МЭ

1. Вільна торгівля і протекціонізм,

2.Інструменти торгівельної політики

3.Структура ЕС. Маастрихтський договір

4.Міжнародний кредит і світова криза заборгованості

5.Основні чинники прямих іноземних інвестицій

6.Світова валютна система

7.Міжнародні фінансові організації

8.Етапи міжнародної міграції робочої сили.

9.Міжнародні розрахунки та їх основні форми.

10.Особливості інтеграції країн Африки

11.Причини протекціоністського втручання

12. Міжнародний валютний фонд

13.Види зовнішньоекономічних операцій

14.Формування сучасного механізму зовнішньоекономічної діяльності в Україні

15. Модель Гекшера-Оліна. Парадокс Леонтьєва

16.Спеціалізація країн та порівняльні переваги.

17.Міжнародні потоки капіталу

18.Регулювання міжнародних міграційних процесів

19. СОТ: проблеми та перспективи розвитку

20.Вплив ТНК на світову економіку

21.Перспективи функціонування вільних економічних зон на території України

22. Абсолютні та відносні переваги в теорії міжнародної торгівлі

23.Вплив офшорних зон на економіку України

24.Сучасні тенденції у світовому поділу праці

25. Сучасні тенденції міжнародної кооперації

26.Україна в світових міграційних процесах

27.Сучасне світове господарство як об’єкт пізнання

28. Платіжний баланс та його структура

29.Проблеми глобалізації світової економіки

30.Типи регіональних торговельних угод

1.Вільна торгівля і протекціонізм.

Вільна торгівля– це торгівля без обмежень, тобто без державного втручання.

Відповідно до політики вільної торгівлі не держава, а ринок регулює експорт та імпорт товарів і послуг. Вільна торгівля стимулює конкуренцію та обмежує монополію. Конкуренція з боку іноземних підприємств примушує вітчизняні підприємства впроваджувати передові технології, підвищувати якість продукції та зменшувати середні витрати, що сприяє економічному зростанню.

В умовах змішаної зовнішньоторговельної політики значну роль відіграє держава. В своїй діяльності вона спирається на певну систему інструментів. Основними з них є:

1. Митні засоби. Розрізняють імпортне (ввізне) та експортне (вивізне) мито. Ними обкладаються окремі товари за їх провезення через кордон країни. В залежності від цільової спрямованості застосовується фіскальне і протекціоністське імпортне мито.

Фіскальне мито, як правило, застосовується до товарів, які не виробляються в середині країни, наприклад, цитрусові, банани, мідь тощо. Ставки фіскального мита є невисокими. Воно застосовується з метою забезпечення державного бюджету податковими надходженнями.

Протекціоністське мито застосовується з метою захисту вітчизняних товаровиробників від іноземної конкуренції. За рахунок цього мита держава підвищує внутрішні ціни на імпортні товари, що ставить іноземних виробників у невигідне конкурентне становище.

Експортне мито застосовується з метою обмеження експорту тих вітчизняних товарів, які є дефіцитними для внутрішнього ринку.

У переважній більшості мито встановлюється окремими країнами автономно, тобто незалежно від митної політики інших країн-партнерів із зовнішньої торгівлі. Поряд з цим, можуть застосовуватися єдині митні ставки для країн, об’єднаних у спільну торгово-економічну групу, наприклад, Європейський економічний союз (ЄЕС). Вони мають єдину митну територію з єдиним ввізним митом.

2. Немитні заходи та засоби. До них відносяться різноманітні адміністративні та економічні методи прямого або непрямого впливу на зовнішню торгівлю. Серед них найбільше розповсюдження має квотування, тобто коли встановлення квоти на експорт або імпорт здійснюється за ліцензіями, які видаються відповідними державними установами.

Протекціонізм – це політика держави, спрямована на захист національної економіки від іноземної конкуренції.

Вона реалізується через фінансову підтримку національного виробництва, стимулювання експорту, обмеження імпорту. Недолік протекціоністської політики полягає втому, що, захищаючи національну економіку від зовнішньої конкуренції, вона сприяє виникненню в ній застійних явищ, зниженню конкурентоспроможності національних товарів, посиленню монополістичних тенденцій на внутрішньому ринку.

Політика протекціонізму веде до економічної автаркії, тобто до функціонування економіки на засадах самозабезпеченості. Така політика позбавляє країну можливості використовувати переваги міжнародного розподілу праці, вигоди від передових науково-технічних досягнень інших країн. Тому протекціонізм може бути доцільним лише за умов, якщо він є тимчасовим.

Виділяють декілька форм протекціонізму:

1.селективний – скерований проти окремих країн або окремих видів товарів;

2.галузевий – скерований на захист окремих галузей, найчастіше сільського господарства;

3.колективний – проводиться об'єднаннями країн щодо країн, які не входять у ці об'єднання;

4.прихований – здійснюється методами внутрішньої економічної політики.