Профілактика післяопераційних гриж: 1) вибір правильного операційного до­ступу без значних ушкоджень м'язів апоневрозу та нервів; 2) відмова від застосуван­ня шовного матеріалу, що розсмоктується; 3) обмеження показань до тампонування та дренування черевної порожнини; 4) анатомічне пошарове зашивання рани черев­ної порожнини; 5) виключення надмірних фізичних навантажень після операції.

Література.

Основна:

1. Хірургія: підручник з хірургії / За ред. Березницького Я.С., Захараша М.П., Міша- лова В.Г., Шідловського В.О. — T. II. — Дніпропетровськ: Дніпро-VAL, 2007. — 628 с.

2. Шідловський В.О., Захараш М.П., Полянський І.Ю. та іи. Факультетська хірургія / За ред. В.О. Шідловського, М.П. Захараша. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. - С. 5-34, 37-40.

3. Грубник В.В., Лосев A.A., Баязитов II.Р., Парфентъев P.C. Современные ме­тоды лечения брюшных грыж. — К.: Здоров'я, 2001. — 278 с.

4. Жебровский В.В., Мохамед Том Эльбашир. Хирургия грыж живота и эвенте- раций. — Симферополь.: Бизнес-Информ, 2002. — 440 с.

5. Черенько М.П. Брюшные грыжи. — К.: Здоров'я, 1995. — 260 с.