34. Особливості соціально-економічного розвитку України на початку XX ст.

Після реформи 1861 р. економіка України розвивалася стрімкими темпами, особливо значні успіхи були досятнуті в промисловості. Майже 21% усієї промислової продукції Російської імперії вироблявся в Україні. Економічний розвиток України мав низку особливостей. По-перше, темпи розвитку деяких галузей (гірничої, металургійної, цукрової) були вищими ніж у центрі. По-друге, в Україні існувала нерівномірність розвитку окремих регіонів. Найвищим цей рівень був на Півдні України. Значно відставало Правобережжя; у Південно-Західних районах переважало дрібно товарне виробництво. По-третє, розвиток економіки та культури стримувався політичним, соціальним та національним гнобленням, залишками кріпосництва. По-четверте, Україна не буда окремим економічним регіоном, а входила до складу загально імперської економічної системи. Українські партії розподілялись на дві групи щодо перспеткив політичного розвитку України:

1. Автономія України у федеративній Росії;

2. Самостійність України.

Крім суто національних партій на політичне життя України активно впливали загальноросійські партії. Російська соціал-демократична робітнича партія, що виникла у 1898 р.; в 1903 р. розкололась на більшовиків і меншовиків. Лідером більшовиків став – Ленін. Ідеологія РСДРП: капіталізм – антагоністичне, яке потрібно замінити соціалізмом за допомогою революції. Головна революційна сила – пролетаріат, головне зло – приватна власність.

35. Початок Другої світової війни. Договори срср і Німеччини та питання щодо українських земель.

23 серпня 1939р. - підписання у Москві Пакту про ненапад між Німеччиною та СРСР, який отримав назву пакт Молотова - Ріббентропа; до нього додавався таємний протокол щодо розмежування сфер інтересів обох держав у Східній Європі по лінії рік Нарев, Вісла та Сян. У сфері впливу СРСР опинилася переважна частина західноукраїнських земель.

1 вересня 1939р. – напад Німеччини на Польщу, початок Другої світової війни.

17 вересня 1939р. – вступ Червоної Армії на територію Польщі згідно з попередніми домовленостями з Німеччиною; впродовж 12 днів майже без боїв було зайнято Західну Україну.

28 вересня 1939р. - підписання Договору про дружбу та кордони і чергового таємного протоколу між Німеччиною та СРСР, за яким Польща як держава зникла з мапи світу, кордон між сторонами встановлювався по «лінії Керзона»: Східна Галичина й Західна Волинь відійшли до СРСР, Лемківщина, Посяння, Холмщина,Підляшшя опинилися під німецькою окупацією.

22 червня 1941 р. – порушення Німеччиною Договору про ненапад на СРСР, Початок Великої Вітчизняної війни.

Напад на Радянський Союз розпочався згідно з розробленим німецьким генштабом і затвердженим Гітлером ще 18 грудня 1940 р. «Барбаросса». Союзниками Німеччини у війні були Фінляндія , Угорщина, Румунія, Італія, Словаччина (допомогу також надавали Іспанія та Болгарія).

Україна у планах гітлерівських окупантів

На початку війни серед гітлерівської верхівки не було одностайності щодо долі України. Існували такі точки зору щодо використання українських земель:

• після розгрому СРСР і повалення більшовицького режиму створити нову Російську державу, до складу якої увійшла б Україна;

• сприяти створенню автономної Української держави, виходячи з тактичних міркувань та інтересів Німеччини;

• перетворити Україну на німецьку колонію, джерело сировини, трудових ресурсів, родючих земель (саме цю думку поділяли А. Гітлер Г. Гіммлер).

Причини невдач Червоної армії на початку війни

• тоталітарний характер влади, що поставив у залежність від волі однієї людини та її найближчого оточення життя мільйонів людей;

• прорахунки керівництва країни на чолі з Й. Сталіним: ігнорування даних розвідки про дату наступу німецьких військ; заборона приводити війська в прикордонних районах до бойової готовності; зволікання з переоснащення армії та побудовою оборонних споруд; відсутність чіткого плану на випадок масштабних військових дій (перемогти ворога збирались «малою кров’ю» на його території);

• перевага німецьких сил на напрямках основних ударів;

• репресії командного складу, досвідчених воєначальників напередодні війни;

• жорстока централізація, атмосфера страху в країні вбивали ініціативу, гальмували вирішення нагальних проблем;

• міжнародна ізоляція СРСР.

Тільки мужність, патріотизм і напруження всіх сил народу стримували німецькі війська, давали час керівництву отямитися й організувати оборону країни.