11. Види та форми криміналістичної ідентифікації. Ідентифікаційні ознаки і властивості, їх класифікація. Процес криміналістичної ідентифікації.

І. За сферою застосування (тобто форма) обумовлює поділ криміналістичної ідентифікації на: 1) Процесуальна ідентифікація під час виконання: - пред’явлення для впізнання;ідентифікаційних експертиз;слідчих та судових оглядів, освідувань;обшуків і виїмок;очних ставок, допитів; 2) Непроцесуальна ідентифікація у ході виконання чи використання: - криміналістичних та оперативних обліків;ідентифікаційних досліджень за оперативними матеріалами;перевірки (встановлення) особи за документами; - різноманітних оперативно-розшукових міроприємств та заходів.

ІІ. Залежно від форм відображення матеріальних об”єктів під час їх взаємодії: а) матеріально-фіксована - коли ознаки відображеного об’єкта закріплюються у матеріальних об’єктах (слідах, кресленнях, описаннях тощо); б )психофізіологічна - коли мисленний образ фіксується у пам’яті конкретної людини

ІІІ. За природою ідентифікуючих об’єктів на:а) загальну;б) знакову.

ІV. За об”єктомдослідження: 1) ідентифікація людини;2)ідентифікація предметів, речей та речовин; 3)ідентифікація тварин;4)ідентифікація процесів, станів, явищ тощо.

VІ. Залежно від галузі галузі криміналістичної техніки криміналістичну ідентифікацію поділяютьна:1)дактилоскопічну;зброєзнавчу;судово-балістичну;трасологічну;почеркознавчу;

техніко-криміналістичну;ідентифікацію людини за ознаками зовнішнотсі тощо.

VІІ. За рівнем досягнутої індивідуальності (або за доказовим значенням): а) на родову;б) на видову;в) на групову;г) на індивідуальну (або власне криміналістичну).

VІІІ. За суб”єктом ототожнення к/ідетифікацію поділяють на: 1)ідентифікацію, виконувану_слідчим;2)ідентифікацію, виконувану дізнавачем;3)ідентифікацію, виконувану прокурором(обвинувачем);4)ідентифікацію,виконувану_захисником(адвокатом);5)ідентифікацію,виконувану_свідком,потерпілим,тощо;6)ідентифікацію, виконувану судом (суддею).

ІХ. За способом відображення ідентифікаційної інформації на:а) ідентифікацію цілісних структур;б) ідентифікацію розділеного цілого;в) ідентифікацію джерела пошкодження.

Комплекс ознак, що сприяє отриманню необхідної й достатньої уяви про ідентифікований та ідентифікуючий об’єкт, називають ідентифікаційними ознаками.

Ідентифікаційні ознаки можуть бути класифіковані за різними критеріями:

1. За відношенням до об’єкта в цілому: а) загальні (групові) ознаки – відображають найбільш суттєві, постійні властивості об’єктів або груп об’єктів: форма, розмір, колір, функціональну належність. б) окремі – специфічні для конкретного об’єкта ознаки, за якими можна виділити цей об’єкт із групи однорідних об’єктів та ідентифікувати його.

ІІ. За структурною природою: а) внутрішні ознаки;б) зовнішні.

ІІІ. За характером встановлення ознак: а) якісні (атрибутивні) – визначаються якісними характеристиками. Наприклад, якісна характеристика типу і виду папілярного узору: завитковий круговий; завитковий простий чи складний; б) кількісні ознаки – виражаються числовими величинами, за якими встановлюються розмір сліду, кількість нарізів у каналі ствола зброї.

IV. За причинами виникнення: а) закономірні (необхідні) – ті в яких проявляється сутність об’єкта без них об’єкт не був би тим, чим він є. б) випадкові – які не характеризують сутність предмета, носять випадковий характер, хоча виникли під дією закономірних факторів (наприклад, нерівності в каналі ствола пістолета, закономірно залишають на кулі слід у вигляді трас – потертостей тощо).

V. За походженням:а) власні;б) набуті.

VІ. За зв’язком з іншими ознаками:а) залежні;б)незалежні.

VІІ. За тривалістю періоду, протягом якого ознака характерна для об’єкта: а) стійкі;б) відносно стійкі.

VІІІ.За кількістю об’єктів, яким притаманні однакові ознаки:а) родові (групові) ознаки;б) індивідуальні.

ІХ. За значенням (роллю) в ідентифікаційному процесі: а) ті, які потрібно ідентифікувати (шукані, пізнавальні); б) ті, яким ідентифікують (ідентифікуючі).